Рішення № 26481915, 03.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 201/2367/2012 Провадження № 22-ц/0290/2843/2012Головуючий в суді першої інстанції:Переверзєв С.В.Категорія: 48 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 01 жовтня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.,

При секретарі : Агеєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання непрацездатної дружини,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 липня 2012 року, -

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання непрацездатної дружини, посилаючись на те, що з 04 січня 1986 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. 13 червня 2012 року шлюб між ними було розірвано. З 19.09.2011 року вона є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію в розмірі 800 грн., інших джерел доходів у неї не має. Крім того, зазначала, що відповідач є директором ПП «Віта -Дент плюс», інших осіб на утриманні у нього не має. Оскільки відповідач добровільно відмовляється її утримувати, працює та має можливість їй надавати допомогу на її утримання, просила стягнути з відповідача на своє утримання аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, з дня подання позову.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 16 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 просить рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 липня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги її довірительки в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 -ОСОБА_2 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 13 червня 2012 року коли згідно рішення Барського районного суду шлюб між ними було розірвано.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання з 19.09.2011 р., отримує пенсію по інвалідності в розмірі на час розгляду справи 938 грн., інших джерел доходів не має.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.75 СК України право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.75 СК України, умовою виплати аліментів є можливість іншого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 є директором ПП «Віта-Дент плюс», однак заробітної плати не отримує, що підтверджується штатним розкладом підприємства.

Відповідно до ч.4 ст.57 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі прийнятого Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», з 1 січня 2012 року встановлено такі розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1.04.2012 р.-838 грн., з 1.07.2012-844 грн., з 1.10.2012 р.-856грн.

Відповідно до діючого пенсійного законодавства, розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи не може бути меншим прожиткового мінімуму і має становити 838 грн. на період з 1.04. по 1.07.2012р.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка отримує пенсію в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом, а тому не є особою, що потребує матеріальної допомоги.

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Так, статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного (ч.1). Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч.2). Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи (ч.3). Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.4).

Статтею 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу (ч.1). Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (абз.2 ч.2).

Судом встановлено, а також підтверджується наявними матеріалами в справі, що позивачка ОСОБА_1 згідно довідки, виданої МОЗ України до акта огляду МСЕК серія ААА №677172 від 19.09.2011 року є інвалідом третьої групи загального захворювання. Де також згідно висновку про умови та характер праці, праця зі значним та нервово-емоційним напруженням протипоказана, а також рекомендовано диспансерний нагляд, амбулаторне та стаціонарне лікування (а.с.6,7).

Згідно довідки наданої Управлянням пенсійного Фонду України у Барському районі Вінницької області ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, яка на час розгляду справи судом становить 938,00 грн. (а.с.40).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої ПП «Віта-Дент плюс»відповідач у справі ОСОБА_3 є засновником і власником вказаного підприємства, але заробітної плати не отримує (а.с.20).

Також, згідно наявної в матеріалах справи довідки за №2746/15, виданої Барською міжрайонною державною податковою інспекцією 23.05.2012 року вбачається, що ПП «Віта-Дент плюс»отримало дохід за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. в загальній сумі 50 025,00 грн. (відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку-юридичної особи).(а.с.13).

Частиною 1 статті 80 ЦПК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 16 пункту 1 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 встановлено, що одним із видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є дохід від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст.60,212,213 ЦПК України, на зазначені норми закону уваги не звернув та без детального дослідження доказів і встановлення дійсних обставин справи, обґрунтував свій висновок лише тим, що ОСОБА_3 є директором ПП «Віта-Дент плюс», але заробітної плати не отримує. А також тим, що позивачка отримує пенсію в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом, а тому не є особою, що потребує матеріальної допомоги.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України визначено, що за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

При визначені матеріальних можливостей подружжя - відповідача у справі суд бере до уваги його сімейне становище, наявність утриманців, яких згідно з чинним законодавством зобов'язаний утримувати (непрацездатні батьки, діти, інші особи), характер і розмір доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки виданої КП «Бар-Благоустрій»від 06.06.2012 року за №1106 на утриманні ОСОБА_3 знаходиться хвора мати -ОСОБА_5, 1938 року народження.

Враховуючи викладене та наведені вимоги закону, судова колегія приходить до висновку, що суд, в порушення вимог статей 213-214 ЦПК України, належним чином не обґрунтував свій висновок щодо відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 Належним чином не з'ясував та не звернув уваги на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи довідки, відповідно до якої відповідач ОСОБА_3 є власником ПП «Віта-Дент плюс», а також довідки, виданої Барською міжрайонною державною податковою інспекцією про те, що приватне підприємство «Віта-Дент плюс»отримало дохід за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р. в загальній сумі 50 025,00 грн., що також свідчить про те, що відповідач отримує достатні доходи від підприємницької діяльності для того, щоб хоча б частково утримувати свою непрацездатну дружину - позивача у справі ОСОБА_1, шлюб з якою було розірвано 13 червня 2012 року згідно рішення Барського районного суду Вінницької області.

За таких підстав судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 16 липня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Мартинівка Барського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, аліменти на її утримання, як непрацездатної дружини дитини, яка є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та потребує матеріальної допомоги в твердій грошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно, починаючи з 08 травня 2012 року, тобто від дня подання позовної заяви до суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 53 грн. 65 коп. за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

Л.І. Мартьянова

З оригіналом вірно.

Суддя :