Ухвала суду № 26477115, 24.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 р.Справа № 2а-6298/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-6298/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомленя-рішеня,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дергачівська Райагрохімія" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000060700 та № 0000070700 від 07.03.2012 року

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000060700 та № 0000070700 від 07.03.2012 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 30 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за жовтень 2011 року, про що був складений акт №198/07-12/05491072 від 17.02.2012 року.

Порушення встановлені склали у порушенні ст.1,п.2, ст.4,п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік", п.п.14.1.18,п.20.1.6,п.44.1,п.46.5.п.48.3,пп.48.5.1,п.48.7, п.201.15, ст.185.п.200.17 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 194 195,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 162 681,00 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 31514,00 грн. та до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 31 514,00 грн., та до зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податків у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 162 681,00 грн. та про те, що перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року встановлено завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість 23 232,00 грн., що призвело до - завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість 23 232,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000060700 від 07.03.2012 року , яким було зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 162 681,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40670,00 грн. та № 0000070700 від 07.03.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму від'ємного значення на суму 54 746,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку. які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 201.8 ст.201 ПК України зазначено, що нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку. передбаченому ст.183 цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів обґрунтованість віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту у жовтні 2011 року за податковими накладними, оформленими контрагентом позивача ТОВ БНВП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ" на загальну суму 695 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 115 172,18 грн. в тому числі податок на додану вартість 78 362,03 грн., та за листопад 2011 року - податкові накладні, оформлені ПП "Технологія" на загальну суму 139 392,66 грн., в тому числі податок на додану вартість 23232,11 грн., у зв'язку з відсутністю реального характеру зазначених господарських операцій.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП"Технологія" з яким була укладений договір підряду №07072011 від 07.07.2011 року про виконанню ремонтно - будівельних робіт за адресою: м. Дергачі, Харківська область, вул. Лозівська, 130.

Крім цього, в ході своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ БНВП "МЕДЕНЕРГОПОСТАЧ"з яким був укладений договір підряду №04001 від 16 вересня 2011 року на виконання ремонтно-будівельних робті за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, 130.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду копії документів первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальний характер зазначених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту віднесення до валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що у постачальників контрагента позивача - ТОВ "Техноспецмаркетинг" 31.01.2011 року анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість, та відсутній за місцезнаходженням, та податковим органом складено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Промбуд-монтажінвест", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичний рух активів позивача, виникнення у нього зобов'язань.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-6298/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2012 р.