Постанова № 26476916, 04.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 № 54/390

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Івченко-Шавула Т.А. - дов. № 28 від 09.08.2012р.

відповідач: ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий

Ватутінським РУ ГУМВС України в м.Києві

15.10.1996р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екостандарт"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.12.2011р.

у справі № 54/390 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" (позивач)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач)

про стягнення 13 463,53 грн.

В судовому засіданні 04.10.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва вiд 09.12.2011р. у справi № 54/390 у позові в частині стягнення 7 048,36 грн. відмовлено, припинено провадження в частині стягнення 6 415,17 грн. заборгованості.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ "Екостандарт" 64,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись iз вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва вiд 09.12.2011р. у справi № 54/390 та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, без належного з"ясування та доведення усіх обставин, що мають значення для розгляду справи, оскільки звільнивши боржника від сплати інфляційних втрат, 3% річних та пені, передбаченої п.9.2 Договору, судом порушено норми ст.625 ЦК України та ст.4-2 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався, а у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 04.10.2012р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на зміну позивачем в односторонньому порядку умов договору щодо місячного приймання звітів до 27 числа звітного місяця, що позбавило його можливості виконати умови договору, не погоджується із кількістю спожитої у лютому 2011р. теплової енергії, але все ж таки сплатив нараховану позивачем суму.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2012р. відповідач проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Екостандарт" (надалі - Енергопостачальна організація), правонаступником якого є Публічне акціонерним товариством "Екостандарт (позивач), та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (надалі - Покупець) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450383 (а.с.8-11), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - Товар) у період з 01.11.2010р. по 31.10.2011р. у кількості 189,273 Гкал, з максимальним навантаженням 0,119 Гкал/год на потреби опалення, а відповідач зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах Договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності відповідача (покупця) та АК "Київенерго", у відповідності до "Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії".

Відповідно до п. 5.9. Договору облік поставленої теплової енергії виконується Покупцем (відповідачем) з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається позивачу не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі позивачу даних про величину використаної енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

У випадку ненадання (або несвоєчасного надання) звіту у відділ обліку та збуту теплової енергії Енергопостачальної організації (позивача) (невиконання вимог п. 5.9 Договору) розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів обліку згідно з п. 5.3. Договору (п. 5.10 Договору).

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що у разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується Енергопостачальною організацією (позивачем) по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним Договором по кожному параметру.

Кількість використаної відповідачем теплоенергії обліковується лічильником СВТУ-10м № 11776, дата останньої повірки 30.05.2007р.

Згідно з пунктами 6.1., 6.4., 6.5., 6.6. Договору розрахунки з покупцем (відповідачем) за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групам споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) КМДА. Всі розрахунки по цьому Договору виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує від позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок - фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається позивачем з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком - фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами відповідача.

При здісненні розрахунків за спожиту теплову енергію відповідач обов"язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується відповідачем (п.6.7 Договору).

Відповідно до п.6.8 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець (відповідач) зобов"язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним письмово повідомити про це позивача та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова відповідача сплатити виставлений рахунок позивача вважатиметься безпідставною.

Позивач в розрахунку до позовної заяви стверджує, що відповідач в період з лютого 2011р. по квітень 2011р. використав теплової енергії в кількості 78,333 Гкал на суму 30 392, 74 грн., в тому числі за лютий місяць 2011р. в кількості 43,70264 Гкал на суму 16 956,44 грн.

При цьому, за лютий місяць 2011р. позивач розрахував кількість спожитої теплоенергії по максимальним годинним тепловим навантаженням в зв'язку з несвоєчасною подачею відповідачем щомісячного звіту про облік використання теплової енергії.

Актами приймання передачі товарної продукції, особистими картками (табуляграмами), довідками про розрахунок суми боргу та про надходження коштів за спожиту теплову енергію, що містяться в матеріалах справи, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по Договору за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р. в розмірі 12 025, 59 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилався на відмову позивача у прийнятті звіту за лютий 2011р. у зв"язку з його невчасним поданням, при цьому належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України відповідачем не подано.

Так, наявна у справі в оригіналі заява відповідача від 18.03.2011р.(а.с.67) на адресу позивача про прийняття звіту (про наявність якого не зазначено в додатках до заяви) та про незгоду з кількістю отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, не містить даних про її прийняття позивачем (вхідний номер, дата тощо), або про її надіслання на адресу позивача поштою.

Матеріали справи не містять також і самого звіту відповідача за лютий 2011р.

З відповіді позивача за вих. №09/РГД-112 від 24.03.2011р.(а.с.56) вбачається, що відповідно до п.5.9 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, укладеного між сторонами, та графіку здачі відомостей про спожиту теплову енергію на 2011р., відповідач повинен був надати звіт до 26.02.2011р. У зв"язку з тим, що в лютому місяці не всі споживачі вчасно встигли надати звіти в Управління теплозбуту, позивачем було подовжено терміни прийому документів до 01.03.2011 року. Всі споживачі, що не встигли надати звіти в строк, мали можливість здати їх 28.02.2011р. до 17 години. Відповідачем звіт не надавався, у зв"язку з чим розрахунок було проведено згідно з п.5.12 Договору.

Відповідно до п.6.8 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець (відповідач) зобов"язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним письмово повідомити про це позивача та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова відповідача сплатити виставлений рахунок позивача вважатиметься безпідставною.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про незгоду з кількістю і вартістю отриманих послуг за лютий 2011р. та направлення відповідачем свого представника або явку самого з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту, колегія суддів вважає, що у відповідності до п.6.8 Договору відмова відповідача сплатити виставлений рахунок за лютий 2011р. є безпідставною.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

До договору №4500383 від 01.11.2010р., укладеного між сторонами, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання не допускається.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку відповідача та платіжних документів, в рахунок оплати спожитої на підставі Договору №450383 теплової енергії, в тому числі і за спірний місяць - лютий 2011р., відповідачем сплачено позивачу 30.09.2011р. - 4 000,00 грн., 04.10.2011р. - 1610,42 грн. та 27.10. 2011р. - 6 415,17 грн.

З позовом про стягнення заборгованості за Договором № 450383 позивач звернувся до суду 12.10.2011р., що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду м.Києва на першому аркуші позовної заяви (а.с.4).

Отже, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 450383 відповідачем станом на 12.10.2011р., тобто до подачі позивачем позову до суду, було сплачено останньому 5 610, 42 грн., отже місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

27.10.2011р., під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором № 450383 сплачено позивачу 6 415,17 грн., отже місцевим господарським судом у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України правомірно припинено провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 406, 56 грн., 3% річних в розмірі 170, 70 грн. та пені в розмірі 860, 68 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами вартості спожитої відповідачем у лютому 2011р. на підставі Договору теплової енергії, за відсутності узгодженої сторонами кількості та вартості послуг, суд позбавлений можливості визначити дійсний розмір заборгованості відповідача та самостійно здійснити перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Актами приймання передачі товарної продукції, особистими картками (табуляграмами), довідками про розрахунок суми боргу та про надходження коштів за спожиту теплову енергію, що містяться в матеріалах справи, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по Договору за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р. в розмірі 12 025, 59 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про незгоду з кількістю і вартістю отриманих послуг за лютий 2011р. та направлення відповідачем свого представника або явку самого з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту, отже у відповідності до п.6.8 Договору відмова відповідача сплатити виставлений рахунок за лютий 2011р. є безпідставною.

Відповідно до п.9.2 Договору в разі несплати покупцем (відповідачем) за прийняту теплову енергію у встановлені строки, позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в розмірі 860, 68 грн., нарахована на суму заборгованості 12 025, 59 грн. за період з квітня 2011р. по серпень 2011р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з її розміром та правомірністю нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, погоджується з правомірністю нарахування позивачем 3 % річних за період з березня 2011р. по вересень 2011р. включно в розмірі 170, 70 грн. та інфляційних втрат за період з березня 2011р. по липень 2011р. включно в розмірі 406, 56 грн.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2011р. у справi № 54/390,з підстав, викладених у ній, не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2011р. у справi № 54/390 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови апеляційної інстанції.

У відповідності до ст.49 ГПК України у зв"язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78, 54 грн. державного мита за подання позовної заяви та 137, 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" на рішення Господарського суду м.Києва вiд 09.12.2011р. у справi № 54/390 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва 09.12.2011р. у справi № 54/390 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022) 406 (чотириста шість) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 170 (сто сімдесят) грн.70 коп. 3% річних та 860 (вісімсот шістдесят) грн. 68 коп. пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 54 коп. державного мита, 137 (сто тридцять сім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3. В частині позовних вимог про стягнення 5 610, 42 грн. відмовити.

4. Провадження у справі в частинні стягнення 6 415, 17 грн. припинити".

3. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 54/390 повернути до Господарського суду м.Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Шипко В.В.

Остапенко О.М.