Постанова № 26506615, 04.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року /16:13/ Справа № 0870/6176/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., за участю представників позивача Вініченка С.В., Прошиної С.В., представника відповідача Близнюка А.В., розглянувши у місті Запоріжжі відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2012 р. № 0000210026,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2012 р. № 0000210026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом на підприємстві позивача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року, оформлену актом від 24.05.2011 року № 127/26-02/00186542.

За наслідками проведення виїзної перевірки позивачу податковим повідомленням-рішенням форми «В4» №0000210026 від 12 червня 2012 року, згідно з яким ПАТ "Запорізький завод феросплавів" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року на 4 602 524,00 грн. (основний платіж - 4 602 524,00 грн.).

Так, позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про завищення підприємством суми дозволеного податкового кредиту за січень 2012 року на загальну суму 4 602 524,00 грн. по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів та послуг, які не використано в оподатковуваних операціях в межах здійснення господарської діяльності. Зазначає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на суму 2 249 650 грн.) та п. 200.4б ст. 200 Податкового кодексу України (ПАТ "Запорізький завод феросплавів" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на суму 2352874,00 грн.). Зокрема, в акті перевірки зазначається, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських та первинних документів за січень 2012 року собівартість реалізованої готової продукції у січні 2012 року склала 150 362 210, 20 грн., а вартість реалізації продукції у січні 2012 року склала 123 487 727,12 грн. Вказується, що частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації вище переліченої готової продукції у сумі 26 874 483.08 грн. Вважає безпідставним твердження відповідача щодо намагання позивача за рахунок бюджетного відшкодування покрити свої збитки від продажу продукції за цінами нижче собівартості, оскільки, ПАТ "Запорізький завод феросплавів", керуючись нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у січні 2012 року. Всі придбані ПАТ "Запорізький завод феросплавів" сировина та матеріали були використані в господарській діяльності підприємства - для виробництва феросплавної продукції. При цьому нормами Податкового кодексу України не передбачено умови, згідно з якою платник податків може відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ в залежності від фінансового результату відповідного податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді. Зазначає, що позивачем була сплачена сума ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України в розмірі 7 304 760,00 грн., отже, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" правомірно заявило до відшкодування із бюджету ту суму ПДВ, яка надійшла до державного бюджету у встановленому законодавством порядку.

Сировина, матеріали, послуги, енергоресурси, придбані ПАТ "Запорізький завод феросплавів" у січні 2012 року, були використані в господарській діяльності підприємства - була виготовлена продукція власного виробництва. Враховуючи, що з придбаної сировини та матеріалів була виготовлена феросплавна продукція, ПАТ " Запорізький завод феросплавів" сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), які в подальшому використовувалися в господарській діяльності підприємства - у виробництві феросплавної продукції, яка в свою чергу в подальшому призначалася для продажу.

Зазначає, що чинне податкове законодавство не передбачає можливості визначення податкових зобов'язань, платника чи зменшення податкового кредиту з ПДВ за результатами порівняння даних про собівартість продукції та суми отриманого доходу. В разі наявності сумнівів та визначених законом підстав, щодо того, що товар продається за ціною, яка не відповідає рівню звичайних цін, податковий орган має право визначити рівень звичайних цін та застосувати звичайні ціні для визначення податкових зобов'язань платника податків.

В даному випадку перевіркою не було встановлено та доведено, що продукція ПАТ «Запорізький завод феросплавів» продавалася за ціною, яка не відповідає рівню звичайних цін на таку продукцію.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, які були викладені в позовній заяві, зазначили, що підприємство позивача здійснювало реалізацію готової продукції за звичайними цінами і особам, які не є пов'язаними особами, тому збитки, отримані від реалізації готової продукції в перевіряємому періоді, підлягають віднесенню до складу валових витрат і така діяльність є господарською діяльністю.

Щодо причини низької податкової віддачі та причини збитковості зазначили, що в умовах економічної кризи завод був вимушений зменшити обсяг виробництва, провести заходи по скороченню витрат. ПАТ "Запорізький завод феросплавів" був вимушений продавати продукцію за ринковими цінами, навіть при тому, що вони нижче собівартості, з метою подальшого збереження виробництва продукції, збереження підприємства та інше. Таким, чином, ведення в таких умовах господарської діяльності, незважаючи на тимчасову збитковість внаслідок перевищення собівартості над цінами реалізації, які склалися на ринках, є економічно доцільним та обґрунтованим. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надані письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків, нараховані (сплачені) у зв'язку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу. Відповідач вказує, що формування податкового кредиту безпосередньо пов'язано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу. Тобто, платник податків, здійснюючи діяльність повинен спрямовувати її на отримання доходу. Разом з тим, в результаті реалізації готової продукції витрати на виготовлення продукції значно перевищують доходи від її реалізації, а тому відповідач дійшов висновку, що така діяльність позивача не підпадає під законодавче визначення господарської діяльності, а відтак і відсутні підстави для формування податкового кредиту. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, у період з 22.05.2012 року по 24.05.2012 року, фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2012 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт 24.05.2011 року № 127/26-02/00186542, яким встановлено порушення позивачем:

п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України - ПАТ "ЗФЗ" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на суму 2 249 650,00 грн.;

п. 200.4б ст. 200 Податкового кодексу України - ПАТ "Запорізький завод феросплавів" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на суму 2 352 874,00 грн.

За наслідками проведення виїзної перевірки позивачу податковим повідомленням-рішенням форми «В4» №0000210026 від 12 червня 2012 року, згідно з яким ПАТ "ЗФЗ" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року на 4 602 524,00 грн. (основний платіж - 4 602 524,00 грн.).

Суд вважає висновки, стосовно порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. 200.3 ст. 200, п. 200.4б ст. 200 Податкового кодексу України, які викладені в Акті перевірки від 24.05.2011 року № 127/26-02/00186542, необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000210026 від 12 червня 2012 року таким, що винесено СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі з порушенням закону, а тому підлягає скасуванню, в зв'язку з наступним.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, та відображено в акті перевірки, що в січні 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 123 487 727,12 грн., фактична собівартість виробництва якої 150 362 210,20 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого ПАТ «ЗФЗ» отримано збиток від реалізації продукції в сумі 26 874 483,08 грн.

Вказані висновки контролюючим органом було зроблено на підставі наступних розрахунків.

За даними розділу ІІ "Елементи операційних витрат", складеного ПАТ "Запорізький завод феросплавів" Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2012 року, при загальному розмірі операційних витрат у звітному кварталі у сумі 526 212 тис. грн., матеріальні затрати складають 450 601 тис. грн., що становить 85,63 % від загальної суми. Таким чином, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за січень 2012 року становить 23 012 619,86 грн., без ПДВ (26 874 483,08 *85,63%/100%).

Отже, за висновком податкового органу, податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартості, у січні 2012 року становить 4 602 523,97 грн. (23012619,86 *20%/100%).

Таким чином, в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

У зв'язку із цим податковий орган прийшов до висновку, що позивач в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, завищив суму дозволеного податкового кредиту за січень 2012 по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит січня 2012 року був сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (виробництво феросплавної продукції), за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до копій документів, наданих до матеріалів справи, податковий кредит з податку на додану вартість в січні 2012 року сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг, в тому числі при постачанні енергоносіїв, що підтверджується копіями платіжних доручень завірених належним чином; на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України в сумі 7 304 760 грн. (гр. 12.1 Декларації), що підтверджується копіями платіжних доручень завірених належним чином та ВМД за № 112030000/2012/001845 від 18.01.2012 року, №112030000/2012/001269 від 13.01.2012 року, № 112030000/2012/001254 від 13.01.2012 року, № 112030000/2012/001137 від 12.01.2012 року, № 112030000/2012/001094 від 12.01.2012 року, з відміткою "Сплачено" Запорізької митниці, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у січні 2012 року.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Отже, ст. 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача .

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010 в справі N К-32595/09.

Судом встановлено, що податковим органом зменшено податковий кредит січня 2012 року на 4 602 524 тис. грн. по операціям придбання з ПДВ матеріальних запасів, з посиланням на те, що даний кредит не був використаний підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності у січні 2012 року.

Такі доводи податкового органу є помилковими та не відповідають реальним обставинам формування податкового кредиту січня 2012 року, що вбачається з наступного.

Сировина, матеріали, послуги, енергоресурси, придбані ПАТ " Запорізький завод феросплавів " у січні 2012 року були використані в господарській діяльності підприємства - була виготовлена продукція власного виробництва. Враховуючи, що з придбаної сировини та матеріалів була виготовлена феросплавна продукція, ПАТ " Запорізький завод феросплавів " сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), які в подальшому використовувалися в господарській діяльності підприємства - у виробництві феросплавної продукції, яка в свою чергу в подальшому призначалася для продажу.

Таким чином, всі витрати, понесені ПАТ " Запорізький завод феросплавів " у січні 2012 року, направлені на забезпечення потреб виробництва продукції, є безпосередньо пов'язаними із господарською діяльністю ПАТ " Запорізький завод феросплавів ", а суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, представниками СДПІ не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів (замовника робіт), є неправомірними та безпідставними

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі необґрунтовано зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року на 4 602 524,00 грн., а тому, заявлена ПАТ «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі вимога про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2012 р. № 0000210026, обґрунтована і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.06.2012 р. № 0000210026, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відносно Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» судовий збір в розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко