Ухвала суду № 26480521, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2904/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагін О.Є.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини МО України до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Міністерства оборони України (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032300 від 13 жовтня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення, відповідач посилається на те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та відсутність підприємств за юридичною та фактичною адресами.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Макарівської квартирно-експлуатаційної частини МО України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2008 року по 12 грудня 2011 року, про що складено Акт № 498/155/23-0/24964524 від 27 грудня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а також ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів вказаних вимог закону, а також п. 5 ст. 203 ЦК України, з урахуванням того, що укладання правочину не спрямовано на реальне настання правових наслідків), в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 33 333, 30 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 13 жовтня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму -41 666, 63 грн., з яких за основним платежем - 33 333, 30 грн., та штрафні санкції у сумі -8 333, 33 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом, зокрема фактичне виконання робіт за договорами та сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що 21 січня 2009 року, між позивачем та ПП «Арона Сервіс» було укладено угоду постачання мазуту топкового у кількості 90, 909 т. на загальну суму 200 000 грн.

Оплата вказаного договору підтверджується рахунками фактурами: № СФ-2101-1 від 21 січня 2009 року (платіжне доручення № 28 від 23 січня 2009 року); №СФ-0202-1 від 02 лютого 2009 року (платіжне доручення № 81 від 06 лютого 2009 року). Оплата була проведена по спеціальному фонду рахунку № 35227001000744 в ДКУ Макарівського району, зареєстрована та взята на облік УДК у Макарівському районі ГУДКУ Київської області.

Крім того, контрагентом на виконання умов вказаного договору були виписані видаткові та податкові накладні № 2101.1, 201.1, № РН-2101-1, № РН-0202-1 від 21 січня 2009 року та від 02 лютого 2009 року відповідно.

Поставлений мазут, згідно довіреності від 21 січня 2009 року серії ЯНЮ № 370572/97 одержано начальником складу.

Суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за січень-лютий 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а після набрання чинності Податковим Кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, статтею 198 останнього.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема статтями 198, 200.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП «Арона Сервіс», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ПП «Арона Сервіс»були визнані недійсними, чи були анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт посилається на ту обставину, що договір з придбання товарів не мав реального характеру, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Виходячи з викладеного колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи, що укладений договір виконаний сторонами, оплата та транспортування мазуту підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на те, що вищевказані договори є нікчемними в силу того, що у контрагента позивача ПП «Арона Сервіс»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, виходячи з того, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями/виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року та в постанові Верховного суду України від 13 січня 2012 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного на момент призначення та проведення перевірки Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

З матеріалів справи видно, що в зв'язку з надходженням постанови від 25 липня 2011 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 2011531008011, заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області, майора податкової міліції Васильченка Ю.В., про призначення документальної позапланової перевірки, Державною податковою інспекцією в Макарівському районі Київської області на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, було призначено перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: …отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПКУ встановлено, що в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 13 жовтня 2012 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, а тому скасоване обґрунтовано.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.