Рішення № 26494244, 18.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Справа № 16/5026/1316/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін

від позивача: Любота О.І. - заступник гендиректора, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

за участі Хижняк Л.В. - головний бухгалтер Фонду підтримки підприємництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом регіонального фонду підтримки підприємства по Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-2000" про стягнення 1 281 846,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 281 846,68 грн. як дострокового стягнення суми отриманої відповідачем зворотної фінансової допомоги (позики) за угодою про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року та за угодою про зворотну фінансову підтримку № 5 від 03.06.2010 року внаслідок порушення виконання договірних зобов'язань відповідачем. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в жодне судове засідання свого представника не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем у справі є Регіональний фонд підтримки підприємництва по Черкаській області, який створений згідно Указу Президента України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.1998 № 456/98 та заснований Українським фондом підтримки підприємництва, Черкаською обласною радою та Черкаською облдержадміністрацією. Фонд здійснює свою діяльність за рахунок об'єднання фінансових, матеріальних, нематеріальних та інших ресурсів засновників та учасників, спрямованих на підтримку та розвиток підприємництва (розділ 1 статуту Фонду).

Позивач здійснює, зокрема, такі види статутної діяльності - приймає участь у реалізації та розробці соціально-економічних програм, спрямованих на розвиток підприємництва; за відповідними програмами надає фінансову підтримку підприємництву області; здійснює інформаційне забезпечення для залучення та ефективності використання інвестицій та ін.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Указу Президента України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.1998 №456/98, Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063-111, Регіональної програми розвитку та підтримки підприємництва в Черкаській області на 2009-2010 роки та відповідно до рішення Інвестиційного комітету (протокол № 2 від 03 листопада 2009), рішення Наглядової ради (протокол № 3 від 17 листопада 2009) між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс 2000" була укладена Угода про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04 грудня 2009 року та № 5 від 03 червня 2010 року.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів недійсності угод про зворотну фінансову підтримку сторонами у справу не надано.

На виконання Угоди про зворотну фінансову допомогу № 15 від 04 грудня 2009 року та № 5 від 03 червня 2010 року, позивач перерахував відповідачу позичкові кошти , що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 2 від 04 грудня 2009 року на суму 195 000,00 грн. ( а.с. 16);

- № 4 від 04 грудня 2009 року на суму 600 000,00 грн. ( а.с. 17);

- № 2 від 04 січня 2010 року на суму 350 000,00 грн. ( а.с. 18);

- № 61 від 06 квітня 2010 року на суму 350 000,00 грн. ( а.с. 18);

- № 106 від 04 червня 2010 року на суму 300 000,00 грн. ( а.с. 19);

- № 8 від 13 грудня 2010 року на суму 86 237,00 грн. ( а.с. 19);

- 248 від 17 грудня 2010 року на суму 763,00 грн. ( а.с. 20).

Заперечень проти неотримання грошових коштів за угодами про зворотну фінансову підтримку відповідач суду не надав.

Обидві угоди про зворотну фінансову підтримку містять умови, що кошти відповідачу надаються як відновлювальна відклична позичкова лінія з лімітом 795 000,00 грн. (угода № 15) та 945 000,00 грн. (угода № 5) відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що за угодою № 15 відповідач отримав в загальній сумі 1 495 000,00 грн. ( а.с. 16-18) і повернув 700 000,00 грн. ( а.с. 21,22). Залишок коштів у користуванні відповідача станом на час розгляду спору за цією угодою становить 795 000,00 грн., що відповідає встановленому ліміту кредитування.

За угодою № 5 відповідач отримав 387 000,00 грн. і коштів на повернення цієї суми не сплачував.

Таким чином, у користуванні відповідача станом на час розгляду спору знаходиться в загальній сумі 1 182 000,00 грн. позичкових коштів за обома угодами (795000,00 + 387000,00).

Пунктами 2.4. обох угод передбачено, що зворотна фінансова допомога (позика) повертається відповідачем позивачу у повному обсязі до 04.12.2012 року (угода № 15) та до 04.12.2013 року ( угода № 5).

Згідно п. 2.3 забезпечення зобов'язань по поверненню зворотної фінансової допомоги (позики) є договори іпотеки або/та договори застави, укладені між РФПП та Підприємством та/або його майновим поручителем. В сукупності договори іпотеки або/та договори застави повинні повністю забезпечувати всі фінансові зобов'язання Підприємства перед РФПП.

Згідно п. 2.12. Підприємство гарантує, що зворотна фінансова допомога (позика), надана Підприємству, забезпечується всім належним Підприємству майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, іпотекою, заставою.

Пунктами 2.5., 2.6., 2.7. обох угод про зворотну фінансову підтримку передбачено, що до моменту повернення отриманих позик відповідач повинен щомісячно, не пізніше 26 числа і без додаткових повідомлень від позивача перераховувати позивачу безповоротну фінансову допомогу (проценти) у розмірі 16% річних, що нараховуються на фактичну суму позикових коштів, які знаходяться у користуванні відповідача за фактичну кількість днів у місяці та в році і які позивач використовує на поповнення фінансових ресурсів.

Відповідач свої зобов'язання по умовам Угод про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04 грудня 2009 року та № 5 від 03 червня 2010 року належним чином не виконує і не сплачує позивачу відсотки за користуванні позикою.

19 жовтня 2011 відповідачу направлена вимога № 71 з вимогою оплатити борг, яка була отримана відповідачем 24 жовтня 2011 року, 28 жовтня 2011 відповідачу повторно направлена вимога № 74 з вимогою оплатити борг, яка була отримана відповідачем 31 жовтня 2011 року. Вимоги позивача про сплату боргу залишені без задоволення. За доводами та розрахунками позивача, станом на 20.09.2009 року борг відповідача за угодою № 15 лише збільшився і, зокрема, несплачені проценти вже складають 70 899,00 грн. (а.с. 50), однак заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач суду не подавав.

Рішеннями у справах від 05.01.2012 року № 06/5026/2848/2011 та від 11.04.2012 року № 18/5026/389/2012 з відповідача на користь позивача вже було стягнуто борг по процентах за користування позичковими коштами, пеню, інфляційні та 3% річних за період по лютий 2012 року включно (копії судових рішень у справі).

У відповідності до п. 4.4. обох договорів позивач має право розірвати угоду про зворотну фінансову підтримку в односторонньому порядку у разі невиконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених угодою та вимагати повернення наданих коштів на протязі трьох банківських днів.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач попереджав відповідача про можливість одностороннього розірвання угод про зворотну фінансову підтримку вимогою від 11.09.2012 року № 135 (а.с. 48), однак питання погашення боргу відповідачем не було вирішено, а тому позивач направив відповідачу лист від 21.09.2012 року № 138 про розірвання угод № 15 від 04.12.2009 року і № 5 від 03.06.2010 року в односторонньому порядку за систематичні порушення умов договорів.

Спір між сторонами станом на час розгляду справи не врегульований.

Сплата процентів за користування коштами позики є істотною умовою обох угод та договірним обов'язком відповідача по справі, відмова від виконання якого не допускається.

Доказів про проведення розрахунку за процентами за користування позикою відповідач суду не надав, дане договірне зобов'язання є порушеним, що не заперечується відповідачем.

За доводами та розрахунками позивача, за угодою про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року відповідач не сплатив 63 948,00 грн. процентів за період з березня по серпень 2012 року, а за угодою про зворотну фінансову підтримку № 5 від 03.06.2010 року відповідач не сплатив 31 128,00 грн. процентів також за період з березня по серпень 2012 року.

Строк сплати процентів за вказані періоди (до 26 числа кожного місяця) за обома угодами вже є такими, що настали, доказів сплати процентів у повному обсязі відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить за угодою про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року 63 948,00 грн. процентів за період з березня по серпень 2012 року, а за угодою про зворотну фінансову підтримку № 5 від 03.06.2010 року --- 31 128,00 грн. процентів за цей же період.

Як вже встановлено судом, порушення будь-якого договірного зобов'язання за обома угодами є підставою для розірвання цих угод позивачем в односторонньому порядку і стягнення позичкових коштів у повному обсязі.

Право позивача на розірвання обох угод і на стягнення позичкових коштів доведено зібраними у справі доказами та передбачено обома угодами, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 795 000,00 грн. за угодою № 15 та 387 000,00 грн. за угодою № 5, а всього борг за позикою становить 1 182 000,00 грн. за обома угодами (795000,00 + 387000,00).

Крім того позивач просить стягнути за обома угодами з відповідача також і пеню за прострочення сплати процентів, інфляційні та 3% річних, нараховані на прострочене зобов'язання по сплаті процентів. Дану вимогу суд задовольняє повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 5.6. обох угод, відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача за порушення терміну повернення позики чи процентів -- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від заборгованої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за угодою № 15 просить стягнути 2 962,95 грн. пені за період з 28.02.2012 року по 28.08.2012 року, а за угодою № 5 - 1396,45 грн. пені за цей же період, тобто в рамках шестимісячного строку її нарахування.

Розрахунок пені зроблено вірно та у відповідності до умов угод між сторонами та обставин справи (а.с. 23-24).

Доказів проведення розрахунку за пенею відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить за угодою № 15 -- 2 962,95 грн. пені за період з 28.02.2012 року по 28.08.2012 року, а за угодою № 5 - 1396,45 грн. пені за цей же період.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за угодою № 15 -- 573,78 грн. процентів річних за період з 28.02.2012 року по 28.08.2012 року та зменшити борг на 297,15 грн. інфляційних, розрахованих за період березня-липня 2012 року, а за угодою № 5 стягнути 279,30 грн. 3% річних за період з 28.02.2012 року по 28.08.2012 року та зменшити борг на 144,65 грн. інфляційних за період березня-липня 2012 року.

Розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем зроблено вірно. Врахування у періодах розрахунків інфляційних місяців із від'ємним значенням індексу інфляції, що потягне за собою зменшення боргу дебітора, є правом позивача та враховується судом, оскільки відмови від позову в частині нарахування інфляційних за період травня-липня 2012 року позивач суду не надав.

Доказів про проведення розрахунків за інфляційними та 3% річних за обома угодами відповідач суду не надав, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача, на підставі порушення грошових зобов'язань та одностороннього договірного розірвання позивачем угод про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року та № 5 від 03.06.2010 року, слід стягнути:

- за угодою про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року -- 795 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 63 948,00 грн. процентів, 2 962,95 грн. пені, 573,78 грн. як 3% річних та - 297,15 грн. інфляційних;

- за угодою про зворотну фінансову підтримку № 5 від 03.06.2010 року -- 387 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 31 128,00 грн. процентів, 1396,45 грн. пені, 279,30 грн. як 3% річних та - 144,65 грн. інфляційних.

Загальна сума стягнення за двома угодами становить 1 281 846,68 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача також слід стягнути 25 636,94 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст.49, ст.82 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс 2000" (18028, м. Черкаси, вул. Нечуя-Левицького, буд.16, код 31489898) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області (18008, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд. 112, ідентифікаційний код 14205777) -

за угодою про зворотну фінансову підтримку № 15 від 04.12.2009 року -- 795 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 63 948,00 грн. процентів, 2 962,95 грн. пені, 573,78 грн. як 3% річних та - 297,15 грн. інфляційних;

за угодою про зворотну фінансову підтримку № 5 від 03.06.2010 року -- 387 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 31 128,00 грн. процентів, 1396,45 грн. пені, 279,30 грн. як 3% річних та - 144,65 грн. інфляційних ( загальна сума стягнення за двома угодами становить 1 281 846,68 грн.)

та 25 636,94 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 жовтня 2012 року

Суддя Н.М. Спаських