Постанова № 26476945, 18.10.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.10.2012 р. справа №5009/2202/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Чернота Л.Ф., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:не з»явивсявід відповідача:ОСОБА_5, представник за дов. від 10.09.12р. № 793 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід02.08.2012 рокуу справі№5009/2202/12 (суддя Носівець В.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ, Запорізької області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ, Запорізької областіпро стягнення 5280,55 грн.ВСТАНОВИВ:

13.06.2012 року Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ, Запорізької області про стягнення основного боргу у розмірі 5117грн.19коп. та пені у розмірі 163грн.36коп. ( а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2012р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ Запорізької області були задоволені частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь позивача суму основного боргу у розмірі 5117грн.19коп., пеню у сумі 161грн.16коп. пені, 1608грн.83коп. судового збору (а.с.55-58).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг та законність стягнення боргу та пені.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2012р. по справі №5009/2202/12, як таке, що не відповідає чинному законодавству України та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити частково (а.с. 64-67).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що строк дії договору №1111 від 25.02.2010р. сплинув 31.01.2012р., у зв»язку з чим вимоги позивача щодо стягнення коштів з лютого по квітень 2012р. є безпідставними та незаконними.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що позивачем, починаючи з листопада 2011р. в односторонньому порядку були змінені істотні умови договору, а саме самовільно збільшено кількість енергії майже у 2 рази.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив вказані відповідачем обставини та не надав їм належної правової оцінки.

20.09.2012р. до Донецького апеляційного господарського суду позивачем були надіслані заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2012р. по справі №5009/2202/12 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( а.с.73-88).

Витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.09.2012р. документи позивач надіслав поштою, як додаток до його заперечень від 13.09.2012р. №2770 (вх. № 02-09/9448 від 20.09.2012р.).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. розгляд справи відкладався з метою дослідження та з»ясування фактичних обставин справи, для всебічного повного і об»єктивного розгляду справи.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з»явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розгляд справи було здійснено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»є юридичною особою (ідентифікаційний код 05541120), здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.24-37).

Одним із видів діяльності позивача є постачання пари та гарячої води (п.2.2.1 Статуту).

Відповідач -фізична особа -суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витягом з ЄДРПОУ (а.с.41-42).

25.02.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»(далі - постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_6 (далі - споживач) було укладено договір №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об»єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість (а.с.9-10).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що сторони зобов»язуються керуватися діючими законами, нормативами, нормами, стандартами, порядками, правилами.

Постачальник зобов»язаний опалювальний сезон починати при триманні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох діб +8єС та закінчувати опалювальний сезон при підвищенні середньодобової температури протягом того ж періоду +8єС, на підставі розпорядження Міського голови (п.2.1.2 договору).

Постачальник зобов»язаний інформувати споживача про зміну тарифу на теплову енергію в установленому законодавством порядку (п.2.1.3 договору)

Показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем (п.п.2.2.4 договору).

Спожива має право одержувати інформацію щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором (п.3.2.1 договору).

Згідно п.4.1 договору, кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом.

Відповідно до п.4.2 договору, розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифах згідно з рішенням виконкому Бердянської міської ради від 23.12.2009р. №670 «Про внесення змін до рішення виконкому Бердянської міської ради»від 29.09.2009р. №494 «Двоставкові тарифи на послуги ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»: з 01.02.2010р. плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії становить 384,65грн., плата за приєднане теплове навантаження (абонплата) становить 50,65грн. за 1000 ккал/год. на місяць. Плата за приєднане теплове навантаження провадиться щомісяця протягом року. Плата за фактично спожиту теплову енергію провадиться в опалювальний період.

У зв»язку із зміною тарифу ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»надрукувало у засобах масової інформації (газета «Південна зоря»№ 23(16885) від 25.02.2012р.) рішення виконкому Бердянської міської ради «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»для бюджетних організацій та інших споживачів», яким затверджено двоставкові тарифи на послуги з опалення з ПДВ для бюджетних організацій та інших споживачів у розмірі 717,16грн. за 1 Гкал з ПДВ (а.с.82).

Кількість і вартість теплової енергії, зазначені у договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від фактичної температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду та тарифів, затверджених в установленому порядку (п.4.3).

Пунктом 4.5 договору визначено, що рахунок-акт виконаних робіт виписується 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до 4.6 договору оплата здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п.п.5.3.4 договору за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Даний договір укладений строком з 01.02.2010р. по 31.01.2011р. і вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов (п.8.1).

Розірвання договору не звільняє споживача від обов»язків повної оплати за спожиту теплову енергію (п.8.2).

Судовою колегією встановлено, 12.12.2011р. відповідач направив на адресу позивача заяву, в якій просив останнього розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №1111 від 25.02.2010р., у зв»язку з неможливістю сплачувати за послуги теплопостачання за існуючими тарифами.

На дану заяву позивач надав відповідь №3481 від 29.12.2011р., в якій зазначив, що припинення дій договірних відносин можливо тільки при отриманні відповідного дозволу на від»єднання від мереж централізованого теплопостачання та на теперішній час договір не може вважатися розірваним.

16.12.2011р. відповідач звернувся до позивача з заявою, в якій просив припинити подачу теплової енергії, у зв»язку з значним збільшенням теплової енергії від розрахункового об»єму, передбаченого умовами договору №1111 від 01.11.2007р.

У відповіді на вказану заяву позивач зазначив про те, що детальне роз»яснення про порядок розірвання договору, укладеного між ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»та ПП ОСОБА_6 зазначено у листі вих..№3481 від 29.12.2011р.

Факт подачі теплової енергії підтверджується рахунками-актами виконаних робіт від 31.12.2011р. на суму 972грн.73коп., від 31.01.2012р. на суму 1228грн.32коп., від 29.02.2012р. на суму 1455грн.30коп., від 31.03.2012р. на суму 1063грн.90коп., від 30.04.2012р. на суму 396грн.94коп., а всього на суму 5117грн.19коп. (а.с.12-14).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення суми боргу за використану теплову енергію.

Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання»від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі -Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно ст.3 Закону України № 2633 відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в межах позовних вимог заявлено про виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №1111 від 25.02.2010р. в період з грудня 2011р. по квітень 2012р. включно, у вигляді подачі теплової енергії на суму 5117грн.19коп.

Факт подачі теплової енергії позивач підтверджує рахунками-актами виконаних робіт від 31.12.2011р. на суму 972грн.73коп., від 31.01.2012р. на суму 1228грн.32коп., від 29.02.2012р. на суму 1455грн.30коп., від 31.03.2012р. на суму 1063грн.90коп., від 30.04.2012р. на суму 396грн.94коп., а всього на суму 5117грн.19коп. (а.с.12-14).

Дослідивши вказані рахунки-акти виконаних робіт вбачається, що рахунок-акт виконаних робіт від 31.12.2011р. містить підпис споживача (відповідача по справі).

У зв»язку з відмовою від отримання рахунків-актів виконаних робіт від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р. та від 30.04.2012р., останні були направлені відповідачу рекомендованими листами, що підтверджено фіскальними чеками та відповідними реєстрами, які наявні у матеріалах справи (а.с.20-23).

Крім того, 27.06.2012р. позивачем на адресу відповідача був направлений акт звірки розрахунків за отримані послуги по теплопостачанню, що підтверджено фіскальним чеком №0408 від 27.06.2012р. (а.с. 19).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за фактично надані йому послуги з подачі теплової енергії відповідно до умов договору №1111 від 25.02.2010р., позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5117,19грн. за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. та пені у розмірі 163,36грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2012р. у справі №5009/2202/12 позовні вимоги позивача були задоволені частково.

Проте, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог в наведеній частині помилковим виходячи з наступного.

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення заборгованості посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №1111 від 25.02.2010р. в приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами вказаного договору, Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж»відпускає Приватному підприємцю ОСОБА_6 теплову енергію на потреби опалення об»єкту за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що факт подачі теплової енергії підтверджується рахунками-актами виконаних робіт від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р.

У зазначених рахунках-актах виконаних робіт за вказаний період теплова енергія постачалась згідно договору №1111 від 25.02.2010р. у приміщення аптеки.

В матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення, зазначене в рахунках-актах знаходиться у відповідача на праві власності або користуванні.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що для здійснення підприємницької діяльності, відповідач орендував частину приміщення під аптечний пункт, а саме 23мІ, у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом.

З пояснень позивача №2770 від 13.09.2012р. на апеляційну скаргу вбачається, що з 18.10.2011р. на будівлю за адресою АДРЕСА_1, де орендує частину приміщення відповідач, був встановлений власником (Нововасилівська сільська рада) прилад обліку теплової енергії, про що зафіксовано у Акті прийняття теплового вузла обліку від 18.10.2011р. (а.с. 88). При цьому, розрахунок боргу здійснено саме за показниками приладу обліку теплової енергії

Проте, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до п.4.1 договору №1111 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення щодо розрахунку теплової енергії на підставі приладу обліку теплової енергії..

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно довідці нарахувань та оплати відповідачем отриманої теплової енергії, остання за грудень 2011р. та січень 2012р. була відпущена у більшому об»ємі ніж встановлено договором (а.с.11).

Таким чином, позивач у порушення вимог ст.525 ЦК України в односторонньому порядку змінив умови договору щодо об»єму відпущеної теплової енергії та порядку розрахунків за її постачання.

Також в матеріалах справи відсутні акти про підключення орендованого відповідачем приміщення до опалення, про відключення опалення, розпорядження Міського голови, на підставі яких розпочато або закінчено опалювальний сезон.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період грудень 2011р. -січень 2012р. є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір укладений строком з 01.02.2010р. по 31.01.2011р. і вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов.

Відповідач 12.12.2011р., тобто більше ніж за місяць за закінчення строку дії договору, направив на адресу позивача заяву, в якій просив останнього розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №1111 від 25.02.2010р., у зв»язку з неможливістю сплачувати за послуги теплопостачання за існуючими тарифами, яка отримана позивачем, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції № С-341 від 12.12.2011р. (а.с.68)

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012р. на підставі договору № 1111 від 25.02.2010р. є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги щодо стягнення боргу, що є підставою для відмови у задоволені позову. Позовні вимоги стосовно пені є похідними від основних вимог, тому задоволенню також не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення на підставі ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ на рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2012 року у справі №5009/2202/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2012 року у справі №5009/2202/12 -скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ про стягнення основного боргу у розмірі 5117грн.19коп. та пені у розмірі 163грн.36коп. - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»м. Бердянськ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Бердянськ витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 804грн.42коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Л.Ф.Чернота

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.