Ухвала суду № 26480647, 16.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3826/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

секретар судового засідання: Ільчуку Б.В.

за участі:

представників позивача - Томенка Р.В., Дремлюха О.М.

представника відповідача - Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідач на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек України" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Барлінек Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., з податку на додану вартість за період з 01.05.2009р. по 30.09.2009р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2/23/33088794 від 12.01.2010 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки зокрема порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягає в заниженні позивачем податку на прибуток в сумі 226530 грн.;

- ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 7, 13 Закону України "Про плату за землю", що полягає в заниженні плати за землю та орендної плати за землю.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення від 16.02.2010р. № 0000482300/0 та № 0000492300/0 та № 0000502300/0.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Барлінек Україна" подавало до ДПІ у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової адміністрації України скарги про перегляд вказаних податкових повідомлень-рішень.

За наслідками розгляду скарг позивача, ДПІ у м. Вінниці, ДПА у Вінницькій області та ДПА України прийняті рішення про розгляд скарги № 3749/25-09/13 від 23.04.2010р., № 14577/10/25-006 від 29.06.2010р. та №9235/6/25-0215 від 09.09.2010р. відповідно. Вказаним рішеннями скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, а 14.09.2010 р. ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення рішення № 0000482300/3, 0000492300/3 та за № 0000502300/3.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Барлінек Україна", суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки щодо встановлення порушень позивачем вимог діючого законодавства при здійсненні господарської діяльності є необґрунтованими, а тому винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000482300/3 від 14.09.2010 р. слугував висновок податкового органу щодо заниження податку на прибуток в період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. на суму 138598 грн., оскільки підприємством безпідставно завищені валові витрати, зокрема, в рядку 04.13 декларацій "Інші витрати" ТОВ "Барлінек України" зазначено 150445 грн., у рядку 04.1 декларацій "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - 768 545 грн., однак дані суми не підтверджені відповідними документами в зв'язку з їх відсутністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.5.2.1.ст.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як вбачається із матеріалів справи, позивач формував валові витрати у відповідності із вказаними положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на перевірку надано податкові та прибуткові накладні на придбання товарно - матеріальних цінностей, вантажно - митних декларації, виписки з банків, а тому посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат, є безпідставними.

Крім того, висновком експерта №05-03/99-02 від 14 травня 2012 року (а.с. 200-229) підтверджено правильність розрахунку податку на прибуток підприємств, проведеного ТОВ "Барлінек України" в поданих до податкового органу деклараціях з податку на прибуток підприємства з а 2008 рік та 9 місяців 2009 року, а висновки відповідача в цій частині, викладені в акті перевірки - документально не підтверджені.

Судом встановлено, що підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000492300/3 від 14.09.2010 р. слугував висновок податкового органу щодо заниження плати за землю в сумі 448488,8 грн. Вказане заниження, на думку податкового органу відбулось у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки при передачі її позивачем у строкове платне користування ТОВ «Барлінек інвест».

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

На підставі рішення 36 сесії 4 скликання Вінницької міської ради № 1309 від 05 липня 2005 року по договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.07.2005 року ТОВ "Барлінек України" придбало у Вінницької міської ради земельну ділянку площею 63690 кв.м.

Рішенням Вінницької міської ради від 05.07.2005 року № 1309 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Барлінек Україна" затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки на вул. Чехова, 7 загальною площею 63690 кв. м. ТОВ "Барлінек Україна" для промислових потреб, виконаний Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель, зокрема, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

В додатку до рішення міської ради від 05.07.2005 р. № 1309 "Пропозиції щодо способів та умов продажу земельної ділянки, розташованої на вул. Чехова, 7 м. Вінниці, ТОВ "Барлінек Україна" цільове призначення земельної ділянки площею 63690 кв.м. вказане - потреби промисловості.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із частиною 3 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази зміни цільового використання вказаної земельної ділянки, а укладення договору оренди земельної ділянки не є підставою для зміни її цільового призначення, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу в цій частині та протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000482300/3 від 14.09.2010 р.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000502300/3 від 14.09.2010 р. слугував висновок податкового органу щодо заниження позивачем орендної плати за землю в сумі 389664,04 грн.

Вказане заниження, на думку податкового органу відбулось у зв'язку із тим, що підприємство не використовувало орендовану земельну ділянку для потреб будівництва, а здавало в суборенду, тому й орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності має нараховуватись як для виробничих потреб з урахуванням індексу інфляції.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, коли право власності на земельну ділянку набувається із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із статтями 629, 651 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із договором від 05.07.2006 року оренди земельної ділянки Вінницька міська рада (орендодавець) на підставі рішень від 25.05.2006р. За № 150 та 04.07.2006р. № 312 надає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна" (орендар) набуває право на оренду земельної ділянки площею 5,7835 га, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова 7, для виробничих потреб.

Відповідно до пункту 8 договору від 05.07.2006 року оренди земельної ділянки земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для виробничих потреб (розширення території під розміщення деревообробного заводу).

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 29 договору від 05.07.2006р. передбачено право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку ТОВ "Барлінек Інвест", тільки за згодою орендодавця передавати в суборенду земельну ділянку або її частину іншим особам у володіння і користування (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом та рішенням міської ради.

Договір оренди зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.07.2006 р. за № 040600200098.

У відповідності із пунктом 2 рішення Вінницької міської ради від 25.05.2006р. №150 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Барлінек Україна" надано згоду ТОВ "Барлінек Україна" на передачу в суборенду земельної ділянки, розташованої по вул. Чехова,7 площею 5,7835га для виробничих потреб (розширення території під розміщення деревообробного заводу) ТОВ "Барлінек Інвест".

Відповідно до договору суборенди від 31.07.2006р. земельної ділянки орендар (ТОВ "Барлінек Україна") на підставі п. 29 Договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2006 р. № 040600200098 з Вінницькою міською радою та рішенням Вінницької міської ради № 312 від 04 липня 2006 р. передає, а суборендар - товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест", набуває право на суборенду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова,7. В суборенду згідно із договором надається земельна ділянка площею 5,7835га для виробничих потреб у такому якісному стані без техногенної забрудненості.

Згідно із пунктом 8 договору земельна ділянка передається в суборенду з метою несільськогосподарського використання для виробничих потреб (розширення території під розміщення деревообробного заводу).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельній ділянки (ст.13 Закону України "Про плату за землю").

Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як визначає стаття 21 Закону України "Про оренду землі", не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з Угодою від 03.01.2008р. про внесення змін в договір оренди земельної ділянки у зв'язку із прийняттям рішення Вінницькою міською радою від 19.06.2007 року №1109 та введенням в дію нової нормативної грошової оцінки з 01.07.2007 року орендна плата земельної ділянки обчислюється у наступному порядку: в розмірі 1,5% від 18164816,80 грн. = 272472,26 грн. (для виробничих потреб) в рік; в розмірі 1% від 7568866,45 грн. = 75688,66 грн. (на період будівництва) в рік.

Судом встановлено, що в податкових деклараціях по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 та за 2009 роки розмір орендної плати вказано згідно з умовами договору оренди в сумі 75688,66 грн.

Передача земельної ділянки орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна" в суборенду товариству з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" передбачена пунктом 29 договору оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави змінювати орендну плату, що визначено договором на період будівництва (в розмірі 1% від 7568866,45 грн.) в сумі 7588,66грн. в зв'язку із укладенням договору суборенди.

Крім того, висновком експерта №05-03/99-02 від 14 травня 2012 року підтверджено правильність розрахунку позивачем земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, в той час як висновки податкового органу в цій частині не знайшли документального підтвердження.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідач, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 жовтня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.