Рішення № 26490253, 17.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 204/549/2012 Провадження № 22-ц/0290/3059/2012Головуючий в суді першої інстанції:Дєдов С.М.Категорія: 48 Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається, -

встановила:

В липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого вимагав стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 30 % прожиткового мінімуму з дня звернення до суду до досягнення сином 23 років, вказуючи, що після розірвання шлюбу з відповідачкою в 2006 році їх спільний син ОСОБА_4 залишився проживати з ним; в теперішній час він навчається на 5-му курсі Тернопільського національного економічного університету, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку мати ОСОБА_3 в добровільному порядку не надає.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не ухиляється від обов'язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатись, а також недоведеності позивачем того, що він вживав заходів для отримання аліментів з відповідачки та розміру витрат, які він несе на утримання сина.

З таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається на 5-му курсі Тернопільського національного економічного університету. Термін закінчення навчання 30 червня 2013 року. З часу розірвання шлюбу між сторонами в 2006 році ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_2 та перебуває на його утриманні. Відповідачка має постійну роботу - працює черговою гуртожитку ТОВ «ПК «Зоря Поділля», інших утриманців не має.

Згідно з ч. 1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Ч. 1 ст. 201 СК України встановлено, що до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку сина застосовуються норми статей 187,189 - 192 і 194 - 197 цього кодексу.

Зокрема, ч. 1 ст.189 СК України передбачено право (а не обов'язок) батьків укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з них з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Системний аналіз цих норм закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України вказує на те, що в разі відсутності спільної згоди батьків щодо порядку та способів виконання обов'язку по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, та відповідного договору між ними аліменти присуджуються за рішенням суду незалежно від того, що той з батьків, який проживає окремо, добровільно надає матеріальну допомогу дочці, синові.

Оскільки ОСОБА_4 не досяг 23 років, продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідачка, як така, що має постійну роботу, має змогу таку допомогу надавати, згоди з позивачем та сином щодо способів його утримання відповідачка не досягла, то підстав для відмови у позові у суду першої інстанції не було.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, зокрема, частиною 2 цієї статті встановлено, що розмір аліментів не морже бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму; при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Ч. 2 ст. 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

З урахуванням наведеного, засад розумності і справедливості колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову - стягнення аліментів в розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) відповідачки починаючи з часу звернення до суду і до закінчення ОСОБА_4 навчання.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді витрат на правову допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 31 липня 2012 року до 30 червня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 125 (сто двадцять п'ять) грн. витрат на правову допомогу адвоката та 223 (двісті двадцять три) грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: