Постанова № 26493485, 03.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2012 року 14год. 54хв. № 2а-12940/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Соколової О.А., суддів Головань О.В.,Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Боронило К.А.,за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Максиміва М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України проскасування постанови від 05.09.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.09.2012 року та зобов'язання відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-7011/12/2670, виданого 15.08.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за яким боржником є прокуратура Івано-Франківської області.

В обґрунтування позову посилається на те, що постановою від 05.09.2012 року головного державного виконавця Роєнко Р.В., який працює у відповідача відмовлено у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2а-7011/12/2670, виданого 15.08.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за яким боржником є прокуратура Івано-Франківської області, мотивуючи тим, що у згаданому вище виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника, що є обов'язковим відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Зі змісту Закону «Про виконавче провадження»вбачається, що у виконавчому документі зазначається ідентифікаційний код боржника якщо він є суб'єктом господарської діяльності. Позивач зазначає, що відповідач помилково ототожнив боржника -прокуратуру Івано-Франківської області із суб'єктом господарської діяльності, оскільки відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання (господарської діяльності) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством. Отже, однією з основних ознак суб'єкта господарювання є здійснення господарської діяльності. Таким чином, вважає позивач, що боржник -прокуратура Івано-Франківської області за виконавчим документом, не здійснює господарської діяльності, а тому не є суб'єктом господарювання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що оскаржувану постанову прийнято з дотриманням вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, та дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №606).

Відповідно до ст.1 Закону №606, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (часть 1 статті 6 Закону №606).

Позивач -фізична особа ОСОБА_1 03 вересня 2012 року звернувся із заявою про примусове виконання до Державної виконавчої служби України та пред'явив до виконання виконавчий лист від 18.06.2012 року №2а-7011/12/2670, виданого 15.08.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за яким боржником є прокуратура Івано-Франківської області і стягувач є ОСОБА_1. (а.с.8)

Відповідач -Державна виконавча служба України, діє на підставі Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №385/2011.

Згідно ст. 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

03.09.2012 року до відповідача звернувся позивач з заявою про примусове виконання виконачвого листа №2а-7011/12/2670 виданого 15.08.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.09.2012 року ВП №34148890 з якою не погодившись позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у відритті виконавчого провадження державним виконавцем зазначено, що у пред'явленому на виконання виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника (для юридичних осіб), що суперечить вимогам ч.1 ст.18 Закону №606.

Відповідно п.6 ч.1 ст.26 Закону №606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Суд зазначає, що відповідно вимог ст.18 Закону №606 законодавець визначив вимоги до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Так, зазначеною статтею передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Частиною 4 цієї статті встановлено, що законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Також суд зазначає, що п.п.3.2 наказу Міністерства юстиції від 02.04.2012 року №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень»(далі -Інструкція) підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку.

В п.п.3.3 Інструкції передбачено, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 Закону державний виконавець враховує таке, зокрема, відсутність ідентифікаційного коду суб'єкта господарювання - стягувача або боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі ідентифікаційного коду.

Тобто, діючим законодавством передбачено виключну умову щодо можливості не зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника (для юридичних осіб).

Водночас, суд бере до уваги, що відповідно до ст.54 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII «Про прокуратуру»зі змінами та доповненнями, генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Та, згідно ст.4 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

Керуючись ст.17 цього ж закону, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності та ідентифікаційний код юридичної особи.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (частина перша статті 20).

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій всіх форм власності затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (далі -Положення), який введений в дію з 1 січня 1996 року.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

Згідно п.4 Положення, ідентифікаційними даними юридичних осіб -є ідентифікаційний код та його найменування.

Із системного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства суд прийшов до висновку, що всі юридичні особи, в тому числі органи прокуратури, які зареєстровані у встановленому законом порядку мають ідентифікаційний код.

Таким чином, суд погоджується з висновками виконавчої служби викладеними в постанові від 05.09.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.09.2012 року та зобов'язання відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-7011/12/2670, виданого 15.08.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за яким боржником є прокуратура Івано-Франківської області -відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 05 жовтня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Окружний адміністративний суд міста Києва. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий Суддя О.А. Соколова

Судді О.В. Головань

О.О.Власенкова