Рішення № 26485419, 05.10.2012, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/967/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" жовтня 2012 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А. розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, земельною ділянкою, на якій він знаходиться, шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з приватного житлового будинку.

25.06.2012 року, до початку розгляду справи по суті, позивачі надали суду позовну заяву, в якій змінили свої позовні вимоги та просили суд винести рішення, яким усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим будинком та земельною ділянкою, на якій він знаходиться, шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх позовних вимог вони вказали в позовній заяві на те, що вони є спадкоємцями майна свого батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та подали заяви нотаріусу про прийняття спадщини. Свої спадкові права вони оформили та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на все нерухоме майно, крім земельної ділянки, разом з розташованим на ній житловим будинком, господарськими будівлями, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі вказують, що не мають можливості виготовити технічну документацію на даний житловий будинок та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки там незаконно проживають відповідачі, яким у квітні 2005 року спадкодавець надав садибу у користування з умовою подальшої виплати на протязі трьох років. У визначений строк відповідачі із спадкодавцем не розрахувались, без будь - яких на те правових підстав здійснюють перебудови та переобладнання житлового будинку, чим порушують права позивачів на здійснення ними права власності. Тому позивачі вимушені звернутись до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, земельною ділянкою, на якій він знаходиться, шляхом виселення відповідачів.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6 змінені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду були оповіщені в установленому законом порядку, на що вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із проставленням особистого підпису відповідачів. Клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за їх відсутності до суду не направили.

Враховуючи те, що відповідачі не з'явились в судове засідання без поважних причин, суд не вбачає підстав, передбачених ст.169 ЦПК України для відкладення розгляду справи, а тому здійснює розгляд справи в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивачів та їх представника, оцінивши усі зібрані докази в їх сукупності, виходячи із свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Липовець помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.3). За життя ОСОБА_5 заповітного розпорядження на випадок своєї смерті не зробив, а тому після його смерті відкрилась спадщина за законом. До складу спадкового майна входить житловий будинок за АДРЕСА_1, який належав покійному на праві приватної власності, яке виникло у нього з договору дарування, відповідно до якого ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 згаданий житловий будинок. Даний договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Кобзар С.В. 13.06.1995 року та зареєстрованого в реєстрі за №1327 (а.с.4). Як слідує із довідки виданої виконкомом Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області за №316 від 06.08.2012 року, фактична адреса житлового будинку, який ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5: АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5 житла та майна не було і на даний час немає, у договорі дарування від 13.06.1995 року написано АДРЕСА_1 помилково замість АДРЕСА_1. Факт належності ОСОБА_5 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований саме по АДРЕСА_1 підтверджується також технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 21.04.2005 року виданим КП "ВООБТІ" (а.с.7-9). Про зміну назви вулиці, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належав померлому ОСОБА_5, вказує рішення 13 сесії 6 скликання Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 11.05.2012 року, згідно якого було вирішено змінити назву АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1. Як вбачається із довідки виданої виконкомом Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 08.06.2012 року за №238 та витягу із домової книги, зареєстрованих осіб в житловому будинку по АДРЕСА_1 - немає. Згідно акта обстеження житлового будинку від 04.04.2011 року складеного комісією в складі секретаря Нападівської сільської ради Кривошеї О.І., депутата сільської ради Процюка М.І., жителя с. Нападівка ОСОБА_14 та затвердженого сільським головою Баранюк М.П., в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_4, разом з ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, який з їх слів, вони купили у 2005 році у ОСОБА_5, але не оформили, в період проживання сім'я багато, що переробила в господарстві, а саме: в житловому будинку поміняли дерев'яні вікна на пластикові, проведено перепланування будинку, змінена підлога в усіх кімнатах, встановлено ванну та санвузол, підведено воду, розпочато будівництво ще однієї кімнати, перекрито металочерепицею сарай та літню кухню, оббито вагонкою сарай, на подвір'ї розпочато будівництво басейну та забору, зроблено ворота. Крім того, до складу спадкового майна ОСОБА_5 увійшла також земельна ділянка площею 0,42 га, що розташована на території Нападівської сільської ради, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ВН №01129 (а.с.6). Як слідує із витягу про державну реєстрацію прав від 09.03.2011 року, вказаний договір дарування житлового будинку і господарських будівель зареєстрований Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним № 33073919 (а.с.5). До складу сім'ї померлого входили діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в установленому законом порядку спадщину прийняли шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 19.12.2009 року спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на певне майно, однак оформити свої спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою не мають можливості, оскільки відповідачі, проживаючи там без будь - яких на те правових підстав, які перешкоджають їм в оформленні технічної документації.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України в редакції 2004 року, оскільки спадщина відкрилась після 01.01.2004 року, зокрема Книгою шостою "Спадкове право", а також Главою 29 "Захист права власності.

Зі змісту ст.ст.1217-1219 ЦК України слідує, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1220 ч.1 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Із здобутих у справі доказів судом було встановлено, що позивачі подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька. На частину майна, яке належало померлому вони отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто вони є такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця. Однак оформити свої спадкові права на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,42 га, на якій будинок розташований, вони позбавлені можливості, так як їм перешкоджають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом проживання у будинку, який перейшов до них у спадок.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, закон не встановлює терміну виконання такого обов'язку, а тому в розумінні норм ч.5 ст.1268 ЦК України, позивачам, незалежно від часу прийняття спадщини, належить спадкове майно, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Посилання представника відповідача на те, що згідно договору дарування та витягу про державну реєстрацію прав, спадкодавцю ОСОБА_5 належить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, а не житловий будинок за АДРЕСА_1, за жодних обставин не можуть бути взяті судом до уваги, як належні докази, оскільки вони спростовуються довідкою виданою виконкомом Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області за №316 від 06.08.2012 року; архівними матеріалами нотаріальної справи стосовно посвідчення договору дарування від 13.06.1995 року та зареєстрованого в реєстрі за №1327, які надані для огляду в судовому засіданні Липовецькою державною нотаріальною конторою; технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок за АДРЕСА_1, де власником будинку зазначено ОСОБА_5, з яких вбачається, що фактична адреса житлового будинку, який ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 є АДРЕСА_1, оскільки по вулиці Калініна в селі Нападівка у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Савича житла та майна не було і на даний час немає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у договорі дарування від 13.06.1995 року зареєстрованого в реєстрі за №1327 в частині зазначення вулиці, де розташований житловий будинок, допущено помилку (описку) державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Кобзар С.В. та замість "АДРЕСА_1" вказано "АДРЕСА_1", хоча судом було встановлено, що волевиявлення сторін правочину було спрямоване на реальне настання правових наслідків щодо переходу права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, який дарувальник ОСОБА_8 передала в дарунок обдарованому ОСОБА_5.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. ст. 317, 319 ЦК України власник здійснює право власності шляхом володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту ст.150 ст.155 ЖК України, слідує, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд; жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучені, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком.

Вказані норми передбачають усунення будь-яких порушень влаників при здійсненні ними права власності.

Позивачі просили захистити їх право, як власників будинку, шляхом усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном та виселення відповідачів із житлового будинку, які займають його без будь - яких на те правових підстав.

З огляду на викладене та у контексті наведених вище правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, оскільки вимоги позивачів грунтуються на нормах чинного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, на користь позивачів, суд присуджує з відповідачів понесені ними та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.16, 317, 319, 321, 391, 1217 - 1220, 1225, 1268, 1269, 1297 ЦК України, ст.ст.150, 155 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 169, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, земельною ділянкою, на якій він знаходиться, шляхом виселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 права користування та розпорядження своїм майном, а саме: житловим будинком та земельною ділянкою, що розташовані по АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати: у вигляді судового збору в сумі 214, 60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко