Рішення № 26476724, 16.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.12 Справа№ 5015/3736/12

За позовом: Малого підприємства «Руно», м. Судова Вишня, Львівська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м.Городок Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 715 708,63 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Кичма С.М. -представник за довіреністю № б/н від 05.06.2012р.;

Від відповідача: Ахметова Г.В. -представник за довіреністю № б/н від 02.11.2011р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Малого підприємства «Руно»(надалі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №03с/12 від 03 січня 2012 року в сумі 715 708,63грн.

Ухвалою суду від 10.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 02.10.2012 р.

В судовому засіданні 02.10.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 02.10.2012р. розгляд справи відкладено на 16.10.2012р.

В судовому засіданні 16.10.2012р. представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 16.10.2012р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує, подав клопотання (вх. № 23187/12 від 16.10.2012р.) в якому зазначає що станом на 16.10.2012р. сума заборгованості ТзОВ «Танк Транс»перед МП «Руно»становить 507 194,60 грн. та 3% річних -6 759,42 грн.

В судове засідання 16.10.2012р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги в частині стягнення 507 194,60 грн. та 3% річних - 6 759,42 грн. визнає, також подав Платіжне доручення № 3460 від 12.10.2012р. про часткове погашення боргу на суму 50 000,00 грн.

У судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

03 січня 2012 року між Позивачем (за договором -Постачальник) та Відповідачем (за договором -Покупець) укладено договір поставки №03с/12 (надалі -Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити нафтопродукти (за договором -Товар).

Згідно з п.2.1. Договору ціна на Товар зазначається у рахунку на оплату, накладній на відпуск даного Товару на податковій накладній. Факт прийняття Покупцем Товару є свідченням погодження ціни відвантаженого Товару. Відповідно до п.4.1.,4.2. Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, який визначений у цьому Договорі. Оплата Покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів від дати поставки Товару.

Факт поставки Товару за Договором та його отримання Відповідачем підтверджується накладними: №169б від 09.04.2012р. на суму 304 968,00грн., №181б від 18.04.2012р. на суму 304 968,00грн., №204б від 25.04.2012р. на суму 301 824,00грн. Загальна вартість - 911 760,00 грн. Товар отриманий представником Відповідача Косик Б.С.(паспорт серія КА №166630 від 25.05.96р., виданого Городоцьким РВ УМВСУ України), на підставі вданої довіреності: №129 від 09 квітня 2012р., №141 від 18 квітня 2012р., №158 від 24 квітня 2012 р.

В період з 03.05.2012р. по 14.05.2012р. Відповідачем частково проведена оплата за поставлений Товар на суму 204 565,40грн. (платіжні доручення є в матеріалах справи).

Заборгованість Відповідача становить 707 194,60грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи відповідним розрахунком заборгованості за період 01.01.2011р. -27.08.2012р. та відповіддю Відповідача від 21.06.2012р. на претензію позивача №1 від 15.06.2012р.

На момент розгляду справи Відповідачем надано суду докази частково погашення заборгованості за Договором на суму 200 000,00грн., а саме: платіжне доручення №3167 від 18 вересня 2012р. на суму 100 000,00грн., №2467 від 05 жовтня 2012р.на суму 50 000,00грн., №3460 від 12 жовтня 2012р. на суму 50 000,00грн.(є в матеріалах справи).

Таким чином, основна сума заборгованості за Договором становить 507 194,60грн., з якою погоджується Позивач (вх..№23187/12 від 16.10.12р.), та не заперечується Відповідачем.

Щодо 3% річних від простроченої суми, Відповідачем проведено перерахунок за період з 02.05.2012р. по 27.08.2012р. від суми зазначеної у накладній №181б, яка становить 2 957,77грн. Загальна сума -6 759,42грн., що не заперечується ні Позивачем (вх..№23106/12 від 15.10.12р.), ні Відповідачем (відзив вх..№23106/12 від 15.10.12р.) та підтверджується матеріалами справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки)в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд приходить до висновку, що в частині стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 507 194,60грн вимога Позивача підлягає задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами спору.

В частині стягнення 200 000, 00грн. провадження у справі слід припинити, у зв'язку добровільною сплатою Відповідачем заборгованості, що підтверджується наявними у справі платіжним дорученням відповідно до п.1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних від простроченої суми, дійшов висновку про стягнення з відповідача 6 759,42 грн. з чим погоджується Позивач, та не заперечується Відповідачем., а в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1 754,61 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору, а тому сума судового збору в розмірі 4 000,00 грн. повертається позивачу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 219,265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 625, 626, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вул. Івасюка, 2,Г; ідентифікаційний код 32115067) на користь Малого підприємства «Руно»(81340, Львівська область, Мостиський район, місто Судова Вишня, вулиця Лісозаводська, будинок 2, корпус А; ідентифікаційний код 19323361) 507 194,60 грн. -основного боргу, 6 759,42 грн. -3% річних та 10 279,08 грн. судового збору.

3.В частині стягнення 200 000,00 грн. боргу провадження припинити.

4.В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

5.Повернути на користь Малого підприємства «Руно»(81340, Львівська область, Мостиський район, місто Судова Вишня, вулиця Лісозаводська, будинок 2, корпус А; ідентифікаційний код 19323361) з Державного бюджету України 4000,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1393 від 27.08.2012 р.

6.Наказ, відповідно до ст.116 ГПК України, видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.10.2012р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.