Постанова № 26491642, 22.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/6604/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача -Ковирєва А.В.

представника відповідача - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей-Цент»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.11 №0000992320 та №0000982320, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грей-Цент», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.11 №0000992320 та №0000982320. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем законодавства в частині податку на прибуток та податку на додану вартість зроблені відповідачем поза межами встановлених для органів державної податкової служби функцій, наданих прав і повноважень, відповідачем при проведені перевірки не вжито заходів до з'ясування дійсних обставин, які згідно з законодавством вони повинні були вжити, чим порушені права та інтереси позивача. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що податковим органом протиправно не врахований поданий позивачем уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 1-й квартал 2010р., а також не врахований факт отримання позивачем грошей від ПП «Солор» саме на виконання договору доручення, а не в якості поворотної фінансової допомоги. Крім того представником позивача зазначено, що податковим законодавством не обмежено право платника податків уточнювати показники декларацій за ті періоди, які вже були перевірені податковим органом, у разі виявлення помилки.

Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, просив відмовити в задоволені позову, зазначивши в письмових запереченнях, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірки позивача, в ході якої встановлено порушення ним норм податкового законодавства, а саме абз.5 пп.1.22.1 п.1.22. ст.1, п.4.1.6 п.4.1. ст.4 , п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.257 п.14.1.ст.14 ПК України, внаслідок чого відбулось заниження податку на прибуток в сумі 2 400 217 грн., та п.4.1., п.4.5 ст.4 Закону України «Про податко на додану вартість», внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість в сумі 394 150 грн. Правом участі в судовому засідання відповідач не скористався, свого уповноваженого представника до суду не направив, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 07.08.12 до участі у справі залучена Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась, направивши до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ та про заперечення проти позовних вимог в повному обсязі, письмових пояснень до суду не надано.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами ст. 86 КАС України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 31.08.11 по 11.10.11 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11.

За результатами перевірки складений акт від 18.10.11 №502/1-23-20-34803784, за висновками якого позивачем порушені: - абз.5 пп.1.22.1 п.1.22. ст.1, пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.257 п.14.1.ст.14 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 2 400 217 грн., - п.4.1, п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 394 150 грн.

На думку податкового органу заниження податку на прибуток мало місце через заниження підприємством балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2010р. на 8 441 005 грн., що призвело до заниження показників рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток підприємством «приріст балансової вартості запасів» на відповідну суму. Уточнюючі розрахунки по податку на прибуток подані позивачем за період перевірки, який вже було досліджено та перевірено, підтверджено матеріалами попередньої перевірки, тому до уваги податковим органом не прийняті. Крім того, заниження валових витрат позивачем на загальну суму 913 561 грн. відбулось через не нарахування останнім відсотків на залишок коштів отриманих від ПП «Солор» на підставі договору доручення, що є порушенням абз.5 пп.1.22.1 п.1.22. ст.1, п.4.1.6 п.4.1. ст.4 , п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 179 159 грн. за квітень 2010р. ґрунтуються на відсутності у звіті про використання РРО та книги обліку розрахункових операцій за березень 2010р. даної суми повернутих коштів кінцевому споживачу. Висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 214 991 грн. за червень 2010р. ґрунтуються на встановленої розбіжності між показниками Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010р. та показниками Податкових декларацій з ПДВ в сумі 1 074 953, що призвело до заниження бази оподаткування операцій з поставки товарів на 1 074 953 грн., ПДВ - в сумі 214 991 грн. Крім того такий висновок ґрунтується на тому що, актом попередньої перевірки не було встановлено заниження / завищення податкових зобов'язань з ПДВ за квітень - березень 2010р., висновки акту оскаржені не були.

З посиланням на згаданий акт перевірки від 18.10.11 №502/1-23-20-34803784 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.11 №0000992320, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 2 987 355 грн., в тому числі 2 400 217 грн. - за основним платежем, 587 138 грн. - за штрафними санкціями, та №0000982320, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 492 688 грн., в тому числі 394 150 грн. - за основним платежем, 98 538 грн. - за штрафними санкціями. Не погодившись з винесеними податковим органом рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації м. Києва від 13.01.12 №326/10/25-114 та Рішенням Державної податкової адміністрації від 23.03.12 №2536/6/10-2115 скарги позивача на спірні рішення залишені без задоволення (а.с.108-135).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Щодо заниження позивачем балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2010р. на 8 411 005 грн. Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для такого висновку слугували дані перевірки, за якими балансова вартість запасів позивача на початок звітного року дорівнює 12 201 568 грн., а на кінець звітного періоду - 20 642 575 грн. (аркуш акту 15). При цьому, дані платника відображені посадовими особами відповідача за такими показниками: балансова вартість запасів на початок звітного року - 12 201 568 грн., балансова вартість запасів на кінець звітного періоду - 11 990113 грн. В ході розгляду справи судом встановлено, що наведені відповідачем показники платника податків - позивача відображені останнім в Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 р., з урахуванням даних Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010р. щодо балансової вартості запасів на початок звітного року. Також судом встановлено, що такі показники означених Декларацій в подальшому були уточнені платником податку - позивачем, шляхом подання до відповідача Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010р. - дата подання 17.12.10 №372389 (а.с.139) та за півріччя 2010р. - дата подання 17.12.10 №372413 (а.с.141). Так, за даними Уточнюючого розрахунку за 1 квартал 2010р. балансова вартість запасів на початок звітного року дорівнює 20 854 030грн., на кінець звітного періоду - 22 037 357 грн., приріст дорівнює 1 183 327 грн., за даними уточнюючого розрахунку за півріччя 2010р. балансова вартість запасів на початок звітного року - 20 854 030 грн., на кінець звітного періоду - 20 642 575 грн., убуток 211 455 грн. Аналіз даних уточнюючого розрахунку за півріччя 2010р., поданого підприємством до податкового органу до початку перевірки, та даних перевірки, наведених посадовими особами відповідача, дає підстави для висновку, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду півріччя 2010р., визначена позивачем, не відрізняється від балансової вартості за аналогічний період, визначеної відповідачем, тобто відхилень не має.

На обґрунтування своїх висновків щодо заниження позивачем балансової вартості на кінець звітного періоду на 8 441 007 грн. відповідачем в акті зазначено, що уточнюючий розрахунок по податку на прибуток поданий позивачем за період, який податковим органом вже був досліджений та перевірений, оскарження матеріалів перевірки та їх висновки підприємством не проводилось. Встановлені контролюючим органом під час перевірки помилки, що призвели до виправлення показників раніше поданих платником податків декларації, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоду, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника відсутні. Враховуючи наведені доводи, відповідачем не прийняті до уваги дані Уточнюючих розрахунків позивача за 1 квартал та півріччя 2010р. Суд критично ставить до таких доводів податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 та 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами №2181 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - закон №2181) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Такі самі визначення права платника податку були встановлені п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 №143: якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Зі змісту попереднього акту перевірки від 15.07.10 №703/1-23-40-34803784 «Про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 по 30.03.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 31.03.10» вбачається, що проведеною перевіркою не встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів», неправильності у визначені балансової вартості запасів на початок звітного року та на кінець звітного періоду не виявлено.

Суд, проаналізувавши зміст наведених правових норм Закону №2181, вважає, що вони не містять заборони платнику податків та не обмежує його право подавати уточнюючий розрахунок у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації за той період, який вже був перевірений контролюючим органом, і щодо тих даних, перевіркою яких порушень не виявлено. Зазначаючи про відсутність підстав у позивача для коригування показників податкової звітності, перевіреної під час перевірки, відповідач зважує, що таких підстав не має у платника податків саме в частині виявлених перевіркою порушень. При цьому відповідачем не враховано, що позивачем уточнювались показники податкової звітності в тій частині, в якій порушень перевіркою від 2010р. виявлено не було. Не зазначено відповідачем і підстав неврахування ним даних уточнюючого розрахунку за півріччя 2010р., адже цей уточнюючий розрахунок стосується, в тому числі, періоду, який податковим органом раніше не був перевірений, а уточнюючий розрахунок поданий позивачем до початку перевірки 2011р., а саме 17.12.10.

Вивченням даних Додатків К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 декларації, доданих до Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал та півріччя 2010р., а також даних Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007р. від 24.04.07 №67747 (а.с.137) та даних акту перевірки від 15.07.10, що відображають показники приросту балансової вартості Декларацій позивача за 2-4 кв.2007р., 2008р., 2009 р. та 1 кв.2010р., судом встановлено, що дані згаданих Уточнюючих розрахунках стосовно балансової вартості на початок звітного року та на кінець звітного періоду відображені позивачем з урахуванням балансової вартості запасів на кінець звітного періоду 1 кварталу 2007р. - 5 551 700 грн. та поступового її приросту в подальших звітних періодах: у 2-4 кварталах 2007р. - приріст дорівнює 1 196 382 грн., у 2008р. - 4 069 160 грн., у 2009 р. - 10 179 127 грн., у 1 кварталі 2010р. - 1 183 327 грн.

Суд відмічає, що відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в міністерстві юстиції 12.01.11 За №34/18772 (далі - Порядок №984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В порушення наведених положень, податковим органом лише констатовано про балансову вартість запасів на кінець звітного періоду півріччя 2010р. в розмірі 20 642 575 грн., проте не наведено, за рахунок яких операцій, проведених позивачем у 2 кварталі 2010 р., та на підставі яких саме первинних та інших документів позивача балансова вартість запасів на кінець півріччя 2010р. збільшилась на 8 441 007 грн.

Також суд зауважує, що внаслідок уточнення позивачем показників балансової вартості запасів показник приросту/убутку не змінився, відповідно не змінився і розмір податкового зобов'язання звітного періоду.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Щодо не нарахування позивачем умовно нарахованих відсотків на залишок коштів, отриманих від ПП «Солор», та, як наслідок, заниження валових доходів на зальну суму 913 561 грн. Суд відмічає, що такі висновки зроблені відповідачем з посилання на абз.5 пп.1.22.1 п.1.22 ст. 1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.14.1.257 ПК України.

Так, положеннями абз. 5 п.1.22.1 п1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротною фінансовою допомогою -є сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп. 1.22.2. п.1.22. ст.1 Закону). Такі самі визначення наведені в ПК України, відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 якого безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За змістом пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право

застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий

платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

З наведених положень матеріального права випливає, що необхідною умовою їх застосування платником податку є отримання ним поворотної фінансової допомоги, тобто коштів, переданих такому платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. За висновками податкового органу кошти, отримані позивачем від ПП «Солор» на підставі договору доручення від 03.11.08. №01/11 в розмірі 15 157 077 грн., є поворотною фінансовою допомогою.

Дослідженням змісту договору доручення від 03.11.08 №01/11, укладеного між позивачем та ПП «Солор», судом встановлено, що позивач є Повіреним та зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя (ПП «Солор») вчиняти правочини з купівлі товарів, необхідних Довірителю, за цінами та в кількості, встановленими Довірителем. Відповідно до п.2.3 Договору Довіритель зобов'язаний забезпечити Повіреного документами, матеріалами та грошовими коштами, необхідними для виконання доручення. Суд відмічає, що зміст означеного договору не містить положень щодо передачі позивачу у користування коштів на визначений строк (а.с.143-144). Фактів отримання позивачем від ПП «Солор» у користування коштів на підставі інших відповідних договорів відповідачем не встановлено та в акті перевірки не наведено, як не встановлено і факту користування позивачем коштами в розмірі 15 157 077 грн., отриманих ним від ПП «Солор» на підставі договору доручення від 03.11.08. №01/11. Враховуючи наведене, кошти, отримані позивачем від ПП «Солор» в розмірі 15 157 077 грн., не є поворотною фінансовою допомогою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки видані позивачу на виконання договору доручення задля купівлі товару саме для ПП «Солор».

Відтак, висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень абз.5 пп.1.22.1 п.1.22 ст. 1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.14.1.257 ПК України є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на їх довільному тлумаченні. Означені норми не підлягають застосуванню при формуванні даних податкового обліку за взаємовідносинами між позивачем та ПП «Солор» на підставі Договору доручення від 03.11.08 №01/11.

Щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2010р. на суму 179 159 грн. та за червень 2010р. на суму 214 991 грн. Як встановлено судом, позивачем до відповідача подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р., в якій виправлені помилки за березень 2010р. (а.с.173). Внаслідок самостійно виправленої помилки, що містилась в раніше поданій декларації, позивачем зменшена сума податку на додану вартість в розмірі 179 158,80 грн. за операцією на суму 1 074 952,80 грн. Виправлення помилки відбулось у зв'язку з тим, що такої операції у березні не відбувалось. Висновки податкового органу щодо заниження позивачем сум ПДВ в розмірі 179 159 грн., ґрунтуються на тому, що відповідно до поданого до ДПІ Звіту про використання РРО та книги обліку РРО за березень 2010р. дана сума повернутих кінцевому споживачу не відображена у відповідному податковому періоді, чим порушено вимоги п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану» №168 (далі Закон №168). Суд відмічає, що згідно з даними податкової звітності з ПДВ за березень 2010р., зокрема з Розрахунку коригувань сум ПДВ, означена сума не відображена в розділі «Коригування податкових зобов'язань» як сума, що коригується у зв'язку із поверненням товару. В скаргах на спірні рішення позивач також не зазначає про виправлення даних щодо суми ПДВ в розмірі 179 158,80 грн. у зв'язку із поверненням товару. Крім того, як встановлено судом, означена податкова декларація з ПДВ за квітень 2010р., в якій виправлені помилки за березень 2010р., подана до відповідача 19.05.10, тобто до проведення податковим органом попередньої планової перевірки позивача за період з 01.04.07 по 31.03.10, яка розпочалась 27.05.10, за результатами якої складений акт від 15.07.10 №703/1-23-40-34803784 (а.с.53-103), що не містить зауважень з приводу формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на березень 2010р.

За викладених обставин, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.4.5 ст.4 Закону №168, відповідно до яких якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, визнаються необґрунтованими.

Доводи відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 214 991 грн., наведені в акті перевірки від 18.10.11, ґрунтуються на порушені позивачем положень п.4.1. ст. 4 Закону №168. Суд відмічає, що зазначивши в акті перевірки про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 Декларації у сумі 214 991 грн. та виклавши положення п.4.1. ст. 4 Закону №168, відповідачем, в порушення п.6 Порядок №984, не наведено чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи за якими саме операціями позивачем занижений показник на означену суму, які саме виписані ним в червені 2010р. податкові накладені не враховані при формуванні показників податкових зобов'язань з ПДВ. Не надані відповідачем відповідні пояснення та підтверджуючі доказі і в ході судового розгляду справи.

Положеннями п.4.1. ст.4 Закону №168 визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,

визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Суд зважує, що з положень ч.3 ст.2 КАС України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших підстав чи обставин спірних правовідносин, зокрема перевірка суцільним порядком договорів про фінансово-господарську діяльність, банківські виписки, журнал РРО, видані податкові накладні, виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень - органу державної податкової служби, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

З приводу позиції податкового органу щодо відсутності у платника податку підстав для подання уточнених розрахунків податкової звітності за період, який вже був перевірений контролюючим органом, судом зауважено вище, що положення п.5.1 ст.5 Закону №2181 наділяють платника податків правом в межах строків давності подавати уточнюючий розрахунок у разі самостійного виявлення помилки у показних раніше поданої декларації, в тому числі за той період, який вже був перевірений контролюючим органом, і щодо тих даних, перевіркою яких порушень не виявлено. Не можна визнати слушним і твердження ДПІ, що задекларована підприємством сума податкових зобов'язань з ПДВ в Акті перевірки вважаться узгодженою, оскільки воно не відповідає діючому на час виникнення спірних правовідносин законодавству. Так, за змістом ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання платником податків такої декларації (самостійне узгодження податкового зобов'язання), а податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження платником такого нарахування (апеляційне узгодження податкового зобов'язання).

За викладених обставин висновки податкового органу в частині порушення позивачем положень п.4.1, п.4.5 Закону №168 та заниження податку на додану вартість в розмірі 394 150 грн. також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Суд відмічає, що згідно з абз.2 п.56.4 ст.56 ПК України обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом. Відповідно до процесуальної норми права - ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та рішення. В даному випадку відповідачем не витриманий це тягар доказування, правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті від 18.10.11 №502/1-23-20-34803784, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Грей-Цент» про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.11 №0000992320 та №0000982320, винесених за такими висновками, підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.11.11 №0000992320 та №0000982320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей-Цент» (код ЄДРПОУ - 34803784) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 19.10.12

Суддя А.О. Коренев