Постанова № 26505761, 22.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9885/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-А" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012р. за №0000702303, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012р. за №0000702303.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки № 0038/04/61/22-4/37211933 від 03.08.2012р. у зв'язку з встановленням порушення п. 12 статті 3, статті 6 Закону України від 06.07.1995р. за № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Суть порушення полягає у здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 31663,00 грн. згідно відомості, що додається до акту перевірки, а саме: до перевірки не надано накладні, ТТН, розрахункові документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання. При винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санщій (штрафу) ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська не було взято до уваги що ТОВ «Маркет-А» здійснює роздрібну торгівлю через інтернет-магазин. Тобто за місцезнаходженням магазину, де проводилась перевірка, ні зберігання, ні реалізація товарів не ведеться; зберігання товарів в місці реалізації, тобто в приміщенні, що перевірялось, не здійснюється, так само у підприємства відсутні місця зберігання товарів (склади). Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте за наслідками неповного вивчення документальних доказів та фактичних даних, отже, підлягає скасуванню.

Позивач не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав до суду 04.10.2012р. та 14.09.2012р. заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, рішення про застосування фінансових санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» є правомірним.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» (код ЄДРПОУ 37211933) зареєстроване за адресою - вул.Собінова, 1, м.Дніпропетровськ$ перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Статтями 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) встановлені функції органів державної податкової служби, щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за:

- додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за № 509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. за № 265/95-ВР є законом, який не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів). Даний закон регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 16 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Статтями 15 та 16 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок. У межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» органи державної податкової служби проводять планові перевірки стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) та інших вимог згідно з затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок.

Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. за № 509-ХІІ визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Так, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

26.07.2012р. уповноваженими особами Державної податкової служби у Київській області відповідно до ст. 80 ПК України та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та інших нормативно правових актів була проведена перевірка господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: вул. Радянська, 4, с. Гатне, Київська область обл., в якому здійснює підприємницьку діяльність суб'єкт господарювання ТОВ «Маркет-А» (юридична адреса: вул.Собінова,1, м.Дніпропетровськ).

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.4 ст. 80 ПК України встановлено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п. 80.9 ст. 80 ПК України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно із п. 82.3 ст. 80 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Як зазначено у акті, перевірка проводилась посадовими особами Державної податкової служби у Київській області Двірко О.М. та Пархомчук О.А. на підставі направлень від 25.07.2012р. за № 2017 та № 2018.

Відповідно до акту за № 0038/04/61/224/37211933 від 26.07.2012р. перевіряючі були допущені до перевірки господарської одиниці.

Перевірку господарської одиниці - магазину було здійснено у присутності начальнику відділу продажу ОСОБА_4

У ході вибіркової перевірки виявлено такі факти, як зазначено у акті: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 31 663,00 грн. згідно відомості, що додається до акту перевірки, а саме: до перевірки не надано накладні, ТТН, розрахункові документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання.

До акту за № 0038/04/61/224/37211933 від 26.07.2012р. було долучено «Х» звіт РРО, відомість оприбуткування товару та письмові пояснення директора.

Відповідно до п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Cудом встановлено, що начальником відділу продажу ОСОБА_4, яка була присутня при проведенні перевірки, було підписано акт перевірки за №0038/04/61/224/37211933 від 26.07.2012 року.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Згідно із п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

На підставі акту перевірки дотримання законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 000863 від 26.07.2012р. та на виконання наведених законодавчих норм у відношенні відповідача було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 16.08.2012р. за №0000702303, яким застосовано до позивача штрафні санкції на суму 63326,00 гривень.

Зазначене рішення вручене під розписку уповноваженій особі позивача - директору Ігнатовій О.В. 16.08.2012 року.

У акті перевірки та і у винесеному у подальшому на основі його висновків податковому повідомленні-рішенні зазначено наступні порушення та правові обґрунтування цих порушень: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 31 663,00 грн. згідно відомості, що додається до акту перевірки, а саме: до перевірки не надано накладні, ТТН, розрахункові документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання - порушення п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року та ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, що згідно зі статтею 164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадову особу в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

До документів, що з підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Проте, як вбачається із акту перевірки, а саме його висновків: було встановлено «факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 31 663,00 грн. згідно відомості, що додається до акту перевірки..».

Відповідно до ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, із вищезазначеного визначення вбачається, що реалізація товарів передбачає передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію. Не зрозумілим є встановлення факту саме реалізації товарів, адже у акті перевірки не йдеться про огляд та дослідження ними жодних договорів, рахунків, платіжних документів, тощо, які і є фактичним підтвердженням здійснення господарської операції.

Також начальником відділу продажу ОСОБА_4 підписано письмові пояснення до акту перевірки, відповідно до яких облік товару згідно відомості по місцю продажу та зберігання не ведеться, облікові документи на товар згідно відомості знаходяться у центральному офісі.

Крім того, у процесі судового розгляду справи представником позивача на вимогу суду були надані пояснення щодо порядку роботи інтернет-магазину від 06.09.2012р., відповідно до яких після заповнення всіх форм на сайті магазину та оформлення замовлення, працівник підприємства зв'язується з постачальником, з'ясовує чи можна придбати замовлену кількість товару та після цього зв'язується за допомогою телефону з замовником та уточнює кількість товару, вартість замовлення та інші необхідні деталі.

Покупець, після підтвердження замовлення по телефону здійснює оплату безготівково, за допомогою банківської карти, або готівкою в приміщенні інтернет-магазниу. Після отримання оплати товар транспортом підприємства забирається у постачальника та доставляється покупцю за вказаною їм адресою.

Під час проведення перевірки працівники податкового органу дійшли лише до етапу вибору товару і після цього шляхом множення вартості однієї пляшки на 20 отримали суму 31 663, 00 грн, яку і зазначили у акті в якості вартості товару, на який були відсутні документи. Тобто наступні етапи, що направлені на безпосереднє оформлення замовлення товару вони не здійснили.

З метою використання посадовими особами органів державної податкової служби (при оформленні актів (довідок) перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій були розроблені Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі - Методичні рекомендації), які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України за № 534 від 12.08.2008 року.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб'єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (далі - Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій.

У Відомості зазначаються назва та код суб'єкта господарювання, адреса, назва й адреса господарського об'єкта, інформація про підставу проведення перевірки, дата та час початку і завершення перевірки, інформація про результати перевірки.

Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід'ємною частиною Відомості.

Начальником відділу продажу ОСОБА_4, яка була присутня при проведенні перевірки, було підписано інвентаризаційну відомість перевірки податковим органом фактичних залишків товарів, відповідно до якої у приміщенні магазину у наявності був товар - вино Франції червоне Chateau Trotte Vieille 2007 (0,75 л) у кількості 20 пляшок загальною вартістю 31663,00 гривень. Однак, при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог судом вивчено обставини, що товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» здійснює торгівлю через інтернет-магазин, що передбачає отримання замовлення на інтернет-сайті, придбання замовлених товарів у підприємств-постачальників та доставку їх на адресу замовника, зберігання продукції на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме у магазині за адресою: вул. Радянська, 4, с. Гатне, Київська область обл., не відбувається, у зазначеному магазині відбувається дистанційна торгівля з використання комп'ютерної та телекомунікаційної техніки. Відповідні пояснення були надані представником позивача до суду та ОСОБА_4

Оригінали акту перевірки, додатків до акту перевірки оглядались судом у судовому засіданні.

Жодних інших доказів на вимогу суду сторонами надано не було.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів на одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства учасник господарських відносин несе відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини.

Враховуючи не доведеність встановлених у акті перевірки висновків, а саме: «факту реалізації продукції..», суд вважає безпосередньо недоведеною вину позивача у вчиненні порушень положень п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року та ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 16.08.2012р. за №0000702303 прийняте не правомірно, адже на дату його прийняття відповідач не врахував усі факти та обставини, необхідні для його прийняття та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012р. за №0000702303 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012р. за №0000702303 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-А» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 63326,00 гривень.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя В.В Ільков