Постанова № 26506713, 19.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2012 року 2а-4235/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Сич Є.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Україна ЛТД»доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат Україна ЛТД»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2012 № 0000722310, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 142961, 00 грн. (за основним платежем -114269, 00 грн. та за штрафними санкціями - 28592, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні 19.10.2012 підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та має ознаки фіктивності. Тому правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Тепло Сервіс»є нікчемним, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював роботи без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач у судове засідання 19.10.2012 не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, керуючись частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи проводити за наявною явкою сторін та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 07.08.2012 по 10.08.2012 посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тепло Сервіс»за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 114369, 00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагента матеріалів податкових перевірок, як безпосередньо ТОВ «Тепло Сервіс», так і контрагентів останнього, зокрема, ТОВ «Моноліт юніон»та ТОВ «ВІП Союз», а саме акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 02.08.2011 № 430/22-1/36375940 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Тепло Сервіс» щодо підтвердження реальності здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій ТОВ «Моноліт юніон»та ТОВ «ВІП Союз»за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

Так, як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, що знайшло своє відображення й у акті перевірки позивача, податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Тепло Сервіс»господарської діяльності, оскільки у його контрагентів, ТОВ «Моноліт юніон»та ТОВ «ВІП Союз», згідно даних їх перевірок податковими органами, встановлено відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів. З огляду на вказане посадові особи ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшли висновку, що ТОВ «Тепло Сервіс»є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, економічна вигода від діяльності якого відсутня, що у свою чергу слугувало встановленню порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Поряд із цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність у контрагента об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим зменшив його податкове зобов'язання у розмірі 114368, 83 грн. та податковий кредит у розмірі 114368, 83 грн., до нульового показника.

З огляду на вказане, на думку податкового органу, у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства правочин, укладений з ним, має протиправний характер та є нікчемним. Тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.08.2012 № 1153/22-4/34966343 (надалі -Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0000722310, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 142961, 00 грн. (за основним платежем -114269, 00 грн. та за штрафними санкціями -28592, 00 грн.).

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ТОВ «Клімат Україна ЛТД»та ТОВ «Тепло Сервіс»укладено договір підряду від 01.12.2011 (а.с.22-35).

Відповідно до розділу 1 договору підряду від 01.12.2011, підрядник - ТОВ «Тепло Сервіс»бере на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт щодо монтажу холодопостачання на об'єкті - адміністративно-готельний та торгово-розважальний комплекс за адресою: м. Київ, перетин вул. Заболотного та Столичного шосе. Склад та обсяг робіт включають: поставку всіх необхідних для монтажу та введення в експлуатацію систем холодопостачання матеріалів, конструкцій та обладнання; монтаж трубопроводів всіх сухих охолоджувачів до поверхових теплообмінників, включаючи насосні системи, розподільчі колектори та запірно-регулюючу арматуру систем холодопостачання насосних № 1,2,3,4 верхньої та нижньої зон блоків «А»та «Б»відповідно; проведення випробувань з метою підготовки робіт до приймання замовником; передача робіт замовнику; пуско-налагоджувальні роботи; усунення недоліків і дефектів, виявлених у процесі виконання робіт. За умовами вказаного договору підрядник виконує роботи власними силами або із залученням третьої особи (пункт 1.3 договору від 01.12.2011).

Договірна ціна визначається на основі кошторису та складається з вартості матеріалів -1829051, 44 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 304841, 91 грн.) та з вартості робіт -678041, 00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 113006, 83 грн.) (пункт 2.1 договору від 01.12.2011).Згідно умов вказаного договору фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання -передачі виконаних робіт.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, предметом даної угоди є як поставка обладнання, так і виконання робіт по його монтажу.

На підтвердження факту поставки обладнання за договором підряду від 01.12.2011 у грудні 2011 року ТОВ «Тепло Сервіс»виписало рахунки-фактури: від 12.12.2011 № 01/12 на суму 516216, 00 грн., від 12.12.2011 № 02/12 на суму 545640, 56 грн., від 12.12.2011 № 03/12 на суму 442399, 04 грн. (а.с.39-40), а також відповідні видаткові накладні: від 13.03.2012 № 01/03-12, від 27.04.2012 № РН-000002 та від 03.04.2012 № РН-000009 (а.с.41-43).

Поряд із цим, ТОВ «Тепло Сервіс»за договором підряду виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на вартість поставленого обладнання:

від 15.12.2011 № 1 на загальну суму 516216, 00 грн.. (в т.ч. ПДВ-86036, 00 грн.) (а.с.36);

від 15.12.2011 № 2 на загальну суму 542640, 55 грн. (в т.ч. ПДВ-90940, 09 грн.) (а.с.37);

від 15.12.2011 № 3 на загальну суму 442398, 90 грн. (в т.ч. ПДВ- 73733, 15 грн.) (а.с.38).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна сума оплати за поставлене обладнання у грудні 2011 року становить -1504255, 46 грн. (у т.ч. ПДВ 250709, 24 грн.). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 15.12.2011 (а.с.44) та відображено в акті перевірки.

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів у розмірі 250709, 24 грн.

Водночас суд звертає увагу, що за даними акту перевірки позивача, відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року на суму 114369, 00 грн.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Тепло Сервіс»є нікчемними.

Проте, такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на висновках матеріалів податкових органів щодо перевірки контрагента позивача по взаємовідносинах із ТОВ «Моноліт Юніон»та ТОВ «ВІП Союз».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни поставленого обладнання. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялися, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, така угода є нікчемною, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Тепло Сервіс»недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Тепло Сервіс», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Як то встановлено судом, факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку, а також у податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Суд звертає увагу, що усі перелічені документи були використані податковим органом і під час здійснення перевірки позивача, що відображено в Акті перевірки (а.с.13-14).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.69-70), одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є монтаж системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.67-68), одним із видів діяльності ТОВ «Тепло Сервіс»є, зокрема, інші будівельно-монтажні роботи.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик наданих послуг, які б однозначно свідчили про призначення таких послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що договір підряду від 01.12.2011 на виконання робіт та поставку обладнання, щодо виконання комплексу робіт щодо монтажу холодопостачання на об'єкті - адміністративно-готельний та торгово-розважальний комплекс за адресою: м. Київ, перетин вул. Заболотного та Столичного шосе, укладено позивачем із ТОВ «Тепло Сервіс»з метою належного виконання своїх зобов'язань перед підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що виникли у позивача на підставі договору підряду від 30.11.2011 № 30112011-001 (а.с.45-54).

Так, на виконання вищезазначеного договору підряду, ТОВ «Клімат Україна ЛТД»здійснювались роботи по монтажу систем кондиціонування на об'єкті - адміністративно-готельний та торгово-розважальний комплекс за адресою: м. Київ, перетин вул. Заболотного та Столичного шосе. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення яких у будівництві визначена законодавством, зокрема довідками КБ-3, КБ -2в (а.с.81-142). Поряд із цим, на підтвердження факту виконання ТОВ «Тепло Сервіс» робіт щодо монтажу холодопостачання на об'єкті, позивачем також надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.72-80), підписані позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи правочин, предметом якого є поставка обладнання та виконання робіт по його монтажу, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Тепло Сервіс» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що, як на час розгляду справи, так і на час укладання і виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Тепло Сервіс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання договору.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Тепло Сервіс» щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не береться до уваги з таких підстав.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Тепло Сервіс» лише з тих підстав, що у контрагентів ТОВ «Тепло Сервіс», а саме - ТОВ «Моноліт юніон»та ТОВ «ВІП Союз», за даними їх перевірок податковими органами, встановлено відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, а тому ТОВ «Тепло Сервіс»є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, економічна вигода від діяльності якого відсутня.

Як то вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Тепло Сервіс», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності та відсутності об'єктів оподаткування у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Водночас, акт перевірки позивача не містить жодних посилань на підстави, з яких відповідач вважає правочини, здійснені підприємством, нікчемними та в чому саме, на думку відповідача, дані правочини порушують публічний порядок. Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом у ході перевірки ТОВ «Тепло Сервіс», не здійснювалась перевірка певних господарських операцій підприємства, що могли бути пов'язані із виконанням взятих ним на себе зобов'язань перед позивачем; також не було перевірено наявності укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки про відсутність умов у ТОВ «Тепло Сервіс» для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угоди, укладеної з позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення правочину з метою, що порушує публічний порядок.

Водночас, суд зазначає, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі-Порядок).

У відповідності до пункту 6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень (пункт 5.2 розділу ІІ Порядку).

Окрім того, суд звертає увагу, що у мотивувальній частині акту перевірки відповідачем встановлено, що загальна сума оплати за поставлене позивачу обладнання у грудні 2011 року становить 1504255, 46 грн. (у т.ч. ПДВ 250709, 24 грн.), тобто сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту у грудні 2011 року за спірними операціями, становить 250709, 24 грн. Вказаний факт підтверджується і позивачем. Водночас, у висновках акту перевірки відповідачем вказується про завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року на суму 114369, 00 грн., яка також зазначена і в оспорюваному рішенні.

У ході судового розгляду справи відповідачем, на вимогу суду, надано пояснення з приводу вказаних розбіжностей та зазначено, що завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року на суму 114369, 00 грн. визначено з урахуванням акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Тепло Сервіс», згідно висновків якого підприємству зменшено його податкове зобов'язання у розмірі 114368, 83 грн. та податковий кредит у розмірі 114368, 83 грн., до нульового показника, які, у свою чергу, сформовано ТОВ «Тепло Сервіс»за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Моноліт юніон»на суму 80000, 00 грн. та з ТОВ «ВІП Союз»на суму 34368, 83 грн.

Проте, суд критично ставиться до наданих відповідачем пояснень з тих підстав, що матеріали справи не містять податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Тепло Сервіс»саме на суму 114369, 00 грн., а наявні в матеріалах справи податкові накладні не можуть буди розмежовані щодо частин сум ПДВ віднесених позивачем до податкового кредиту. Також відповідачем не зазначено, які саме суми ПДВ та у яких конкретно податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Тепло Сервіс»на загальну суму ПДВ у розмірі 250709, 24 грн., ним не взято до уваги.

Окрім того, відповідачем зазначається про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом в цілому, а тому встановлення відповідачем завищення податкового кредиту у грудні 2011 року саме на суму 114369, 00 грн. є принаймні нелогічним та свідчить про формальний підхід перевіряючих до проведення перевірки, складання акту перевірки та обчислення на цих підставах донарахувань грошового зобов'язань по податку на додану вартість.

Відтак, в супереч вищезазначеним положенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, акт перевірки позивача містить в собі виключно припущення перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства у даних правовідносинах з тих підстав, що жодного логічного пояснення та обґрунтування щодо пов'язаності господарських операцій, здійснених ТОВ «Тепло Сервіс»із контрагентами: ТОВ «Моноліт юніон»та ТОВ «ВІП Союз»та подальшої поставки обладнання позивачу перевіряючими не наводиться. Представник відповідача у ході судового розгляду справи також не зміг надати пояснення щодо взаємозв'язку між вказаними фактами.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов до висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Тепло Сервіс», відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Тепло Сервіс», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, відповідачем, в ході розгляду справи, не було доведено своїх висловлювань про те, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагента, а саме у визнанні його податковим органом «фіктивним», та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачу з боку ТОВ «Тепло Сервіс»документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки обладнання у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0000722310, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 142961, 00 грн. (за основним платежем -114269, 00 грн. та за штрафними санкціями -28592, 00 грн.), прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, податковим органом не заперечувався; доказів того, що контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку -суду не надано.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акта щодо перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 28.08.2012 № 0000722310, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Клімат Україна ЛТД» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 142961, 00 грн. (за основним платежем - 114269, 00 грн. та за штрафними санкціями - 28592, 00 грн.)

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Україна ЛТД» сплачений судовий збір у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2012 р.