Ухвала суду № 26497442, 16.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 212/7915/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Совгира Д. І.

судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльність, визнання незаконними та протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльність, визнання незаконними та протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 липня 2012 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилалась на те, що нею приводились норми права, які дозволяють не застосовувати позовну давність.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У відповідності до ст. 100 КАС України в редакції від 07 липня 2010 року, яка діє з 30 липня 2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З наведеної норми процесуального права вбачається, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду лише в тому разі, коли суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Судом першої інстанції не враховано, що у разі відсутності клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду суддя повинен діяти в порядку, встановленому ст. ст. 106, 108 КАС України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України в позовній заяві в разі необхідності зазначається заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Вказана правова норма зобов'язує осіб, які звернулися до суду з адміністративним позовом після закінчення строку, встановленого ст. 99 КАС України, заявляти клопотання про його поновлення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суддя, встановивши, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, проте не заявив клопотання про його поновлення, повинен був залишити такий адміністративний позов без руху в порядку, встановленому ст. 108 КАС України, з посиланням на те, що він оформлений без дотримання вимог п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України.

Постановляння ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у разі відсутності клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом є порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено, що даний адміністративний позов було подано після внесення змін до ст.ст. 99,100 КАС України, які регулюють строки звернення до адміністративного суду з позовом та наслідки його пропущення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суддя, встановивши, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та не заявлено клопотання про його поновлення, зобов'язаний був залишити вказаний адміністративний позов без руху.

Натомість, підстави для залишення даного адміністративного позову без розгляду у судді першої інстанції були відсутні зважаючи на наступне.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовою колегією встановлено, що у січні 2012 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці з заявою про надання інформації.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Рішення відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про відмову в наданні інформації позивач отримала в лютому 2012 року.

Слід зазначити, що перебіг строку звернення до суду починається коли позивач отримала відповідь на заяву від управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, а тому колегія суддів приходить до висновку, оскільки позивач дізнався про порушення його права в лютому, а позовну заяву подано до суду в травні 2012 року, то строк встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України пропущено не було.

В апеляційній скарзі позивач вказала також, що не згодна с тим, що судом першої інстанції відкрито скорочене провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції. Нормами КАС України не передбачена можливість оскарження ухвали про відкриття скороченого провадження.

Тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Поряд із вимогами апеляційної скарги ОСОБА_2 просить звільнити її від сплати судового збору мотивуючи неспроможність сплати судового збору тим, що вона являється інвалідом і на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням обставин наведених апелянтом щодо звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_2 та звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питань, у зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 липня 2012 року.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправною та незаконною бездіяльність, визнання незаконними та протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, - скасувати.

Справу направити до Ленінського районного суду м. Вінниці для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.