Рішення № 26493695, 15.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 4/104-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010", м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд", с. Княжичі

про стягнення 13 720, 78 грн.

за участю представників:

від позивача: Бойко Р.І. -предст., дов. від 10.08.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010 (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13 720, 78 грн., яка складається із 12 139,61 грн. суми боргу, 645,35 грн. пені, 935, 82 грн. 16% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару за договорами № 173-О від 31.10.2011р. та № 173-О-PR від 31.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 р. у справі 4/104-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 15.10.2012 р.

15.10.2012р. позивачем через канцелярію суду було подано довідку стосовно відкритого рахунку позивача та акт часткового розрахунку пені за договором № 173-О від 31.10.2011р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103235729087 від 26.09.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була отримана відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

31.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес-2010»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норт Вуд» (покупець) був укладений Договір поставки №173-О (договір №1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у кількості, в асортименті та за ціною, що визначені в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, товаром в рамках цього договору є хімічна продукція, лакофарбова продукція та інші додаткові матеріали під ТМ Хімрезерв, ТМ Маляр, актуальний перелік (асортимент) яких зазначено (розміщено) на сайті постачальника.

Згідно п. 2.1 договору, приймання товару по кількості та недоліках, які можна встановити під час приймання товару, здійснюється в момент отримання товару покупцем (його представником та/або експедитором). Після отримання товару та підписання товаросупровідних документів на отримання товару покупцем, покупець не має права пред'являти претензію щодо кількості та недоліків товару, які можна було встановити в процесі приймання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії Договору №173-О позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 131 096,76 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії наявні в матеріалах справи).

Факт отримання товару підтверджується належно оформленими довіреностями, виданими на ім'я директора відповідача -Слуценко Антоніни Володимирівни.

Умовами п. 4.1, 4.2 Договору №173-О передбачено, що ціна кожної одиниці товару та загальна вартість товару відповідно до погодженого замовлення зазначається в накладній та рахунку-фактурі. Покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару протягом 42 календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач належним чином та у встановлені договором строки не розрахувався за отриманий товар, здійснивши лише часткову оплату в сумі 26 300,41 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

До того ж, протягом строку дії Договору №173-О, відповідач повернув позивачу товар на суму 93 699,78 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними на повернення від 17.05.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, за словами позивача, за Договором №173-О за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 11 096, 57 грн. (131096,76-26300,41-93699,78).

31.10.2011р. між сторонами у справі було укладено договір поставки №173-О-PR (Договір№2) на тих же самих умовах і підставах, що і попередній Договір№1.

Відповідно до п. 4.2 Договору№2, покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Протягом строку дії Договору №173-О-PR позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 167,24 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладним, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними.

Однак, в порушення умов договору № 2 відповідач здійснив лише часткову оплату товару в сумі 1207,92 грн. та здійснив повернення товару в сумі 1 916,28 грн., про що свідчать банківські виписки та накладні на повернення товару, копії яких містяться в матеріалах справи та у зв'язку з чим станом на 17.09.2012р. за ним утворилась заборгованість в сумі 1043,04 грн. (4 167,24-1207,92-1916,28).

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк, за отриманий товар за договором №1 та договором №2 не розрахувався, в судове засідання не з'явився та доказів оплати суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 139, 61 грн. (11 096,57+1043,04) боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 645, 35 грн. пені, які складаються з 595,99 грн. пені за договором № 173-О та 49, 36 грн. пені за договором № 173-О-PR.

Відповідно до п.6.3. Договору №173-О, у разі несвоєчасної оплати вартості отриманого товару у термін, передбачений даним Договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення термінів оплати вартості товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку за договором № 1 вбачається, що пеня в сумі 827, 97 грн., нарахована позивачем за кожну невчасно оплачену видаткову накладну, не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного терміну для нарахування неустойки.

Проте, як зазначив позивач та про що свідчать матеріали справи, зокрема, банківська виписка від 25.04.2012р., відповідач сплатив частково суму пені в розмірі 231,98 грн., у зв'язку з чим залишок неоплаченої суми неустойки за Договором № 1 склав 595,99 грн., який є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.6.3. Договору №173-О-PR також встановлена відповідальність у вигляді 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення термінів оплати вартості товару.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням приписів п. 4.2 щодо строків оплати товару, ч. 6 ст. 232 ГК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановив, що заявлені до стягнення 49, 36 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 935,82 грн. (за договором №1 - 883,17 грн., за договором №2 -52,65). Розрахунок інфляційних втрат наведений у додатках № 8 та №10 позовної заяви. Однак, в прохальній частині позовної заяви, позивач помилково вказує, що заявлені до стягнення інфляційні втрати є відсотками річних. Вказана вимога є технічною помилкою, оскільки матеріали справи не містять відповідного розрахунку 16%річних.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення інфляційних в розмірі 935,82 грн. за договорами №1 та №2 підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12139,61 грн. боргу, 645,35 грн. пені, 935, 82 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норт Вуд»(07455, Київська обл., Броварський р-н., с. Княжичі, вул. Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 37015143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-2010»(25007, м. Кіровоград, вул. В.Терешкової, 209, код ЄДРПОУ 37168270) -12139 (дванадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 61 коп. боргу, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 35 коп. пені, 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 18.10.2012р.

Суддя О.В. Щоткін