Постанова № 26505475, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2012 р. 11:25 Справа №2а-12359/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.10р. №0015421502/0

за участю представників:

позивача - Зубехіна Наталя Михайлівна, довіреність № 28 від 03.02.12, Сиротінін Олександр Геннадійович, довіреність № 27 від 03.02.12;

відповідача - Желновач Світлана Євгенівна, довіреність № 3/10-0 від 01.03.12Суть спору:Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"(далі -позивач, ТОВ «Кримська юридична група») звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м.Сімферополь АР Крим) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 00154421502/0 про зменшення суми бюджетного з ПДВ в сумі 22444737,00 грн.

Позов мотивовано необґрунтованим зменшенням з боку відповідача заявлених сум до бюджетного відшкодування з ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених в позові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2010 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено ТОВ " Інститут обліку та аудиту» (АР Крим, м. Сімферополь, вул.Б.Хмельницького,18/5, оф.7).

На вирішення експерта поставити питання:

1) Чи є правомірними зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу ( ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) в загальній сумі 11035834,00грн., яка виникла у зв'язку з:

- нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ в результаті випуску (емісії) цільових іменних облігацій;

- нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ на підставі даних синтетичного обліку;

- нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ на підставі неприйняття податковим органом сум податкового кредиту по податкових накладних попередніх перевірених періодів;

2) Чи правомірно ТОВ " Кримська юридична група" заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010р. в сумі 22444737,00грн.?

3) Чи є правомірним висновок ДПІ в м, Сімферополі щодо завищення ТОВ " кримська юридична група" суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010р. в сумі 11408903,00грн.?

4) Чи правомірно ТОВ " Кримська юридична група" віднесено до складу податкового кредиту за червень 2010р.( по першій стадії) суми вхідного ( нарахованого) податку на додану вартість у розмірі 141666,80 грн. по розрахунках з ТОВ " Востокстройінвест-2006" за укладеним договором підряду № 3/26СР від 02.06.2010р.?

5) Чи є правомірним висновок ДПІ в м. Сімферополі щодо завищення ТОВ " Кримська юридична група" від'ємного значення різниці поточного періоду ( червень2010р.) у сумі 38518,00грн. у зв'язку з неправомірним включенням до скалу податкового кредиту ПДВ в сумі 141666,80грн. по розрахунок з ТОВ " Востокстройінвест-2006" за укладеним договором підряду №3/26 СР від 02.06.10р.

У зв'язку з призначенням експертизи Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.02.2010 провадження по справі було зупинено.

18.10.2011 до суду надійшов висновок експерта від 30.09.2011 №136, у зв'язку з чим Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2011 провадження по справ було поновлено.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях від 26.10.2010(вих. № 17629/09/10), наданих в судовому засіданні 06.02.2012, вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні 06.02.2010 було допитано експерта ОСОБА_4, який проводив експертне дослідження.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), якій діяв на час виникнення спірних правовідносин передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ТОВ «Кримська юридична група» є юридичною особою, зареєстрованою 19.09.2002 року, ідентифікаційний код 32177846 довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04.02.2009 року (т.1 а.с. 29) .

Судом встановлено, що відповідач провів документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010, за результатами якої було складено акт від 16.09.2010 № 12290/15-2 (т.1.а.с.15), відповідно до висновків якого було зафіксовано порушення позивачем п.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку ії заповнення та подання» (зі змінами та доповненнями) від 30.05.1997 № 166 (далі - Порядок № 166), п.п.7.7.2, 7.5.1 та 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в наслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у суми 22444737,00 грн. за червень 2010, у тому числі:

-11035834,00 грн. - в наслідок невідображення суми, що підлягає зменшенню залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу;

- 11408903,00 грн. - завищення бюджетного відшкодування;

- 38518,00 грн. - завищення від'ємного значення різниці поточного періоду (р.22.2 декларації) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту у сумі 141666,8 грн.

За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 00154221502/0 (т.1.а.с.14)

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено без законних підстав.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій на час виникнення спірних правовідносин, було визначено в Законі України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон), об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту «а» п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.5 - 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом встановлено, що позивачем засобами електронного зв'язку подано декларацію з ПДВ за червень 2010 року (т.1.а.с.53), згідно якої в рядку 25.2 зазначено розмір суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів - 22444737,00 грн.

Вказана сума сформована за рахунок залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду).

Сума від'ємного значення поточного періоду (рядок 18.2) складає 38518,00 грн.

Позивачем до декларації подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3)(т.1.а.с.60), та довідку щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітного податковому періоді (додаток 2) (т.1.а.с.58), відповідно до якої сума, заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ, сформована за рахунок від'ємного значення грудня 2006 (414240,00 грн.), січня - грудня 2007 (7285877,00грн.), січня, лютого, травня- грудня 2008 (13717785,00 грн.), січня, березня, квітня, жовтня 2009 (972256,00 грн.) січня 2010 (54579,00 грн.).

Приймаючи рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, відповідач виходив з того, що позивачем було необґрунтовано сформовано від'ємне значення податкового зобов'язання з ПДВ за попередні податкові періоди та поточний період.

В акті перевірки № 12290/15-2 зазначено, що актом камеральної перевірки від 30.06.2010 № 9441/15-2 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 було зменшено залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) на суму 11035834,00 грн., яку слід було відобразити по рядку 23.4 декларації зі знаком мінус у сім 11035834,00 грн., але в порушення діючого законодавства позивачем не було вчинено вказаних дій.

Також було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ «Востокстройінвест - 2006» за червень 2010, якій відсутній за адресою місцезнаходження, встановлено відсутність поставок товарів, робіт та послуг, внаслідок чого відповідачем було зроблено висновок, що укладені договори між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006» за приписами п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, у зв'язку з чим на думку відповідача позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 суму ПДВ в розмірі 141666,8 грн.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до акту камеральної перевірки від 30.06.2010 № 9441/15-2

Відповідач обґрунтовує свою позицію щодо завищення суми бюджетного відшкодування внаслідок завищення від'ємного значення, невиконанням обов'язку позивачем внести до Декларації з ПДВ відомості про зменшення від'ємного значення за наслідками попередніх перевірок податкового органу.

Так, відповідно до п. 5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/1098 (зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009 р. № 8), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

При цьому відповідно до п.5.12.5 вказаного порядку в Декларації з ПДВ передбачений Рядок 23.4 для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Отже предметом доказування у вказаній справі, є зокрема підстави та обґрунтованість формування від'ємного значення з ПДВ грудня 2006 (414240,00 грн.), січня - грудня 2007 (7285877,00грн.), січня, лютого, травня- грудня 2008 (13717785,00 грн.), січня, березня, квітня, жовтня 2009 (972256,00 грн.) січня 2010 (54579,00 грн.), яке сформувало суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010.

Як вбачається з матеріалів справи висновок про завищення від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів відповідачем було зроблено підчас проведення перевірок протягм 2008- 2009 року.

Судом встановлено, що відповідно до акту документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за період липень, серпень-грудень 2008, січень- березень 2009 в№ 5692/152/32117846 (т.1.а.с.111) зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1698045,25 грн.

Відповідно до Акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 від 29.09.2009 № 9455/15-2(т.1.а.с.44) було зменшено суму, що підлягала включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 5873949,00 грн.

За результатами планової виїзної перевірки за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 відповідно до акту від 14.12.2009 № 934/23-7/32177846(т.1.а.с.137) відповідач зробив висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.26 Декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 10973002,00 грн., у тому числі вже було зменшено попередніми перевірками (акт від 25.11.2008 № 188/15-2/32177846) на суму 5873949,00 грн. При цьому вказаний висновок було зроблено з урахуванням висновків акту перевірки від 04.12.2008 № 8953/23-7 про результати планової виїзної перевірки за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, згідно з яким на думку відповідача, позивачем було занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму пре доплат, які отримані за квартири, споруджені в багатоквартирному житловому комплексі на суму ПДВ 5996746,00 грн. (лютий, березень, травень 2008), а в липні 2008 на суму 67333,33 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ "Кримська юридична група" виступає Емітентом, яким випущені іменні цільові звичайні облігації без додаткового забезпечення згідно з рішенням № 7 від 30.07.2007 р., прийнятого учасником ТОВ "Кримська юридична група" - Компанією "Геллонтиер Холдингз Лимитед" із змінами згідно з рішенням учасника №17 від 01.10.2007г.

Кількість облігацій у випуску - 1 995 435 одиниць. Загальна номінальна вартість випуску облігацій - 86 974 332 грн.

За період 01.07.08 по 30.09.09 р. випущено 10 000 шт. на суму 404 000 грн.

Відповідач виходив з того, що оскільки випуск і реєстрація облігацій передбачають ряд процедур, встановлених Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" № 3480-15 і рішенням ГКЦБФР від 17.07.2003г. №22 "Порядок випуску облігацій підприємств".

Зокрема, облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу, юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує триразовий розмір власного капіталу або розміру забезпечення, яке надається їй з цією метою третіми особами, реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку у встановленому нею порядку, не допускається розміщення облігацій підприємств для формування поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків, від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності та ін.

Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічне постачання товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, відміченого у векселі (чи другом борговому інструменті, в даному випадку - облігації), базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без урахування дисконту або інших скидок з номіналу такого векселя, а по процентних векселях - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, які мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселя (окрім податкових векселів) видані або отримані, не рахуються засобом платежу і не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання по цьому податку, окрім податкових векселів.

Враховуючи вказане і те, що об'єктом оподаткування ПДВ є постачання товарів або послуг, то при здійсненні цієї операції податкові зобов'язання на думку відповідача необхідно були визначити на дату здійснення першої події (отримання коштів на виробництво товару (квартир) в обмін на випущені облігації).

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача у зв'язку з наступним.

Проведеним у справі експертним дослідженням (висновок від 30.09.2011 №136) встановлено, що між позивачем та ТОВ «Парагон», яке діє в інтересах та за рахунок Пайового недеверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Бриз» було укладено договір про купівлю-продаж облігацій на суму 35979755,20 грн., які було отримано на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується картками рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та по рахунку 311 « Розрахунковий рахунок», а також виписками банку за період лютий -червень 2008(т.1 а.с. 84).

Відповідно до п.1.4. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.п.3.2.1 п.3.2. ст.3 Закону не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Пункт 4.8. ст. 4 Закону визначає, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Таким чином, враховуючи норми Закону України «Про цінні бумаги та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-ІV, згідно з ст. 3 облігації підприємств є емісійними паперам, в даному випадку при продажу цінних паперів право власності на квартири не переходить та відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, отже висновок про заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5996746,00 грн. та 67333,33 грн.

Крім того, суд враховує, що Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 по справі №2а-10172/08/2 за позовом ТОВ «Кримська юридична група» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, залишеною без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, копія якої залучена до матеріалів справи було встановлено отримані кошти в якості оплати за облігації не можуть бути розцінені в якості валового доходу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущено заниження податкового зобов'язання на суму 5996746,00 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи що відповідачем в акті від 04.12.2008 № 8953/23-7 було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2007 по 30.06.2008 в сумі 6667,00 грн., що сплачена при придбанні легкового автомобілю ВАЗ -21213 відповідно до податкової накладної від 29.03.2007 № 0000512/12, виданої Сімферопольською філією ТОВ « Український автомобільний холдинг».

Відповідач зазначає, що вказана податкова накладна включена до Реєстру податкових накладних в квітні 2007 року, внаслідок чого відповідно до ст.7.4.2. Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути використана для формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2007.

З експертного висновку від 30.09.2011 № 136 вбачається, що датою відвантаження товару (автомобіля ВАЗ-21213)за вказаної податковою накладною є 29.03.2007, загальна вартість складає 40000,00 грн. (в т.ч ПДВ - 6667,67 грн.)

Згідно з ч. 2 пункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Отже, включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ, сплаченої в складі вартості придбання автомобілю, суперечить вказаній нормі Закону, у зв'язку з чим висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2007 року в сумі 6667,67 грн., та як наслідок від'ємного значення (р. 26 Декларації), є правомірним.

Суд зазначає, та підтверджується висновком експерта, що Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлене заниження податкового зобов'язання в з ПДВ в сумі 5996746,00 грн. та завищення податкового кредиту в розмірі 6667,67 грн., помилково дало суму 4175904,00 грн., а вона повинна складати 6003413,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки від 14.12.2009 №934/23-7/32177846 відповідачем було встановлено заниження податкових зобов'язань по покупцям ТОВ «Асторія груп» (сума ПДВ -32144,30 грн.) (за договорами від 03.05.2008 № ДГ-0000369, від 01.04.2008 № ДГ-0000372, від 22.05.2006 № ДГ-0000045, від 01.10.2008 № ДГ- 0000419, від 01.01.2007 № ДГ-0000294, від 01.04.2009 № КЮ-000008,), ТОВ «Санаторій Алушта» (сума ПДВ - 24954,38 грн.) (за видатковою накладною від 30.06.2009 № КЮ-0000012)по періодах - липень-грудень 2008, січень - вересень 2009.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України позивачем не заперечуються відомості, викладені в акті перевірки в частині конкретних господарських операцій та сум ПДВ, отриманих за вказаними господарськими операціями.

Згідно Акту перевірки відповідачем зазначено, що податкові зобов'язання підприємством було нараховано не згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями», а окремо по «Замовленням» по кожному покупцю, податкові накладні на відхилення не виписані.

Відповідно до п.7.3.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з експертного дослідження, та вбачається з матеріалів справи відповідно до податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2009 було зроблено корегування податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ «Асторія -групп» на суму ПДВ 32442,00 грн. у зв'язку з поверненням грошових коштів покупцю, отже враховуючи вказане корегування суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо заниження податкового зобов'язання є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 по контрагенту ТОВ «Санаторій Алушта» також було проведено корегування суми ПДВ 24954,38 грн., яке не враховано підчас перевірки, у зв'язку з чим висновки відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24954,38 грн. є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача, викладених в Акті перевірки № 12290/15-2 про заниження податкового кредиту в сумі 141666,8 грн. по контрагенту ТОВ «Востокстройінвест - 2006» за червень 2010 суд зазначає наступне.

Відповідно до податкових накладних від 30.06.2010 № 300658, № 300657 вказана сума сплачена позивачем в сумі оплати субпідрядних робіт з ремонту покрівлі в адміністративній будівлі санаторію «Морський уголок» та берегоукріплювальних робіт на пляжі вказаного санаторію.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Доводи позивача щодо обґрунтованості формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Востокстройінвест-2006» підтверджуються також експертним дослідженням.

Отже, висновки відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 141666,8 грн. також є необґрунтованими.

Відповідно до акту перевірки від 18.06.2009 № 5692/15-2 відповідачем було зафіксовано безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних минулих податкових періодів на суму ПДВ 1698045,25 грн.

На думку відповідача включення податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ в липні-грудні 2008, січні - березні 2008, виписаних протягом 2006-2008 років, в періоді, якій було охоплено плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт від 04.12.2008 № 8953/23-7/3217784 суперечить п.п.7.5.1, 7.2.6, 7.2.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(т.1.а.с. 116-119). Аналогічний висновок було зроблено за результатами перевірки (від 14.12.2009 № 934/23-7/32177846 (т.1.а.с.50)).

Як вбачається з матеріалів справи до акту № 188/15-2 від 25.12.2009 завищення з цих самих підстав податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 відбулось на суму 67200,00 грн.

Відповідно до Акту від 14.12.2009 № 934/23-7/32177846 (т.1.а.с.159) сума завищення податкового кредиту з ПДВ складає 6672666,41 грн.(в тому числі сума завищення податкового кредиту з ПДВ 1698045,25 грн., встановлена актом перевірки від 18.06.2009 № 5692/15-2).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд вважає, що загальний строк давності зі сплати податків та визначення податкового зобов'язання встановлено зазначеним законом - 1095 днів.

Відповідно до другого речення частини 2 п. 5.1. зазначеного Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Закон України "Про податок на додану вартість", а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Суд також зауважує, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не надають можливості включати до складу податкового кредиту з ПДВ двічі суми ПДВ сплачені за однією податковою накладною .

Разом з тим, проведеним по справі експертним дослідженням встановлено, що позивачем за період серпень 2006-жовтень 2009 в складі податкового кредиту відображено двічі податкові накладні на суму ПДВ 78752,69 грн. (додаток № 3 до експертного висновку - відомість співставлення податкових накладних з реєстрами отриманих податкових накладних).

За таких обставин висновки відповідача щодо неправомірності включення до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ за податковими накладними минулих періодів в загальній сумі 6656613,72 грн. ( 6735366,41-78752,69 грн.) є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи актом камеральної перевірки від 29.04.2010 № 5699/15-2 зроблено висновок про завищення значення строки 22.2 декларації з ПДВ за березень 2010 на суму 132,00 грн. по попередньому податковому періоду (акт камеральної перевірки від 29.03.2010 № 4135/15-2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010.

Відповідно до експертного висновку завищення податкового кредиту з ПДВ на вказану суму не підтверджується оскільки податкова накладна на суму ПДВ 132,00 грн. від 28.11.2008 № 555 відображена один раз в лютому 2010 року, отже висновок відповідача щодо заниження податкового кредиту з ПДВ на суму 132,00 грн. є необґрунтованим.

Проведеним по справі експертним дослідженням на підставі співставлення отриманих податкових накладних та зведених бухгалтерських регістрів по рахункам 631,638, що підтверджують сплату постачальникам по ТОВ «Кримська юридична група» за період грудень 2006- січень 2010 (по яких суми ПДВ увійшли до від'ємного значення в Розрахунку суми бюджетного відшкодування за червень 2010) (додаток № 4 до експертного висновку)було встановлено, що до складу податкового кредиту з ПДВ було включено 25523624,66 грн., з яких двічі відображено в реєстрі по одним й тим самим податковим накладним суми ПДВ 158485,08 грн. (в тому числі й за податковими накладними з попередніх податкових періодів в сумі 78752,69 грн.), безпідставно включено суму ПДВ по придбанню легкового автомобіля 6667,67 грн., отже завищення податкового кредиту за вказаний період складає 165151,75 грн.

Позивачем здійснено оплату в сумі ПДВ 25271999,62 грн.

Відповідно до додатку № 6 до експертного висновку ТОВ «Кримська юридична група» за період грудень 2006 - червень 2010, сума бюджетного відшкодування підтверджується в розмірі 22382379,00 грн.

При цьому, експертом зроблено висновок про те, що позивачем завищено суму від'ємного значення, що увійшла до розрахунку бюджетного відшкодування за рахунок завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі:

- 158485,00 грн. у зв'язку з подвійним включенням до складу податкового кредиту податкових накладних;

- 6666,67 грн. -у зв'язку з необґрунтованим включенням до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при придбанні автомобіля;

- 38943, грн. - у зв'язку з зменшенням сум ПДВ за рахунок подачі уточнених розрахунків до декларацій.

Поряд з цим, експертом зроблено висновок про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за рахунок не включення до складу податкового кредиту з ПДВ 65765,00 грн., сплачених постачальникам та підтверджених податковими накладними; 23159 та 52813 грн. за рахунок невірного переносу підприємством даних зі строки 26 до строки 23.2 наступного місяця у вересні 2008 року та червні 2010, а також 0,25 грн. за рахунок округлень.

Таким чином, експерт зробив висновок, що висновки відповідача щодо завищення позивачем суми заявленого в червні 2010 року бюджетного відшкодування з ПДВ підтверджуються в розмірі 62358,00 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судової експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд враховує його як належний та допустимий доказ, проте суд не повному обсязі погоджується з доводами експерта , у зв'язку з наступним.

Висновок експерта про суму фактичного завищення суми бюджетного відшкодування містить в собі висновок про часткове заниження заявленої суми, через не включення до складу податкового кредиту з ПДВ певних сум.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, формуючи податковий кредит з ПДВ за рахунок певних операцій позивач скористався своїм правом, не включення 141737,00 грн. також є правом позивача.

Предметом спору є зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а не його збільшення відповідачем, у зв'язку з чим суд не приймає доводи експерта про заниження бюджетного відшкодування на суму 141737,00 грн., проте вважає обґрунтованим висновок, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлена позивачем в Декларації за червень 2010 підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача в розмірі 22098905,00 грн.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне. Підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ було встановлене відповідачем завищення рядку 23.4 Декларації, що відбулось за рахунок не зменшення позивачем від'ємного значення за висновками актів перевірок податкового органу в попередніх періодах.

Проте, суд зазначає, що акт перевірки податкового органу не є правовим актом індивідуальної дії державного органу, а є доказом, який підтверджує або спростовує певні обставини. Акт перевірки не створює правових наслідків для позивача та не є обов'язковим для виконання позивачем.

Зокрема, пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р. (чинного на момент складання акту перевірки) було встановлено, що Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії) - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Окрім того, акт індивідуальної дії породжує права та обов'язки тільки у одного суб'єкта, якому він адресований та застосовується одноразово.

Відтак, безпосередньо актом перевірки податкова не вправі збільшити або зменшити податкові зобов'язання, податковий кредит або від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таким чином, висновок податкового органу, який викладений в акті перевірки від 16.09.2010 № 12290/15-2 щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не зменшує такого від'ємного значення.

Відповідачем не надано доказів прийняття рішення про зменшення позивачу залишку від'ємного значення за грудень 2006 (414240,00 грн.), січень - грудень 2007 (7285877,00грн.), січень, лютий, травень- грудень 2008 (13717785,00 грн.), січень, березень, квітень, жовтень 2009 (972256,00 грн.) січень 2010 (54579,00 грн.).

Таким чином, позивачем не було порушено вимоги пп.5.12.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації .

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення, а вимогу про визнання протиправним не заявляє.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 17.09.2010 № 0015421502/0 про зменшення суми бюджетного з ПДВ в частині суми 22098905,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2012р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.03.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 17.09.2010 № 00154421502/0 про зменшення суми бюджетного з ПДВ в сумі 22098905,00 грн.

3. В задоволені адміністративного позову в інший частині відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (ідентифікаційний код 32177846) судові витрати з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.