Постанова № 26480231, 02.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15399/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання дії протиправними, скасування розпорядження № 726/42/4/3-ФК, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання дії протиправними, скасування розпорядження № 726/42/4/3-ФК, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати нечинним та скасувати розпорядження № 726/42/4/3-ФК від 26.09.2011 року в частині не дотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу, з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого Розпорядженням № 231.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ст.. 1 Конвенції УНІДРУА, норми Цивільного кодексу України, Розпоряядження № 231 визначено обмеження щодо надання послуги факторингу, а саме -набуття фактором відступленого права грошової вимоги може відбуватися у разі, якщо воно виникне в майбутньому до юридичної особи або до фізичної особи -суб'єкта господарювання, а тому боржником за договором факторингу, на якому базується право грошової вимоги, не можу бути фізична особа.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Інспекційною групою Держфінпослуг було здійснено позапланову виїзну інспекцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» з питань перевірки фактів, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_3 від 06.07.11 року (вх. № Л-04253 від 14.07.11) та інших питань щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»вимог законодавства України у сфері фінансових послуг. За результатами перевірки складено Акт позапланової виїзної інспекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»№ 726/42/2 від 29.08.2011 р. (надалі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що з відома та у присутності Генерального директора ТОВ «Кредит Колекшн Груп» Гжегожа Копаніажа, перевірка проводилася з 01.08.2011 р. по 20.08.2011 р.

Під час перевірки позивачем на вимогу відповідача було надано наступні документи: копію договору факторингу №03-Ф від 03.06.11 року ; витяг з акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором факторингу №03-Ф від 03.06.2011 року.

На підставі Акту перевірки було винесено Розпорядження №726/42/4/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги від 26.09.2011 року.

У розпорядженні було зазначено, що позивачем порушені вимоги чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, а саме: вимоги частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1 статті 517 Цивільного кодексу України щодо не передачі первісним кредитором у зобов'язанні новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме: інспекційною групою встановлено, що у договорі факторингу від 03.06.11 р. №03-Ф відсутні умови передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша кредитно-фінансова компанія»первинної документації за абонентським договором боржника громадянина ОСОБА_3; вимоги частини 2 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»в частині не дотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу, з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.09 р. № 231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.09 р. за № 373/16389, в частині того що боржником за договором факторингу від 03.06.11 р. № 03-Ф, на якому базується право грошової вимоги є фізична особа та фінансову послугу з факторингу віднесено до сукупності таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), зокрема: набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Також в Розпорядженні було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»(код за ЄДРПОУ 34045919) усунути порушення зазначені у пунктах 1, 2 констатуючої частини цього розпорядження, про що письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджуючі документи, завірені підписом керівника та печаткою Товариства, в термін до 26 жовтня 2011 року.

Разом з тим, рішенням Рішення №726/42/4/42/1/3/6-ФК про закриття провадження в справі про порушення законодавства про фінансові послуги від 05.12.2011 року відповідачем було вирішено закрити провадження у справі про порушення ТОВ «Кредит Колекшн Груп», а саме: частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1 статті 517 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням Рішення №726/42/4/42/1/3/6-ФК про закриття провадження в справі про порушення законодавства про фінансові послуги від 05.12.2011 року в частині порушення позивачем частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1 статті 517 Цивільного кодексу України, предметом розгляду даної справи є визначення, чи може фізична особа бути боржником за договором факторингу, на якому базується право грошової вимоги.

Так, відповідно до ч. 1 та 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Разом з тим, ані положення Глави 73 ЦК України, ані норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»не містять жодних обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при факторингу.

Неправомірним є посилання суду першої інстанції на положення п.п. «а»пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг відповідно до якого «договір факторингу»це договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання з огляду на наступне.

Статтею 2 вищевказаної міжнародної Конвенції передбачено, що вона застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, виплавають із договору купівлі -продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором факторингу була юридична особа -резидент та фізична особа -громадянин України, а тому застосовувати до даних правовідносин положення Конвенції є недоцільним.

Також недоцільним є посилання відповідача та суду першої інстанції на той факт, що враховуючи норми Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року N 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення, - а тому відступлення права вимоги в рамках факторингу може відбуватись лише по відношенню до боржників -суб'єктів господарювання з огляду на те, що розпорядження Держфінпослуг № 231 не встановлює виключний характер переліку операцій з фінансовими активами, які відносяться до факторингу, а тільки визначає ті види операцій, які разом із іншими можуть відноситися до факторингу.

Також, колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано положень ст.. 255 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 вищевказаної статті визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З матеріалів справи вбачається, та було зазначено в апеляційній скарзі, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 року по справі 2-а-2182/11/2670 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним та скасування розпорядження № 3145/42/4/3-ФК від 31.01.2011 року вже було встановлено той факт, що жодним нормативно -правовим актом чинного законодавства України не передбачено обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу, а тому суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови повинен був врахувати висновки суду по даній справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшин Груп" -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 726/42/4/3-ФК в частині не дотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу, а саме пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого Розпорядженням № 231.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.