Постанова № 26505954, 02.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/3820/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 20837,00 грн.

Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, Крижопільська МДПІ звернулася до суду з позовом про стягнення коштів.

20 серпня 2012 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 67971,00 грн. Дана заява мотивована тим, що 24.07.2012 року Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042201 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47084,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства.

Однак, суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки остання по своїй суті є заявою в якій представник позивача одночасно змінює підставу та предмет позову, що не узгоджується з приписами ст.ст. 51, 137 КАС України.

Так, підставою для подання вказаної заяви стали висновки за результатами перевірки ПП ОСОБА_1 з питань дотримання останньою вимог валютного законодавства України при проведені розрахунків по контрактах, викладені в акті № 1004-2200/НОМЕР_2 від 17.07.2012 року, а предметом стягнення застосованих податковим повідомленням-рішення № 0000042201 від 24.07.2012 року штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства.

При цьому, у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість по податку на додану вартість, самостійно визначену відповідачем у податковій декларації, порядок сплати якого регулюється розділом V Податкового кодексу України, в той час, як застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства здійснювалось на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить витяг з електронної пошукової системи поштових відправлень, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вважає, що за даних обставин можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.02.1999р. та взята на облік у Крижопільській МДПІ 24.02.1999 р. за № 1640.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем, станом на час заявлення позовних вимог, рахується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 20837,00 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла внаслідок несплати ФОП ОСОБА_1 суми податку на додану вартість, самостійно визначеної нею у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року (а.с. 6а-7).

На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (24500, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) до Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість в сумі 20837,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 00 копійок) на рахунок: 31116029700720, код платежу: 14010100, одержувач: ГДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код банку: 37840876.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна