Постанова № 26506087, 26.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6084/11

категорія 8.2.1

26 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Недашківській Н.В.,

Никифоренко В.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Гермес" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0013042320/2 та №0013032320/2 від 21.03.11р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Гермес" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0013042320/2 та №0013032320/2 від 21.03.11 року, прийняті Новоград - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Новоград-Волинської ОДПІ є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість є такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 14.10.2010 року №1311/13-027, від 20.10.2010 року № 1324/13-027 виданих Новоград-Волинською ОДПІ, державними податковими інспекторами проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Гермес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1760/05-53/23-20/20415878 від 15.11.2010 року, згідно якого позивачем порушено:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ч. 1. ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України;

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0013032320/2, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2132511,00 грн., в тому числі 1465588,00 грн. за основним платежем та 666923,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.03.2011 року № 0013042320/2, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1758699,00 грн., в тому числі 1172466,00 грн. за основним платежем та 586233,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що на формування податкових зобов"язань вплинуло не визнання податковим органом валових витрат і податкового кредиту по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів від КТ "Гермес", ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко".

Зокрема, податковий орган вказує, що ПП "Гермес" включило до валових витрат витрати по придбанню ПММ від КТ "Гермес" по операціях, проведених на підставі нікчемного правочину та які не підтверджено належним чином оформленими розрахунковими та іншими первинними документами обов"язковість ведення з зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, перевіркою встановлено, що поставка ПММ від КТ "Гермес" мали нетоварний характер, так як не виконало умови договору поставки відповідно до Цивільного кодексу України, поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, також не можливо підтвердити факт передачі ПММ від КТ "Гермес" для ПП "Гермес", так як у КТ "Гермес" немає складських приміщень для зберігання та наливу дизельного пального, а відтак КТ "Гермес" не могло здійснити операцію щодо відпуску, наливу та передачі дизельного пального для ПП "Гермес".

Враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок про те, що ПП "Гермес" не підтверджено належними документами виконання умов поставок ПММ від КТ "Гермес", тобто немає підтвердження фактичного отримання товару.

Крім того, ПП "Гермес" до валових витрат та податкового кредиту віднесло операції з придбання ПММ отриманих від ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко". Однак, в порушення норм податкового законодавства ПП "Гермес" безпідставно, без підтвердження взаємовідносин з постачальниками, віднесено вартість придбаних ПММ у ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко", а також завищено податковий кредит у зв"язку з неможливістю підтвердження взаємовідносин з постачальниками ПММ ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко".

Разом з тим, суд не погоджується з даними висновками з наступних підстав.

Встановлено, що між КТ "Гермес" (Постачальник) та ПП "Гермес" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 75 від 01.06.2005 року.

Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору постачальник зобов"язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором поставити Покупцю дизпалива Л-02-62 та ЕН-590, бензин А-76, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, моторні та індустріальні масла (товар), а Покупець зобов"язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.6.1 Договору поставка здійснюється на умовах: згідно "Інкотермс" EXW, тобто поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем із складу постачальника, транспортування товару, його навантаження та розвантаження здійснюється покупцем за його рахунок. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання ним товару на складі постачальника.

Передача (приймання-здача) нафтопродуктів (товару) і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України (п.9.1 Договору).

Встановлено, що КТ "Гермес" здійснював налив ПММ приватному підприємству "Гермес" на ЛВДС "Новоград-Волинський" урочище Синачі, що підтверджується товаротранспортними накладними, податковими накладними, копіями подорожніх листів, посвідченнями на відрядження водіїв, звітами про використання підзвітних кошів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до копій свідоцтв про державну реєстрацію ПП "Гермес" належать вантажні автомобілі з причепами для перевезення палива.

Згідно свідоцтв Новоград-Волинського ВДАІ УМВС України в Житомирській області, ПП "Гермес" на протязі 2008-2009 рр. має право до перевезення деяких небезпечних вантажів на належному товариству автомобілі.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на висновки акту планової виїзної документальної перевірки КТ "Гермес" за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р. (акт № 368/05-53/23-20/32183446 від 12.03.2010 року), відповідно до якого зроблено висновок про безтоварність проведених КТ "Гермес" операцій по придбанню паливно-мастильних матеріалів.

Разом з тим, висновки вказаного акту та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року у справі № 2а-2490/10.

Зазначена постанова набрала законної сили у встановленому порядку 16.05.2012 року відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, вказані обставини підтверджені судовим рішенням та в силу приписів ч.1 ст. 71, ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються.

Також, судом встановлено, що крім КТ "Гермес" ПП "Гермес" поставляли ПММ ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд".

З акту перевірки вбачається, що під час проведення документальної перевірки було направлено запити до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про наявність чи відсутність договірних відносин між ТОВ "Транснафтатрейд" та ПП "Гермес" щодо поставки дизпалива.

Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ "Транснафтатрейд" не знаходиться за місцем реєстрації, тому провести перевірку не має можливості.

Під час перевірки до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва направлено запит про наявність чи відсутність договірних відносин між ТОВ "Фітеко".

Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Подільському районі м. Києва на ТОВ "Фітеко" направлено лист про проведення зустрічної перевірки та документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП "Гермес".

А тому перевіряючі прийшли до висновку, що ПП "Гермес" придбавало ПММ у ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд" та відносив до складу валових витрат, витрати на придбання ПММ, що не підтверджені відповідними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Гермес" (Покупець) та ТОВ "Транснафтатрейд" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № ТНТ-146 від 11.06.2009 року та договір поставки нафтопродуктів №ТНТ-116 від 24.02.2010 року.

А також, між ПП "Гермес" (Покупець) та ТОВ "Фітеко" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 018/КП від 25.01.2010 року.

Відповідно до п.1.1 вище згаданих Договорів Постачальник зобов"язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар), в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору.

На підтвердження формування валових витрат ПП "Гермес" по операціях з придбання ПММ в ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд" надано податкові накладні, видаткові накладні на отримання ПММ, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями: "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують отримання товару та витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару (нафтопродуктів) за угодою з КТ "Гермес", ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд".

Оприбуткування позивачем нафтопродуктів підтверджується первинними документами та не заперечується актом перевірки. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку .

У відповідності до п. 11.2. ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вказувалось вище, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні первинні документи.

Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання позивачем інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат до складу валових, а деякі порушення при заповненні ТТН не можуть свідчити про "безтоварність" проведених господарських операцій.

Крім того, відповідно до довідки ДПІ в Шевченківському районі м.Києва від 27.12.2010 року № 4686/23-11/34867539 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Транснафтатрейд" з питань правових відносин ПП "Гермес" за період: червень 2009 р., лютий, березень, квітень 2010 року" не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ПП "Гермес".

Також, відповідно до довідки ДПІ в Подільському районі м.Києва від 29.11.2010 року № 1943/23-10 "Про результати документальної перевірки ТОВ "Фітеко" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Гермес" за період: січень-квітень 2010 року" підтверджено поставку нафтопродуктів у вказаний період ПП "Гермес". Перевіркою ТОВ "Фітеко" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП "Гермес".

Щодо висновків податкового органу що угоди, укладені між позивачем і КТ "Гермес", ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд" є нікчемними, то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПП "Гермес" та контрагентами КТ "Гермес", ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку нікчемним (недійсним) не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Крім того, актом перевірки не заперечується той факт, що нафтопродукти, витрати на придбання яких за договором віднесені до складу валових витрат відповідного періоду, було надалі позивачем реалізовано споживачам та отримано дохід від її продажу, що також спростовує твердження відповідача про нікчемність ("безтоварність") угод з КТ "Гермес", ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд".

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не порушено вимоги п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому правомірно віднесено суму витрат на придбання нафтопродуктів від КТ "Гермес", ТОВ "Фітеко" та ТОВ "Транснафтатрейд" до складу валових.

Щодо податкового кредиту з ПДВ по вищевказаним операціям суд також зазначає, що вказані відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у КТ "Гермес", ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко" товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товарів (послуг), їх отримання шляхом відвантаження безпосередньо зі складу, на якому вказані товари зберігались, а також шляхом їх транспортування автомобільним транспортом, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, договором на придбання нафтопродуктів, подорожніми листами, даними про розрахунки з продавцями, а також видатковими та податковими накладними.

Щодо зазначеного в акті перевірки, як на підставу для не включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні за поставлені ПММ, що в ланцюгу поставок у контрагентів позивача ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко" є підприємства, місце яких на час здійснення перевірки не встановлене, то Законом України "Про податок на додану вартість" або іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов"язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності іншими суб"єктами господарювання, зокрема, постачальниками контрагентів.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірному податковому повідомленні-рішенні, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Не можуть бути визнані такими підстави і ті недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, оскільки такі доводи не спростовують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у КТ "Гермес", ТОВ "Транснафтатрейд" та ТОВ "Фітеко", які видали позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" умов для включення понесених витрат до валових та сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених видаткових і податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Новоград-Волинської ОДПІ не відповідають вимогам названих законів, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати прийняті Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0013042320/2 та №0013032320/2.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 03 жовтня 2012 р.