Рішення № 26484910, 25.07.2012, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/1221/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" липня 2012 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, та ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми вартості 2/3 частин квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання, -

та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась, третя особа без самостійних вимог орган опіки і піклування Іллінецька міська рада Іллінецького району Вінницької області, -

В С Т А Н О В И В :

06.01.2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на майно.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав в позовній заяві на те, що 30 травня 2003 року між ним та відповідачами - ОСОБА_2 яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_1. При укладені угоди ними було погоджено всі належні умови купівлі - продажу жилого приміщення. Зокрема щодо ціни, передачі ключів для проведення ремонтних робіт, виготовлення технічної документації, передачі квартири у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо. На підтвердження укладеної угоди цього самого дня ним було сплачено відповідачам гроші, як завдаток за квартиру, в сумі одна тисяча триста доларів США. Іншу частину грошей він зобов'язався сплатити відповідачам за їх згодою до 30 грудня 2003 року, тобто до нотаріального посвідчення договору. Після часткового виконання ним зобов'язань покупця, відповідачі передали йому ключі від квартири для проведення ремонтних робіт виконання яких було необхідним і подальшого вселення до квартири. 30.12.2003 року він перерахував поштовим переказом відповідачам остаточну суму за квартиру в сумі 6929 грн. виконавши таким чином всі взяті на себе зобов'язання як покупець. Для нотаріального посвідчення договору з'явилася лише ОСОБА_2 яка відмовилася від оформлення договору, не надавши при цьому будь - яких пояснень своєї відмови. Такі дії відповідачів суперечать умовам досягнутої з ними угоди і чинному законодавству, оскільки згідно зі ст. 153 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Між ними з відповідачами в травні 2003 року було обумовлено всі потрібні для даної угоди умови договору, які він повністю виконав, про що свідчать розписка відповідачів про отримання грошей за квартиру. Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України у разі виконання однією зі сторін повністю або частково умов угоди, що потребує нотаріального посвідчення, та ухилення від нотаріального оформлення іншою стороною, суд вправі визнати таку угоду дійсною. На час укладення угоди з відповідачами квартира у спорі, під заставою і забороною не перебувала. Просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ним, ОСОБА_1, і відповідачами - ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та в інтересах сина ОСОБА_4, та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

ОСОБА_2 01.02.2006 року звернулась до суду від свого імені і на захист інтересів свого сина ОСОБА_4, ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самочинно вселилась, мотивуючи свій позов тим, що весною 2003 року до них звернувся житель м. Іллінці ОСОБА_1 з проханням продати йому квартиру АДРЕСА_1, яку їх сім'ї було розподілено ВАТ „Іллінецький цукровий завод" та видано ордер на вселення №719 від 10 грудня 2002 року виконавчим комітетом Іллінецької міської ради. На пропозицію ОСОБА_1 продати йому квартиру вони погодились, однак це можливо було зробити лише в майбутньому, так як будівництво даної квартири ще не було закінчено в повному об'ємі і вони навіть ще не являлись її власниками, а були лише наймачами, оскільки на той час вони лише отримали ордер на вселення, а свідоцтва про право власності на житло у них ще не було, так як отримали вони його тільки в кінці вересня 2003 року. Пізніше ОСОБА_1 привіз з собою 1300 доларів США, які дав їх в рахунок майбутньої купівлі квартири та зобов'язав їх написати розписку про продаж йому в майбутньому квартири за загальною ціною 2600 доларів США, а оскільки вони мали борги перед іншими людьми, то на його пропозицію вони погодились. Одночасно з отриманням розписки ОСОБА_1 попросив у них ключ від вказаної квартири, щоб оглянути обсяги ремонту та переобладнання, який він планував провести в разі купівлі квартири. Після огляду квартири ОСОБА_1 ключ не повернув. Після приватизації спірної квартири та отримання свідоцтва про право на житло у вересні 2003 року вони звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_7 для оформлення договору купівлі - продажу квартири в нотаріальному порядку, на що нотаріус повідомила, що співвласником приватизованої нами квартири також є малолітня дитина ОСОБА_4, а тому потрібен дозвіл органів опіки та піклування на укладення такої угоди, так як будуть в такому разі порушені права малолітньої дитини, яка залишиться не забезпеченою житлом. Згідно витягу з протоколу №1 засідання опікунської ради при виконкомі Іллінецької міської ради від 20.01.2004 року та рішення виконкому цієї ради №6 від 23.01.2004 року про затвердження рішення опікунської ради, їм було відмолено в дачі дозволу на продаж квартири з мотивів можливого порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у разі продажу квартири буде не забезпечений житлом. На їх пропозицію повернути грошові кошти в сумі 1300 доларів США, в зв'язку із обставинами які склались, ОСОБА_1 відмовився і ключ від квартири не повернув, самовільно здійснив ремонт квартири та вселився туди з своєю сім'єю без будь - якої домовленості між ними, і в добровільному порядку не виселяється. Вважають, що даний договір купівлі-продажу квартири, який сторони відповідно до ст.154 ЦК України домовились укласти у формі розписки, не відповідає вимогам закону, через недотримання сторонами його істотних умов, по яких має бути досягнуто згоди, а тому він в судовому порядку підлягає визнанню недійсним за таких підстав. Крім того, в даному випадку обидві сторони, як вони, так і ОСОБА_1 діяли під впливом помилки, укладаючи угоду купівлі-продажу квартири, так як через правову необізнаність не врахували наявності співвласника квартири, малолітнього ОСОБА_4, права якого в разі продажу квартири будуть порушені. А тому, вважають, що договір купівлі - продажу об'єкта нерухомого майна має бути визнаний недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону та ущемляє особисті або майнові права неповнолітньої дитини. Разом з тим враховуючи, що в даний час відповідач ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю самоправно вселився в належну їм на праві власності квартиру, та проживає там без законних на те підстав, на їх неодноразові вимоги звільнити незаконно ним зайняту квартиру АДРЕСА_1 відмовляється, просили суд виселити ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї із займаної ним квартири, що належить їм на праві приватної власності без надання їм іншого жилого приміщення.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14.03.2006 року вищевказані цивільні справи були об'єднані в одне провадження. Згідно ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.03.2006 року до участі у справі в якості співвідповідачів за вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення була притягнута дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_5. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09.02.2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору був притягнутий орган опіки і піклування Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області.

Пізніше, а саме: 04.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 із позовом про стягнення суми вартості 2/3 квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язань.

Свої позовні вимоги за вказаним позовом ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 30 травня 2003 року між ним і відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про те, що вони після виготовлення необхідних технічних і правовстановлюючих документів продають йому, а він купляє двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, ціною в 2600 доларів США. На виконання свого зобов'язання за цією угодою він 30 травня 2003 року передав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 1300 доларів США як завдаток в порядку придбання вказаної квартири, іншу половину суми обіцяв сплатити їм до моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тобто до 30 грудня 2003 року, про відповідачами була складена власноручна розписка. 30 грудня 2003 року поштовим переказом він відправив відповідачам решту обумовленої суми 6929 грн., що за курсом валюти на той час складало також 1300 доларів США. Такий переказ підтверджується копією поштової квитанції. На підтвердження чи спростування отримання відповідачами цих переказаних ним грошей він не має, однак назад він їх не отримував. Вважає, що на виконання взятих на себе зобов'язань, які випливають із взаємних свідомих домовленостей між ним і ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу квартири він виконав свої зобов'язання, передавши відповідачам обумовлену суму ціни договору купівлі-продажу квартири, що загалом склала 2600 доларів США. В свою чергу відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не виконали свої зобов'язання, оскільки не оформили з ним договір купівлі-продажу квартири. Натомість у відповідь на його спробу визнати цей договір дійсним в судовому порядку ОСОБА_2 і ОСОБА_3, не повернули йому сплачених у 2003 році грошей за придбання квартири, зустрічно позиваються до нього із вимогами про захист їхнього права власності на житло шляхом виселення його та членів його сім'ї із квартири АДРЕСА_1. Таким чином, внаслідок непорядних і протиправних дій відповідачів всупереч досягнутих домовленостей йому фактично була заподіяна матеріальна шкода, оскільки він має реальний ризик залишитися із дружиною і малолітньою дитиною «на вулиці» без власного житла і без грошей для його придбання. Просив суд стягнути із ОСОБА_2 та із ОСОБА_3 на його користь по 81794 грн. 66 коп. грошового відшкодування вартості 1/3 частини загальної площі квартири в новому збудованому житловому будинку в м.Іллінці Вінницької області, в порядку відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди внаслідок невиконання зобов'язання за домовленістю купівлі-продажу квартири, із кожної, а також судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог на користь держави.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24.03.2010 року зазначені цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми вартості 2/3 частини квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання об'єднані в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та на захист інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась, за участю третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Іллінецької міської ради.

25.07.2012 року ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, - залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пред'явлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовних заявах, позовні вимоги ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 - не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. Суду пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 отримала від нього обумовлену суму грошей, ними були виконані всі умови договору купівлі продажу, а тому його позови підлягають до задоволення.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8 в судовому засіданні свої позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою, яка належить їм на праві приватної власності та виселення відповідачів підтримали у повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 до них не визнали та просили суд в їх задоволенні відмовити. В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачем ОСОБА_1 заявлено позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу у формі розписки від 30.05.2003р., то, для визначення виду, змісту правовідносин, умов, необхідних для факту укладення угоди, яку просить визнати дійсною позивач, слід визначити відповідність чи невідповідність її вимогам закону, а тому мають застосовуватись положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., який діяв на час виникнення правовідносин. За ст.225 ЦК УРСР від 18.07.1963р. право продажу майна належить власникові. Право такого продажу у відповідачів виникло не раніше реєстрації їхнього права власності на квартиру 19.09.2003р. Без реєстрації права власності у власника відсутня обов'язкова складова права власності - право розпорядження своїм майном. Таким чином, 30.05.2003р., на час підписання розписки, відповідачі не були власниками квартири та не мали права її продавати. Відповідно до ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Крім того, договір купівлі-продажу жилого будинку підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Крім того, відчуження майна, належного дитині, мало відбуватись, лише з дозволу органу опіки та піклування. На час написання розписки - 30.05.2003р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, було 12 років, однак він також являвся співвласником спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.04.2003р. Іллінецькою міською радою Вінницької області. Право матері ОСОБА_4 розпоряджатись майном свого малолітнього сина було обмежене Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. Відповідно до ч.3 ст.17, якого батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Звернувшись 26.12.2003р. до опікунської ради при Іллінецькій міській раді Вінницької області про надання дозволу на продаж спірної квартири, 20.01.2003р. ОСОБА_2 рішенням вказаного органу було відмовлено у наданні такого дозволу. В зв'язку з оскарженням рішення опікунської ради ОСОБА_1, розгляд даної справи був зупинений і відновлений після винесення постанови Київським апеляційним адміністративним судом 07.05.2009р., яким ОСОБА_1 було відмовлено в позові. Про необхідність врахування інтересів дитини також наголошував Апеляційний суд Вінницької області, який ухвалою від 15.02.2007р. направив справу на новий судовий розгляд та ухвала якого не скасована. Разом з цим, звертають увагу суду, що за своєю юридичною природою, розписка - це письмовий борговий документ, який підтверджує отримання грошей, інших цінностей, може бути подана на підтвердження укладення договору позики, але аж ніяк не договору купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню та за даних умов передбачає згоду опікунської ради. Таким чином, вважають, що договір купівлі-продажу спірної квартири між сторонами є неукладеним, а тому не може бути визнаний дійсним. Зрештою, договір купівлі-продажу не міг відбутись через відмову в наданні дозволу опікунською радою на продаж частини квартири малолітнього. Щодо стосується розрахунку між сторонами, то вважають що факт отримання коштів від ОСОБА_1 в розмірі 1300 доларів США вони не заперечують, однак факт перерахунку та отримання ними коштів в сумі 6929 гривень спростовується відсутністю доказів. З огляду на наведене, вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Співвідповідач ОСОБА_5 вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення не визнала просила суд в задоволенні їх позову відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діяла від імені неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи. В зв'язку з цим справа розглянута у його відсутність, оскільки неявка третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30 травня 2003 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 написали розписку відповідно до якої вони одержали від ОСОБА_1 гроші в сумі 1300 доларів США за квартиру, яка повинна продатися АДРЕСА_1. Згідно вказаної розписки, вони, сторони майбутнього договору купівлі - продажу домовилися, що продаж буде вчинено за 2600 доларів США. Решта суми 1300 доларів США вони згідні зачекати до 30.12.2003 року до дня нотаріального посвідчення договору. В свою чергу продавці зобов'язались до вказаної дати виготовити технічну документацію на вказану квартиру, замовити витяг з реєстру в БТІ та передати їх покупцю в нотаріальному порядку. Відповідно до умов зазначених у розписці, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодились, що в разі недотримання ними взятих на себе зобов'язань, дану розписку просять вважати доказом укладення договору купівлі - продажу та підставою для задоволення позову покупця до них про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання за покупцем права власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (а.с.12) та вказаний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

04.04.2003 року відповідно до розпорядження Іллінецької міської ради Іллінецького району №19-01.7 (а.с.4), ОСОБА_2 та членам її сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житло серія САА №584209, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках. Як слідує із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого КП "Тульчинського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 19.09.2003 рок(а.с.8), право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 було зареєстроване органами державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 19.09.2003.

26.12.2003 року ОСОБА_2 звернулась до Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області із заявою про надання їй дозволу на продаж квартири, де проживає вона з неповнолітнім сином ОСОБА_4, та повнолітньою дочкою ОСОБА_3 (заява а.с.107).

Як вбачається із квитанції від 30.12.2003 року (а.с.11) про поштовий переказ ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 6963 грн. 64 коп.

Докази отримання відповідачкою ОСОБА_2 коштів в сумі 6963 грн. 64 коп., які їй перерахував поштовим переказом ОСОБА_1 в справі відсутні.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області від 23.01.2004 року (а.с.81) та витягу з протоколу №1 засідання опікунської ради при виконкомі міської ради від 20.01.2004 року (а.с.82), ОСОБА_2 в наданні ОСОБА_2 дозволу на продаж від імені неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/3 частки приватизованої квартири, що розташована по АДРЕСА_1 було відмовлено, в зв'язку із порушенням прав неповнолітнього відсутністю змоги у забезпеченні його постійним житлом. Відсутність згоди на надання дозволу ОСОБА_2 на продаж квартири, констатовано також випискою із протоколу засідання опікунської ради при виконкомі Іллінецької міської ради від 06.07.2005 року за №5, відповідно до якої з урахуванням пропозицій членів опікунської ради рішення по заяві ОСОБА_2 не було прийнято.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме, складанні розписки щодо укладання договору про майбутній продаж квартири, тобто на 30 травня 2003 року та в період, коли мав би бути укладений договір купівлі - продажу квартири, був чинним ЦК України у редакції 1963 року (далі по тексту - ЦК України (1963 року)), який регулює спірні правовідносини.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України (1963 року) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Відповідно ч. 1 ст. 42 ЦК України (1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 44 ЦК України (1963 року) угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми повинні укладатись в письмовій формі.

Відповідно ст. 46 ЦК України (1963 року) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно ст. 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформленні угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст. 48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно п. 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/81/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680, органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітнім житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла.

Зі змісту розписки від 30 травня 2003 року, вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 домовилися із ОСОБА_1 про майбутній продаж спірної квартири, тобто про намір вчинити певні дії у майбутньому та визначили у розписці істотні умови : об'єкт нерухомості, що має бути відчуженим; ціну за яку має бути продана квартира; валюту виконання грошового зобов'язання; строк укладення основного договору - до 30 грудня 2003 року; умови забезпечення виконання цього договору та відповідальність за його невиконання, а також зобов'язання сторін укласти в обумовлений строк основний договір на умовах, встановлених цією розпискою. Тобто вказана розписка засвідчує не вчинений договір купівлі-продажу, а намір сторін у майбутньому його укласти на певних умовах. Крім того, до моменту реєстрації права власності - 19.09.2003 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не являлись власниками спірної квартири, а тому й не могли вчиняти її продаж

Письмові докази укладення договору купівлі - продажу спірної квартири між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі ОСОБА_1 в справі відсутні і ОСОБА_1 надані не були.

Наявна в справі розписка від 30 травня 2003 року та квитанція від 30.12.2003 року (а.с.11) про поштовий переказ є доказами сплати ОСОБА_1 обумовленої ціни квартири.

На час укладення угоди про намір у майбутньому продати спірну квартиру, співвласником її був і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому станом на 30 травня 2003 року виповнилося повних 12 років. На час вирішення питання про продаж спірної квартири ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування про надання згоди на відчуження нерухомого майна, яке належало малолітньому, не приймалося.

Відповідно до рішення виконкому Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області №6 від 23 січня 2004 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на відчуження частини квартири, яка належить малолітньому ОСОБА_4

За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає, оскільки при укладенні угоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зі ОСОБА_1 про продаж квартири, 1/3 частина якої належала малолітньому ОСОБА_4, було порушено порядок відчуження майна, належного дитині, а тому позов про визнання договору купівлі - продажу спірної продаж квартири дійсним не ґрунтується на вимогах законодавства, так як було порушено не лише форму такого договору, але і порядок його укладання, крім того він ущемляє особисті та майнові права неповнолітньої дитини.

Посилання позивача ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 47 ЦК України (1963 року) не може бути прийняте судом до уваги, оскільки ч. 2 ст. 47 ЦК України (1963 року) передбачено можливість визнання договору купівлі-продажу, укладеного з порушенням вимоги щодо нотаріального оформлення, лише у тому разі, коли друга сторона ухиляється від такого оформлення. Докази того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 ухилялись від вчиненні нотаріальних дій в справі відсутні і позивачем ОСОБА_1 не надані.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми вартості 2/3 частин квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

Зі змісту позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 суду незрозуміла правова природа його вимог, зокрема чого він вимагає : відшкодування збитків, внаслідок невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов'язань укласти договір купівлі - продажу квартири чи відшкодування майнової шкоди.

Право на відшкодування збитків у кредитора виникає, як наслідок невиконання боржником своїх зобов'язань. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. В даному випадку ОСОБА_1 не має права на відшкодування збитків, оскільки в даному випадку має місце невиконання попереднього договору. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором..При цьому будь-яких витрат для кредитора, втрат або пошкодження його майна він не передбачав.

Посилання ОСОБА_1 на ст. 1166 ЦК України, як на правову підставу своїх позовних вимог є безпідставними, оскільки в даній конкретній ситуації відсутні протиправні дії відповідачів, заподіяна шкода та причинний зв'язок між ними.

Вирішуючи питання стосовно позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась, суд виходив з наступного.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх неповнолітня дитина - ОСОБА_10 на даний час не мають будь - яких правових підстав проживати в квартирі АДРЕСА_1 і самоправно займають житлове приміщення, чим створюють перешкоди в здійсненні права власності на квартиру позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи вказані обставини, позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась підлягає до задоволення, оскільки відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх неповнолітня дитина - ОСОБА_10 на даний час самоправно займають житлове приміщення, а тому згідно ч. 3 ст. 116 ЖК України підлягає виселенню, а позивачі відповідно ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог, тому суд стягує з відповідачів на користь позивачів понесені ним судові витрати в сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.ст. 4, 43, 44, 46, 47, 48, 203 , 227 ЦК України в редакції 1963 року, п. 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/81/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680, ст. 1166 ЦК України, ч. 3 ст. 116 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212 - 215, 224- 227 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми вартості 2/3 частин квартири в порядку відшкодування шкоди внаслідок невиконання зобов'язання - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, про захист права власності на житло шляхом виселення особи, що самоправно вселилась - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 107,30 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. Т. Кривенко