Рішення № 26482743, 06.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/4146/2012 Провадження № 22-ц/0290/2098/2012Головуючий в суді першої інстанції:Дернова В.В.Категорія: 19 Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Cопруна В.В.

суддів: Копаничук С.Г., Камзалова В.В.,

при секретарі: Сніжко О.А.

за участю: представника ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»-Романченко Марини Василівни, представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, прокурора м. Вінниці -Формуги Ілони Юріївни,-

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третіх осіб комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»-Романченко Марини Василівни на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 червня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2012 року до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третіх осіб комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що право власності на спірне нерухоме майно повинно було бути зареєстровано та належати ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», а не ОСОБА_6, оскільки саме ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»виступало замовником будівництва та повністю оплачувало його. Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Витребувати від ОСОБА_3 на корись ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»частку торгівельного комплексу та офісів, яке складається з приміщень в будівлі літ. А по АДРЕСА_1: III поверх - приміщення 4-16, площею 31,6 кв.м., позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 червня 2012 року в задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»-Романченко Марина Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»задоволити.

При цьому вказує, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з`ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, проаналізувавши доводи апелянта, пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 червня 2012 року підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оскільки спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації, але не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», то вказане господарське товариство не можна вважати його власником. До того ж, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», яке не є стороною договору, не може заявляти вимогу про визнання правочину недійсним, так як може бути заявлена вимога лише про віндикацію майна, однак, як було зазначено вище, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»не є особою, яка володіє правом такої вимоги.

Однак, погодитись з такими висновками районного суду повністю не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 1, 2 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує в частині відмови визнання договору купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року недійсним та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва, або інших результатів будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до копії договору будівельного підряду № 20/09-001 від 20.09.2006 року, апелянт здійснив фінансування будівництва торговельно-офісного центру у АДРЕСА_1.

07 квітня 2012 р. старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Череванем Д.А. було винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру у АДРЕСА_1, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

20 вересня 2006 р. між ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»(Генеральний підрядник), ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»(Замовник), ТОВ «НБК»(Субпідрядник) було укладено договір будівельного підряду № 20/09-001, предметом якого є будівництво Торговельно-офісного центру по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1.20 договору будівельного підряду № 20/09-001 ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»взяло на себе зобов'язання забезпечити юридичне супроводження будівництва Об'єкта (в т.ч. контрольну геодезичну зйомку мереж та благоустрою, тощо) і по закінчення будівництва надати Замовнику - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»або іншим особам за його поданням, необхідні документи для подальшого оформлення прав власності на відповідні частини Об'єкту.

Оскільки з боку ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»не було виконано взятих на себе зобов'язання, а ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвсет»повністю здійснило оплату об'єкта будівництва (що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень), 16.11.2009 р. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»направило на адресу ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»претензію з проханням надати необхідну документацію. Відповіді на претензію отримано не було.

14.10.2011 р. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ДЛД»про зобов'язання виконання умов договору №20/09-001 від 20.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.11.2011 року зобов'язано комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»надати суду матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

При ознайомленні з матеріалами цієї інвентаризаційної справи представнику ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»стало відомо про те, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-7333/08 від 17.10.2008 р. за ОСОБА_6 було визнано право власності на торговельний комплекс, що знаходиться у м. Вінниці, по АДРЕСА_1.

ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»оскаржило рішення Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-7333/08 від 17.10.2008 р. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року скаргу задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 р. скасовано і ухвалено нове рішення. У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна відмовлено.

Апеляційним судом Вінницької області при розгляді апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»було встановлено, що 9 лютого 2001 року ОСОБА_6 за договором оренди отримала в комерційне використання земельну ділянку у м. Вінниці по АДРЕСА_1, площею 0,0526 га; відповідно до акту про готовність малої архітектурної форми від 4 лютого 2004 р., затвердженого 11 лютого 2004 року, на цій ділянці ОСОБА_6 була зведена мала архітектурна форма: 2 торговельних павільйони з літньою площадкою; 22 червня 2005 року міською інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради ОСОБА_6 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 068/А зі спорудження торгівельного комплексу та офісу по АДРЕСА_1.

Крім того, 24.11.2005 р. між ОСОБА_6 та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»було укладено Договір № 1 (Генеральну інвестиційну угоду на будівництво торговельного та офісного центру). Предметом даного договору є обумовлена його положеннями спільна дольова участь сторін в реалізації Інвестиційного проекту ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»по будівництву об'єкту - Торгівельно-офісного центру по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Вінниці.

Відповідно ж до договору будівельного підряду № 20/09-001 від 20.09.2006 року, укладеного між ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»відповідно до п. 2.1.1 взяло на себе обов'язок забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту.

Отже, з наведеного вище можна зробити висновок, що ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», взявши на себе перед ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»обов'язок забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту, виконало його недобросовісно, збудувавши приміщення торговельно-офісного центру на земельній ділянці, орендованій ОСОБА_6.

Відповідно до п. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, «на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»має майнові права на спірне майно (приміщення торговельно-офісного центру).

Саме тому, колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є недійсним.

Вимоги щодо витребування від ОСОБА_3 на корись ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»частки торгівельного комплексу та офісів не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 215 ЦК України установлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК.

Однак ст. 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що дійсно, як вбачається з договору № 20/09-001 від 20.09.2006 року, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»виступала замовником будівництва Торговельно-офісного центру по АДРЕСА_1.

Саме тому ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»має майнові права на спірне майно, проте воно не являється власником даного нерухомого майна.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»-Романченко Марини Василівни задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 червня 2012 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третіх осіб комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння -задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3).

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий : підпис В.В. Сопрун

Судді : підписи С.Г. Копаничук

В.В. Камзалов

З оригіналом вірно: В.В. Сопрун