Постанова № 26506575, 09.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року місто Київ № 2а-3788/12/1070

9.54

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Пасічніченко А.А.,

відповідача: Лебедь В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської областідоВідкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»простягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»про стягнення заборгованості, з урахуванням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в частині заявлених позовних вимог, за списком № 1 за період з лютого по червень 2012 року в сумі 318 980 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 31 копійка та за списком № 2 з лютого по червень 2012 року в сумі 4924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривні 91 копійка, що в загальній сумі складає 323 905 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 22 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має перед Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області непогашену заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до Списку №1 та Списку №2 в загальному розмірі 323 905 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 22 копійки.

В призначений день та час 09.10.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача надав суду уточнення до адміністративного позову, згідно якого заборгованість відповідача за списком № 1 за період з лютого по червень 2012 року складає 318 980 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 31 копійка та за списком № 2 з лютого по червень 2012 року в сумі 4924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривні 91 копійка, що в загальній сумі складає 323 905 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 22 копійки, також позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, позовні вимоги визнав у повному обсязі. Просив суд заборгованість розстрочити строком на 5 (п'ять) років.

Відповідно до частини першої, третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу

Згідно з частиною третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, відповідно позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «СБК-Прогрес»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 04054607 та зареєстроване платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області.

На день подання позову у відповідача виникла заборгованість з відшкодування позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2, на загальну суму 323 905 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 22 копійки, яка складається з наступного:

- за списком № 1 за період з лютого по червень 2012 року в сумі 318 980 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 31 копійка;

- за списком № 2 з лютого по червень 2012 року в сумі 4924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривні 91 копійка.

Встановлено, що основною діяльність відповідача є видобуток на глинку, мергелю та піску в Озернівському кар'єрі цегельної сировини, що знаходиться в селі Озера, Бородянського району Київської області. Трудовий колектив відповідача складає 28 працівників, з яких безпосередньо у кар'єрі працює 8 осіб.

Як зазначив представник відповідача, у ВАТ «СБК-Прогрес»відсутня власна техніка, необхідна для видобування корисних копалин. У зв'язку з чим, для здійснення необхідних робіт, відповідачем укладалися договори підряду з юридичними особами, які мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та мають у наявності спеціальну техніку.

Кошти, отримані відповідачем від продажу добутих корисних копалин були спрямовані на оплату праці співробітників, на оплату виконаних робіт за договорами підряду та на оплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Проте, у 2011-2012 роках із-за несприятливих метеорологічних умов, відповідач не мав можливості згідно плану гірничих робіт організувати та забезпечити належну роботу з видобутку цегельної сировини, що в свою чергу призвело до недоотримання запланованого прибутку.

У зв'язку з вищевикладеним у відповідача виникла заборгованість, яка на користь позивача не сплачена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон України № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема підпунктами «а»і «б»-«з»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон України № 1788-ХІІ).

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України № 1058-ІV регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»- «е»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року -за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списом робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2004 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, відповідно до статті 14 Закону України № 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-IV у контексті статті 14 Закону України № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Отже, законодавством чітко передбачено, що обов'язок щодо відшкодування вказаних витрат з'являється у підприємства саме з 2004 року, причому не тільки для тих пенсій, які призначені в 2004 році, а і для тих, які призначені раніше, а виплачені у 2004 році.

Щодо відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій за Списком № 2 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до норми абзацу 1 та 2 підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Нормою абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 передбачено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також слід звернути увагу щодо заявленого представником відповідача клопотання про розстрочення суми заборгованості строком на 5 (п'ять) років. З приводу вищевикладеного слід зазначити наступне.

Підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження визначені у статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто, питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення за правилами положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України відбувається за наявності отримання стягувачем виконавчого листа та, відповідно, відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення судового рішення в адміністративній справі № 2а-3788/12/1070, оскільки вона є передчасно поданою.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи рішення суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання відповідачем позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області заборгованість за списком № 1 за період з лютого по червень 2012 року в сумі 318 980 (триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 31 копійка та за списком № 2 з лютого по червень 2012 року в сумі 4924 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривні 91 копійка, що в загальній сумі складає 323 905 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 22 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 жовтня 2012 р.