Постанова № 26493041, 16.10.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/8080/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника позивача - Кліпа В.І.,

представника відповідача Дмитренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет" про накладення адміністративного арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Сумах (далі - позивач, ДПІ у м. Сумах) звернулась до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет" (далі - відповідач, ТОВ "Сервіс-маркет") про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет", що знаходяться в банку.

Свої вимоги мотивує тим, що станом на 04.09.2012 року ТОВ "Сервіс-маркет" має податковий борг в сумі 533702,12 грн. Відповідно до балансу станом на 31.03.2012 року ТОВ "Сервіс-маркет" має вартість необоротних активів на початок та кінець звітного періоду 0,00 грн., оборотні активи виробничі запаси 31000,00 грн., дебіторська заборгованість 70000,00 грн., інша поточна заборгованість 9000,00 грн., грошові кошти та їх еквіваленти 1000,00 грн.

У зв'язку з тим, що у відповідача балансова вартість майна менша суми податкового боргу, просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Сервіс-маркет", що знаходяться у банку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні, в письмовому відзиві, поданому до суду зазначив, що порядок накладення адміністративного арешту на майно боржника встановлений ст. 94 Податкового кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Згідно п. 7.3 Порядку, в день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву. Рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Сервіс-маркет" позивачем не приймалось, тому він не набув права звернення до суду із зазначеним позовом.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Сервіс-маркет" зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25-26), знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сумах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на 04.09.2012 року сума податкового боргу ТОВ "Сервіс-маркет" по орендній платі за земельні ділянки складає 533702,12 грн., в тому числі: 482097,48 грн. основного платежу, 19932,17 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 31672,47 грн. пені (а.с.4).

Вказана сума боргу виникла в результаті збільшення ДПІ у м. Сумах суми грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 403326,55 грн., в тому числі 403325,55 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0007501502/64320 (а.с.8).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року, вказане податкове повідомлення-рішення визнано таким, що відповідає вимогам Податкового кодексу України (а.с.13-14).

Крім того, на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності по платі за землю від 02.08.2012 року №2073/152/31814196 (а.с.17) ДПІ у м. Сумах прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року №0005331502/35646 про застосування до ТОВ "Сервіс-маркет" штрафних санкцій в розмірі 15662,80 грн. (а.с.15) та від 10.08.2012 року №0005321502/35643 про застосування до ТОВ "Сервіс-маркет" штрафних санкцій в розмірі 4268,37 грн. (а.с.16).

Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу надсилалась податкова вимога від 05.07.2012 року №654, яка була отримана ним 09.07.2012 року (а.с.21).

В обґрунтування позову ДПІ у м. Сумах посилалась на те, що нею з метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу підприємства було направлено запити до КП "Сумське бюро технічної інвентаризації", Управління ДАІ у м. Сумах, які надали інформацію, що за ТОВ "Сервіс-Маркет" транспортні засоби не зареєстровані(а.с.23), право власності не зареєстровано (а.с.24).

Таким чином, керуючись п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сумах просить суду накласти адміністративний арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках банку.

Ухвалою суду від 28.09.2012р. судом було зобов'язано ДПІ в м. Сумах надати довідку про наявні відкриті рахунки підприємства в банківських установах, а також уточнити на які саме рахунки податковий орган просить накласти адміністративний арешт, але вимоги суду позивачем не виконані без поважних причин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно п. 94.1. ст. 94 цього ж Кодексу, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам, платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Згідно п.п. 94.6.2. п. 94.6. ст. 94 цього ж Кодексу, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 1.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 (далі - Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п. п. 4.1., 4.3 Порядку керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, необхідною умовою для набуття права звернення до суду із адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунку платника податків є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як встановлено судом, докази прийняття рішення про застосування адміністративного арешту керівником ДПІ у м. Сумах або його заступником відсутні, представник податкового органу підтвердив, що дане рішення ДПІ у м. Суми прийнято не було.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Стосовно посилання представника позивача на норми п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд зазначає, що норми даної статті визначають загальні права органів податкової служби.

В даному випадку слід керуватися спеціальними нормами, якими по відношенню до наведеної статті є ст. 94 Податкового кодексу України та Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, які є обов'язковими для виконання органами державної податкової служби.

З огляду на наведене, суд зазначає, що реалізація права податкового органу на подання позову про арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, можливе лише після прийняття в установленому порядку керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено суду необхідність застосування арешту коштів на рахунках ТОВ "Сервіс-Маркет" та інших цінностей, що знаходяться в банку платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет" про накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет", що знаходяться в банку -відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2012 року