Постанова № 26493143, 09.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 жовтня 2012 р. №2а-5685/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ізовітова-Вакім О.В.

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника відповідача -Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.04.2012 року №0003302305 та податкове повідомлення - рішення від 04.04.2012 року №0003312305.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Державна податкова інспекція у Дзержинському районі у м.Харкові Державної податкової служби не довела факту відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Україна-Рибсервіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

З позиції позивача, витрати понесені ним за вказаним договором, а також відносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, а суми витрат правомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Представник позивача правом участі в судове засідання не скористався та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Тому суд, враховуючи положення ч.4 ст.122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Представник відповідача -Державної податкової інспекції у Дзержинському районі у м.Харкові Державної податкової служби -у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши на необґрунтованість та неправомірність позовних вимог позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №540 від 01.03.2012 р., виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі у м.Харкові Державної податкової служби та службового посвідчення серія УХК №025394, виданого ДПА у Харківській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Клімовою Іриною Олександрівною, службового посвідчення серія УХК №105095, виданого ДПА у Харківській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Ковальовою Іриною Вікторівною, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Україна-Рибсервіс" з питань перевірки відомостей взаємовідносин із платником податків ФО-П ОСОБА_2 за грудень 2009 року, січень-липень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт №229/2201/32030997 від 15.03.2012 року. (а.с. 18-23)

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення:

- у ТОВ "Україна-Рибсервіс" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків ФО-П ОСОБА_2 за грудень 2009 року, січень-липень 2010 року;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону Україні від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, до призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 60746 гри., в тому числі за ІV квартал 2009 року на суму 6620 грн., за І квартал 2010 року на суму 16017 гри., за II квартал 2010 року на суму 29460 грн., за III квартал 2010 року на суму 8649 гри.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 48597 грн., в тому числі за жовтень 2009 року у сумі 5296 грн., за січень 2010 року у сумі 4068 грн., ш лютий 2010 року у сумі 3673 гри., за березень 2010 року у сумі 5073 грн., за квітень 2010 року у сумі 9284 гри., за червень 2010 року у сумі 14284 грн., за липень 2010 року у сумі 6919 грн.

На підставі висновків акту перевірки №229/2201/32030997 від 15.03.12 р. відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0003312305 від 04.04.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку ПДВ у розмірі 48597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -21647,50 грн. (а.с. 16);

- податкове повідомлення-рішення №0003302305 від 04.04.12 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 60746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30373,00 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №229/2201/32030997 від 15.03.2012р., позивач вважає, що винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Як вбачається з акту перевірки №229/2201/32030997 від 15.03.2012р. підставою для встановлення порушення стали висновки про відсутність реального вчинення господарської операцій між ТОВ "Україна-Рибсервіс" та ФО-П ОСОБА_2 Висновки інспекції ґрунтувались не на підставі дослідження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а на інформації відображеній в акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 2549/17-214/НОМЕР_1 від 09.12.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промбудскло" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та з платником податків ПП "Промінком" за період з 03.12.2009 року по 31.03.2010 року та з 01.09.2010 року по 21.12.2010 року.

Так, у акті №229/2201/32030997 від 15.03.12 р. відповідач зазначає, що інформація наведена у акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова свідчить, що з вересня 2010 по грудень 2010 року діяльність ФО-П ОСОБА_2 не підтверджена первинними документами щодо здійснення господарської діяльності, а отже має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операції (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою); наявність в штаті тільки керівних посад; платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Інших обставин здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ФО-П ОСОБА_2, відповідачем в акті перевірки №229/2201/32030997 від 15.03.2012 року не вказано.

Щодо встановлених податковим органом порушень ТОВ "Україна-Рибсервіс" пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", на підставі яких винесено податкове повідомлення -рішення №0003312305 від 04.04.2012 р., суд зазначає, що відповідно п.7.4 ст.7 до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до положень пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Податкові накладні, що були складені контрагентом ТОВ "Україна-Рибсервіс", відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Також, положеннями пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Тому суд, враховуючи наведені положення, вказує, що ТОВ "Україна-Рибсервіс" були дотримані вимоги чинного законодавства та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагента фінансово-господарських операцій.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Суд вважає, що дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи, підтвердженнями дійсності господарської операції є:

- податкові накладні №3112/7 від 31 грудня 2009 року; №3112/6 від 31 грудня 2009 року; №3112/5 від 31 грудня 2009 року; № 3112/5 від 31 грудня 2009 року; №3112/4 від 31 грудня 2009 року; №3101/4 від 31 січня 2010 року; №3101/3 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/1 від 31 січня 2010 року; №2802/8 від 28 лютого 2010 року; №2802/7 від 28 лютого 2010 року; №2802/6 від 28 лютого 2010 року; №2802/9 від 28 лютого 2010 року; №3004-3 від 30 квітня 2010 року; №3004-4 від зо квітня 2010 року; №3004-5 від 30 квітня 2010 року; №3004-6 від зо квітня 2010 року; №3103/11 від 31 березня 2010 року; №3103/10 від 31 березня 2010 року; №3103/9 від 31 березня 2010 року; №3103/8 від 31 березня 2010 року; № 3107-1 від 31 липня 2010 року; №3107-2 від 31 липня 2010 року; №3105 від 31 травня 2010 року; №3105-6 від 31 травня 2010 року; №3006-3 від 30 червня 2010 року; №3006-4 від 30 червня 2010 року; (а.с.28-53)

- акти виконаних робіт №3004-4 від 30 квітня 2010 року; №3004-5 від 30 квітня 2010 року; № 3004-6 від 30 квітня 2010 року; № 3004-3 від 30 квітня 2010 року; №3103/11 від 31 березня 2010 року; №3103/10 від 31 березня 2010 року; №3103/9 від 31 березня 2010 року; №3103/8 від 31 березня 2010 року; № 2802/9 від 28 лютого 2010 року; №2802/8 від 28 лютого 2010 року; № 2802/7 від 28 лютого 2010 року; № 2802/6 від 28 лютого 2010 року; №3101/1 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/2 від 31 січня 2010 року; №3101/4 від 31 січня 2010 року; №3107-2 від 31 липня 2010 року; №3107-1 від 31 липня 2010 року; № 3006-4 від 30 червня 2010 року; № 3006-3 від 30 червня 2010 року; №3005-7 від 31 травня 2010 року; №3105-6 від 31 травня 2010 року; №3112/7 від 31 грудня 2009 року; №3112/6 від 31 грудня 2009 року; № 3112/5 від 31 грудня 2009 року; №3112/4 від 31 грудня 2009 року; (а.с. 54-79)

- договір про надання послуг № 1405/1 від 14 травня 2007 року, специфікація №1 до договору №1405/1 від 14 травня 2007 року та додатковою угодою до договору №1405/1 від 14.05.2007 р.; (а.с.80-82, 113)

- звіт про дебетові та кредитові операції по рахунках ТОВ "Україна-Рибсервіс"; (а.с. 83-87)

- договори поставки товарів №01/01-2010/1 від 01.01.2010 р.; № б/н від 03.03.2009 р.; №139 від 01.01.2008 р.; №38/1-ДЗ від 01.01.2010 р.; №б/н від 05.01.2009 р.; №23/09-1 від 23.09.2009 р.; №197/05/09 від 01.09.2009 р.; №1/12/2007-1 від 01.12.2007 р.; №б/н від 01.01.2010 р.; №90/08 від 01.09.2008 р.(а.с.119-148)

За таких обставин, викладені фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у акті перевірки ТОВ "Україна-Рибсервіс" №229/2201/32030997 від 15.03.2012р. відомості та висновки не підтверджують відсутності факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, ТОВ "Україна-Рибсервіс" не було порушено пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагентів фінансово-господарських операцій та правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача, який міститься у податковому повідомленні - рішенні №0003312305 від 04.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, не ґрунтується на фактичних обставинах та вимогах чинного законодавства.

Щодо виявлених порушень позивачем положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону Україні від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0003302305 від 04.04.12 р. суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем сум до складу валових витрат.0

Відповідно до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону №344/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону №344/94-ВР. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Так, виходячи з матеріалів справи та враховуючи зазначені вище положення Закону №344/94-ВР, суд зазначає, що позивачем за допомогою первинних документів було підтверджено факт здійснення виплат сум, розрахованих за звичайними цінами в ході здійснення господарської діяльності. Тому, враховуючи наявність документального підтвердження, ТОВ "Україна-Рибсервіс" правомірно віднесло зазначені суми витрати до складу валових витрат.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що дії ТОВ "Україна-Рибсервіс" відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновки викладені в акті №229/2201/32030997 від 15.03.2012 року є необґрунтованими та безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003302305 від 04.04.2012р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003312305 від 04.04.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" (юридична адреса: 61000, м. Харків, вул. Новгородська, б. 11, оф. 306, код ЄДРПОУ 32030997) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1613,64 грн. (одна тисяча шістсот тринадцять гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16.10.2012 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.