Рішення № 26482722, 24.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-4/2011 Провадження № 22-ц/0290/2194/2012Головуючий в суді першої інстанції:Слободяний О.Є.Категорія: 27 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтко Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2012 року у справі за позовом

ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та договору поруки, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося до суду з вказаною позовною, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору від 23.04.2008р. відповідач отримав кредит в розмірі 180990 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік з кінцевим терміном повернення 23.04.2028 року. Відповідач у порушення умов договору зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 24.04.2012 року відповідач має заборгованість 472763,68 грн., з яких : заборгованість за кредитом - 180744,05грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 169801,87 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 122217,76 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та боржником 23.04.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав у іпотеку майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на підставі договору купівлі - продажу. Враховуючи, що свої зобов'язання перед банком відповідач не виконує, позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 23.04.2008р в сумі 472763,68 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 із вказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку. Питання про виселення із вказаної квартири поручителя ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, банком не ставиться.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічну позовну заяву від 06.12.2010 року, в якій просять розірвати договір про іпотечний кредит від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ

"Приватбанк"(правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2, розірвати іпотечний договір від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк"(правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2, розірвати договір поруки від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що 23.04.2008р року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") було укладено договір про отримання кредиту в розмірі 180990 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік з кінцевим терміном повернення 23.04.2028 року.

23.04.2008 року було укладено іпотечний договір між банком та ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Також 23.04.2008 року було укладено договір поруки між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору в повному їх обсязі.

На виконання зобов'язання по кредитному договору на рахунок банку ОСОБА_2 було внесено за період з 23 травня 2008 року по 2 квітня 2010 року 50819 грн. 23 коп. Станом на 30.11.2010 року ним було сплачено 56819 грн. 58 коп. Проте банком, в порушення п.п.2.5, 2. та 2.7 умов договору із перерахованої суми було зараховано на погашення кредиту лише 224, 07 грн. Також банк, не повідомивши ні боржника, ні поручителя, та без їх згоди, в порушення вимог кредитного договору, з 23.07.2008 року збільшив відсоткову ставку по кредиту до 25% річних, а з 1 лютого 2009 року до 30% річних. Банком було порушено п.п.10.2, 10.3 кредитного договору та п. 3.1 іпотечного договору.

Поручитель ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки за користування кредитом, тобто про зміну умов договору, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, повідомлена не була. Договір про зміну умов договору з ними не укладався. Про збільшення відсотків за користування кредитом вони дізналися лише в суді після звернення банку з позовом. Всупереч п. 5.4.1 умов договору ніяка інформація про залишок тіла кредиту та відсотків за користування кредитом їм надана не була. Графік погашення кредиту банк боржнику також не надав. Саме тому їм не було відомо, яка сума йде на погашення тіла кредиту, а яка - на погашення відсотків. ОСОБА_2 вносив суми в погашення кредиту, які значно перевищували встановлений договором розмір. Однак з вини банку вказані суми безпідставно не були зараховані в погашення основного боргу.

Позивачі вважають, що порушення банком умов договору про іпотечний кредит є істотним, оскільки діями банку їм завдана шкода, якою вони позбавляються того, на що розраховували при укладенні договору, а тому вказані договори слід розірвати.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту: по сплаті тіла кредиту в сумі 165821,31 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 67226.72 грн.; по сплаті пені за порушення умов кредитного договору в сумі 5901, 86 грн., судові витрати в сумі 1828 грн. 50 коп., а всього 240778,39 грн. (двісті сорок тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 39 коп.).

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та договору поруки задоволено повністю. Розірвано договір про іпотечний кредит № VIKWG 40000007129 від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк"(правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2. Розірвано іпотечний договір № VIKWG 40000007129 від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2. Розірвано договір поруки № VIKWG 40000007129 від 23.04.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк"(правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_3.

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

При цьому скаржник посилається на ті самі підстави, що і в позовній заяві, а також зазначив, що суд першої інстанції самовільно змінив предмет позову, в експертизі № 2513 від 30.11.2011р. зазначено, що експерт, який проводив експертизу не був уповноважений надавати правову оцінку підняттю відсоткової ставки, пункт 8.9 Договору про іпотечний кредит передбачає зміну розміру відсоткової ставки. Не може бути причиною розірвання договору іпотеки проживання малолітньої дитини в предметі іпотеки.

Відповідач у судовому засіданні та наданих запереченнях на скаргу її не визнав, вказавши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити її частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»та повністю задовольняючи вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, районний суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу від 21 квітня 2008 року позивач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу в день підписання договору ОСОБА_2 сплатив продавцеві квартири 90 900 грн. Решту суми - 191900 грн. повинен був сплатити на протязі 15 банківських днів з дня нотаріального посвідчення договору(а.с.11-13). Відповідач (він же позивач) ОСОБА_2 23.04.2008 року отримав у Козятинському відділенні Вінницької філії ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") іпотечний кредит в сумі 180990 грн. строком на 20 років. 23.04.2008 р. ним було укладено договір про іпотечний кредит з виплатою 15 % річних за користування кредитом на фактичний залишок заборгованості, але не менше 2411,16 грн. щомісяця. З договору про іпотечний кредит вбачається, що договір не містить графік платежів, вказаний графік платежів не зазначений також в додатках до договору(а.с.5-8).

23.04.2008 року було укладено іпотечний договір між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2, згідно з яким останній в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на підставі договору купівлі - продажу(а.с.9-10). Також 23.04.2008 року було укладено договір поруки між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ КБ "Приватбанк" за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору № VIKWG40000007129 в повному їх обсязі(а.с.34).

Відповідно до п.5.1.5 договору про іпотечний кредит кредитор зобов'язаний надавати позичальнику довідки щодо поточної заборгованості та розрахунок платежів за кредитом (графік погашення кредиту). Судом встановлено, що графік погашення кредиту банк боржнику не надав.

Суд прийшов до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк»безпідставно, в односторонньому порядку, з порушенням п.8.9 договору про іпотечний кредит та діючого законодавства, змінив процентну ставку за кредитом, тим самим порушив права ОСОБА_2 як споживача кредитних послуг. Внаслідок вказаних неправомірних дій кредитора була безпідставно збільшена сума заборгованості боржника як по сплаті тіла кредиту, так і по сплаті відсотків та пені. Суд вважає доведеним, що заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 22.03.2012 року складає: по сплаті тіла кредиту в сумі 165821,31 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 67226.72 грн.; по сплаті пені за порушення умов кредитного договору в сумі 5901, 86 грн., а всього 238949,89 грн.

Судом також встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та їх малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.258.280). Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; місцем проживання фізичної особи у віці до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них. Відповідно до ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Суд приймає до уваги, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом малолітньої дитини. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»необхідна попередня згода органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти.

Згідно з листом заступника голови комісії з питань захисту прав дітей Козятинської міської ради від 07.06.2012 року, комісія з питань захисту прав дітей вважає за доцільне зберегти за малолітнім ОСОБА_4 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1, оскільки на житлове приміщення, право користування яким мають діти, звернення стягнення неможливе(а.с.278-279). Відповідно до вимог ст.ст. 150-152 СК України дитина має право на належне батьківське виховання. Позбавити права батька проживати разом з дитиною без достатніх спеціально передбачених законом обставин є протиправним порушенням як прав дитини, так і прав батька дитини. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що звернення стягнення на житлове приміщення, право користування яким мають діти, неможливе.

Порушення кредитором договору та діючого законодавства, а саме: «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, постанови Правління НБУ № 319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», Закону України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» суд розцінює як істотне порушення стороною договору та вважає, що договір про іпотечний кредит слід розірвати.

Іпотечним договором не передбачене будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку»(в редакції від 15.12.2005 року, яка є чинною і в даний час) будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про державну реєстрацію відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення боргу в сумі 472763,68 грн. є безпідставними..

Суд вважає за доцільне зберегти за малолітнім ОСОБА_4 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1, оскільки на житлове приміщення, право користування яким мають діти, звернення стягнення неможливе.

Договір поруки має додатковий до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього. Відповідно до договору поруки від 23.04.2008 року ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати перед кредитором ПАТ КБ "Приватбанк" за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору в повному їх обсязі, а саме: повернення основної суми боргу, сплата відсотків за користування кредитом, сплата пені та штрафів.(а.с.34). Вказані обов'язки поручителя відповідають його праву на ознайомлення зі змінами умов договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, та надання згоди на зміну зобов'язання. Судом встановлено, що поручитель ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 15 до 30 відсотків, тобто про зміну умов договору, внаслідок чого була збільшена сума заборгованості боржника як по сплаті тіла кредиту, так і по сплаті відсотків та пені, та значно збільшився обсяг її відповідальності, повідомлена не була. Будь-які докази того, що поручитель ОСОБА_3 надала згоду банку на зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а тому вимоги про розірвання договору поруки слід задовольнити.

Однак погодитися з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп.. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 23.04.2008р. відповідач отримав кредит в розмірі 180990 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік з кінцевим терміном повернення 23.04.2028 року.

Пунктом 8.9 Договору передбачено, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом. Відповідно до умов Договору Кредитор повідомив ОСОБА_2 про підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом листами від 26.06.2008 року та від 31.12.2008 року.

В своєму рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку, що одностороннє рішення ПАТ КБ «Приватбанк»про підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за договором про іпотечний кредит до 30% на рік є нікчемним, оскільки 10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»

Поряд з цим суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Лист про збільшення процентної ставки до 30% з 01.02.2009 року направлений банком 31.12.2008 року (а.с. 84).

Крім того, необхідно розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК.

Позивачі за зустрічним позовом, як і суд першої інстанції, вдались в дослідження обставин, що лежать за межами підстави позову, тобто в дослідження того, чи правомірно ПАТ КБ «Приватбанк»підвищив розмір відсоткової ставки за користування кредитом. Однак позову про визнання таких дій банку протиправними не пред'являлось.

Приймаючи до уваги, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом малолітньої дитини міськрайонний суд посилається на необхідність попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають діти, що відповідає положенням ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Згідно з Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженим наказом МВС від 03.02.2006 N 96 (чинним на час укладення оспорюваного договору іпотеки), подані житлово-комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та молодіжними житловими комплексами, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженими особами в сільських, селищних радах, житлово-комунальними органами, які обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території, документи реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання оформляються і повертаються не пізніше ніж у 2-денний термін.

На підставі поданих для реєстрації місця проживання документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірники талона реєстрації місця проживання та заносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документа шляхом проставляння штампа відповідного зразка. У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одним з батьків) відомості про їх реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків.

Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 03.03.2004 за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Оскільки згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладання договору іпотеки малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований не був, право користування цим житлом у оспорюваному будинком шляхом реєстрації за місцем проживання не встановлено, а тому згода органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки квартири була не потрібна. Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання такого договору права малолітньої дитини порушені не були.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки Поручитель ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки повідомлена не була, тобто про зміну умов договору, внаслідок чого значно збільшився обсяг її відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, а тому вимоги про розірвання договору поруки слід задовольнити.

Однак суд не врахував, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Проте в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2012 року скасувати.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIKWG40000007129 від 23.04.2008 року в розмірі 471782,25 грн., з яких 180744,05 грн. -заборгованість за кредитом; 169801,87 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 121236,33 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором:

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 63,0 кв.м., яка розташована за адресою: Інд. АДРЕСА_1, з початковою ціною продажу 282800,00 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № VIKWG40000007129 від 23.04.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»судові витрати в сумі 1828,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та договору поруки -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу мо же бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.