Постанова № 26492045, 12.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12483/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лазарєва В.В.

при секретарі Бобирь Г.Г.

за участю:

представника позивача Єстєніна М.В.,

представника відповідача Нідченка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправною постанову про арешт майна боржника та зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ДВС), в якому просило визнання протиправною постанову відповідача від 15.07.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 1410136600:00:006:0109, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району міста Донецька, загальною площею 0,1800 га, що належить на праві власності ОСОБА_3, зобов'язати відповідача зняти арешт із заставного майна земельної ділянки, кадастровий номер 1410136600:00:006:0109, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району міста Донецька, загальною площею 0,1800 га, що належить на праві власності ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.09.2007р. між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «АВТОКРАЗБАНК») та громадянином України ОСОБА_3 для забезпечення договору про іпотечний кредит № 47-Ф від 11 вересня 2007р. було укладено договір про іпотеку № 47-1 майнових прав на земельну ділянку, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому, посвідчений 11.09.2007р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 3389. Предметом іпотеки визначено - майнові права на земельну ділянку, кадастровий номер 1410136600:00:006:0109, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району міста Донецька, загальною площею 0,1800 га. 11.09.2007р. приватним нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку із посвідченням договору іпотеки накладена заборона на відчуження предмета іпотеки за іпотечним договором та зареєстрована в реєстрі за № 3390,39.

23.11.2011р. між позивачем та громадянином України ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду, посвідчену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстровану в реєстрі за № 9403, якою предметом іпотеки визначено земельну ділянку, кадастровий номер 1410136600:00:006:0109, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району міста Донецька, загальною площею 0,1800 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить позичальнику на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 712796 від 15 січня 2008 року.

15 липня 2011р. відповідачем прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в тому числі і на вищевказаний предмет іпотеки.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що підстави для звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями відсутні. У зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування чого зазначив, що до ДВС надійшла заява від ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно боржника. На підставі зазначеної заяви та керуючись ст. 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження», відділом ДВС було прийняті постанови про відкриття провадження від 15.07.2011р. та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2011р. Крім того, арешт майна боржника був застосований для забезпечення реального виконання рішення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК», ідентифікаційний код: 20046323, зареєстровано 30.12.2011р. Згідно п. 1.1 розділу 1 статуту ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» (а.с. 49-91).

11 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» та громадянином України ОСОБА_3 для забезпечення договору про іпотечний кредит № 47-Ф від 11 вересня 2007р. було укладено договір про іпотеку № 47-І майнових прав на земельну ділянку, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому посвідчений 11.09.2007р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3390,39, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку ВАТ «АВТОКРАЗБАНК» земельну ділянку, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району м. Донецька Донецької області, загальною площею 0,1800 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, з кадастровим номером - 1410136600:00:006:0109, яка належить громадянину ОСОБА_3, до припинення договору іпотеки. Строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором - до 10 вересня 2027 року (а.с. 8-11).

11 вересня 2007 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна - земельна ділянка, майнові права на земельну ділянку, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому, а саме на земельну ділянку, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району м. Донецька Донецької області, загальною площею 0,1800 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, Донецька область, м. Донецьк, «Пивовар» садове товариство Донецький пивоварний завод, земельна ділянка б/н, кадастровий номер - 1410136600:00:006:0109, номер РПВН: 35641997 (а.с. 16, 19).

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку була прийнята постанова від 15.07.2011р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 27691945 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2184, виданого Калінінським районним судом м. Донецька 09.03.2010р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованості по кредитному договору у розмірі 1522116,23 грн., судові витрати 1700,00 грн., 250,00 грн., а всього 1524066,23 грн. (а.с. 95-96).

Цієї ж дати відповідачем була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення у розмірі 1524066,23 грн., в тому числі і на вищевказаний предмет іпотеки (а.с. 97-98).

23 листопада 2011р. між ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» та громадянином України ОСОБА_3 було укладено додатковий договір № 1 до договору про іпотеку № 47-І майнових прав на земельну ділянку, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому, посвідчений 23.11.2011р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 9404(12), предметом якого визначено земельну ділянку, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району м. Донецька Донецької області, загальною площею 0,1800 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, з кадастровим номером - 1410136600:00:006:0109, що належить позичальнику на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 712796 від 15 січня 2008 року (а.с. 12-14).

23 листопада 2011р. до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна - земельна ділянка, майнові права на земельну ділянку, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому, а саме на земельну ділянку, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району м. Донецька Донецької області, загальною площею 0,1800 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, Донецька область, м. Донецьк, «Пивовар» садове товариство Донецький пивоварний завод, земельна ділянка б/н, кадастровий номер - 1410136600:00:006:0109, номер РПВН: 11878451 (а.с. 167, 18).

14 лютого 2012р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 1308, щодо звернення стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер - 1410136600:00:006:0109 у місті Донецьку, Калінінський район, селищє Пивовар, загальною площею 0,1800 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимоги ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» за період з 11 вересня 2007р. по 14 лютого 2012р. у розмірі 744019,41 грн. (а.с. 15).

Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку була прийнята постанова від 28.02.2012р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 31456016 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1308, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 14.02.2012р. про звернення стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер - 1410136600:00:006:0109 у місті Донецьку, загальною площею 0,1800 га в межах визначених вищезазначеним виконавчим написом (а.с. 99).

Про вказані обставини, а саме про накладення відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку арешту на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_3 у межах суми у розмірі 1524066,23 грн., в тому числі і на вищевказаний предмет іпотеки, позивачеві стало відомо із витягу є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який був отриманий ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» 17.09.2012р., про що свідчить вхідний штамп позивача (а.с. 34-35).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із даним позовом до суду 21 вересня 2012р., про що свідчить вхідний штамп на позовній заяві (а.с. 3).

Таким, чином, передбачений законом строк звернення до суду із даним позовом позивачем не порушено.

Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції Закону України від 12 травня 2011 року № 3319-VI, (далі за текстом -Закон № 606) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98 від 24.03.1998 правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Згідно зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, як орган державної влади, при накладанні арешту на вищезазначене нерухоме майно повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У відповідності до ч. 3 вищезазначеної статті, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 4 ст. 54 Закону № 606).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 (далі за текстом Закон № 898) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закон № 898 іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 3 Закону № 898).

У відповідності до ст. 7 Закону № 898 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону № 898 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 606 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Частиною 7 зазначеної статті визначено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що нерухоме майно - земельна ділянка, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району м. Донецька Донецької області, загальною площею 0,1800 га, з кадастровим номером - 1410136600:00:006:0109, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 712796 від 15 січня 2008 року є предметом іпотеки на який позивач має пріоритет, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ДВС про зняття арешту з вищезазначеного нерухомого майна підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним рішення відповідача щодо арешту заставленого майна, що належить ОСОБА_3 та є предметом іпотеки, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів Закону № 606, Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, шляхом винесення відповідних постанов, складання актів та інших процесуальних документів.

Частиною 2 ст. 25 Закону № 606 передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 606 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені норми Закону № 606, що визначають повноваження державного виконавця щодо накладання арешту на майно боржника та спосіб захисту порушених прав заставодержателя, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» в частині визнання протиправним рішення відповідача щодо арешту заставленого майна, що належить ОСОБА_3 та є предметом іпотеки.

Окрім того, зняття арешту з майна, яке є предметом застави за договором іпотеки №47-1 від 11.09.07 суд вважає повним захистом прав та інтересів позивача - заставодержателя.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що позов публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність присудити позивачу з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправною постанову про арешт майна боржника та зняття арешту - задовольнити частково.

Зняти арешт з майна, яке є предметом застави за договором іпотеки № 47-1 від 11.09.2007 року, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 1410136600:00:006:0109, яка розташована в селищі Пивовар Калінінського району міста Донецька, накладений згідно постанови відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2011 року ВП № 27691945.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 жовтня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.