Рішення № 26494170, 09.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.12 Справа№ 5015/3104/12

За позовом: Приватного підприємства „Експохім", м.Дніпропетровськдо відповідача:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Львівпро:стягнення 38 577,03 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Колбасенко О.О. -представник, Невядомський М.А. - представник (довіреність від 10.07.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 09.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство „Експохім" (м.Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення 38 577 грн. з яких: 32424 грн.-матеріальна шкода, 453,09 грн.-пеня, 90,44 грн.- 3% річних та 4000 грн. вартості адвокатських послуг.

Позовні вимоги обгрунтовуються завданням відповідачем матеріальної шкоди внаслідок пошкодження вантажу в процесі його транспортування за маршрутом: м. Дніпропетровськ -м. Львів.

Ухвалою суду від 27.07.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався, з підстав викладених в ухвалах суду від 14.08.2012р. та 25.09.2012р.

Ухвалою суду від 25.09.2012р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Представники позивача в судові засідання з'явились, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, вимоги ухвали суду від 27.07.2012 р. виконали повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 79032 0153828 4.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 здійснено перевезення вантажу для приватного підприємства „Експохім" - кислота молочна 80% у кількості 9600,00 кілограм за маршрутом м.Дніпропетровськ- м.Львів, вартість вантажу з ПДВ згідно видаткової накладної № РН-0001811 від 11 червня 2012 становить 161 280 грн.

Укладення договору перевезення між позивачем та відповідачем підтверджується товарно-транспортною накладною серія 01АБ №821264 від 12.06.2012р. (копія накладної міститься в матеріалах справи).

Вантаж було відвантажено на складі позивача (який розташований за адресою: вул. Героїв Сталінграда,208, м.Дніпропетровськ, 49000), згідно видаткової накладної № РН-0001811 від 11 червня 2012 року, та прийнято водієм ОСОБА_4, який знаходиться у тудових відносинах із відповідачем, згідно трудового договору від 16 лютого 2011 року (копія договору знаходиться в матеріалах справи).

Упакування вантажу проводилось виробником товару, молочної кислоти- Galactic S.F., Брюсель, Бельгія, що підтверджується копією вантажної митної декларації № 110070000/2012/313518.

13 червня 2012 року, виїхавши, приблизно о 14 год. 00 хв., завантаженим із складських приміщень позивача, ОСОБА_4 поїхав до іншого вінтажовідправника, де довантажив електроди поруч з вантажем позивача.

В ході транспортування вантажу за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Львів, вантажним автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, в районі вул. Журналістів у м.Дніпропетровську, різко загальмував. В результаті вантаж, який належить іншому вантажовідправнику та довантажений водієм ОСОБА_4 змістився та спричинив пошкодження пакування вантажу позивача В результаті пошкодження пакування, 1930 кілограм товару-кислоти молочної 80% було втрачено через протікання.

Після виявлення втрати частини вантажу, водій ОСОБА_4, узгодивши ці дії з представником позивача, повернувся до місця завантаження для складання відповідного акту.

У відповідності із п.15.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених 14.10.1997 р. Наказом Міністерства транспорту України №363, у разі псування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Тому, у присутності членів комісії: завідуючого складом ОСОБА_5, спеціаліста з логістики ОСОБА_6 та менеджера ОСОБА_7, 13 червня 2012 року, було складено акт про пошкоження пакування та втрати частини вантажу, зокрема зроблені фотографії пошкоджень, які долучено до позовної заяви і з якими було ознайомлено водія відповідача (копія акту від13.06.2012 р. міститься в матеріалах справи). Вказаний акт був підписаний водієм відповідача без застережень.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. №14/06/12-1 від 14.06.2012 р.) про відшкодування шкоди. У відповідь на претензію відповідач направив позивачу листа (вих. №1406-01 від 14.06.2012 р.), в якому визнав факт пошкодження вантажу при перевезенні по маршруту м. Дніпропетровськ -м. Львів та погодився сплатити 14 333.00 грн.

11 липня 2012 року листом (вих.№11/07/12-1) позивач просив відшкодувати збитки, надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0002376 від 11 липня 2012 року із терміном сплати до 18 липня 2012 року, проте відповідач виставлений рахунок не оплатив.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог п.12.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених 14.10.1997 р. Наказом Міністерства транспорту України №363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не ускладнювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учаників дорожнього руху.

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. (ч.ч. 1,2 ст. 925 ЦК України).

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника..

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ч. 1 ст. 60 ЦПК і ст. 33 ГПК), відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати).

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Матеріалами справи підтверджено факт пошкодження вантажу при перевезенні його відповідачем на підставі товарно-транспортної накладної серії 01АБ №821264 від 12.06.2012р по маршруту м. Дніпропетровськ -м. Львів.

Відповідачем не надано суду доказів того, що пошкодження вантажу в процесі його перевезення сталося не з його вини.

Враховуючи те, що розмір збитків доводиться кредитором, на вимогу суду позивачем надано розрахунок розміру матеріальної шкоди в сумі 32 424,00 грн., проведений, виходячи з вартості вантажу, вказаної у видатковій накладній №РН -0001811 від 11.06.2012 р. (з врахуванням ПДВ).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню в зв'язку з наступним.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Завдання відповідачем матеріальної шкоди внаслідок пошкодження вантажу під час його транспортування не є простроченням виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Частковому відшкодуванню відповідачем позивачу підлягають витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, а саме: в сумі 3242,4 грн., враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До матеріалів справи долучено всі підтверджуючі документи, які засвідчують факт надання адвокатом правової допомоги при підготовці матеріалів та веденні справи в суді, а також їх оплату відповідачем (копія договору №01/07-Г/2012 про надання правової допомоги від 10.07.2012 р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2424, копія виписки з банківського рахунку).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 43, 28, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь приватного підприємства „Експохім" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Фурманова, буд. 14,кв. 27 ідентифікаційний код 32351161) 32424,00 грн. матеріальної шкоди, 1583,00 грн. судового збору, 3242,4 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Король М.Р.