Рішення № 26476515, 15.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.12 Справа № 29/5014/2249/2012

За позовом: Державного підприємства «Вугілля України»,

м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства

«Донбасантрацит», м. Красний Луч

Луганської області,

про стягнення збитків у сумі 13 225 грн. 92 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання: Колпакова Г.О.,

представники сторін:

від позивача: Сірий А.М., представник за довіреністю

№ 30-12/124-Д від 30.12.2011;

від відповідача: Клюєва О.В., провідний юрисконсульт,

довіреністю № 1-1/1351 від 23.07.2012.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 06.09.2012 Державне підприємство «Вугілля України»(далі -ДП «Вугілля України», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит» (далі -ДП «Донбасантрацит», відповідача у справі) з вимогами про стягнення з останнього збитків у сумі 13 225 грн. 92 коп. завданих відповідачем внаслідок перевантаження вугілля, у зв'язку з виконанням умов договору поставки № 16-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Позивач з посиланням на пункти 1.1, 2.1, 3.1.1, 3.1.2, 8.2 договору поставки, норми статей 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України (далі -ГК України), статей 22, 526, 629 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Статут залізниці та Правила, що діють на транспорті, обґрунтовує вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що призвело до безпідставних додаткових витрат (плата за користування вагону, плата за маневрову роботу, збір за зберігання вантажу, зважування на вагах залізниці, повідомлення, заповнення документів, плата за бланки) позивачем у сумі 13 225 грн. 92 коп.

Державне підприємство «Донбасантрацит» (далі -ДП «Донбасантрацит») відповідав у справі, подав заперечення на позов, в якому, зокрема, зазначив, що рішенням господарського суду м. Києва по справі № 1/172 від 18.07.2011, за яким позивачем сплачено збитки в сумі 13 225 грн. 92 коп., внаслідок неналежного виконання умов договору № 16-10/1-ЕН від 01.02.2010, не доводить склад цивільного правопорушення ДП «Донбасантрацит»перед ДП «Вугілля України»за вказаним договором.

Підставою для стягнення збитків можуть бути порушення договірних зобов'язань, а не судове рішення.

Також відповідач подав заяву № 1-7/1737 від 19.09.2012 про застосування позовної давності на підставі пункту 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав заперечення від 21.09.2012 № 914-юр, в яких, зокрема, зазначив, що ДП «Донбасантрацит»приймало участь у справі № 1/172 в якості третьої особи, та оскільки рішенням господарського суду м. Києва у справі № 1/172 встановлено факт завантаження вугільної продукції з порушенням норм діючого законодавства, що призвело до спричинення додаткових витрат у вигляді збитків, даний факт відповідно до статті 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Позивач з посиланням на норми частини 6 статті 261 ЦК України заперечує проти застосування позовної давності, оскільки право зворотної вимоги до винної особи виникає з моменту відшкодування потерпілому збитків (перебіг позовної давності починається 29.09.2011, згідно угоди від 29.09.2011 про припинення зобов'язань зарахування зустрічних однорічних вимог та акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011) і з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування збитків.

Копії зазначених доказів залучені до матеріалів справи.

При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, вислухав представників сторін у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом у справі 01.02.2010 укладено договір постачання вугільної продукції № 16-10/1-ЕН, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник, відповідач у справі, поставляє Покупцю, позивачу у справі, вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором (а.с.10-16).

Базові умови поставки, права та обов'язки сторін визначені у розділах 2, 3 цього договору.

Відповідно до підпункту 3.1.1 договору відповідач у справі зобов'язався поставити позивачу на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Згідно підпункту 3.1.2 договору відповідач у справі зобов'язався здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться Залізницею.

Якість вугілля, що поставляється, повинна відповідати умовам цього договору (пункт 4.1).

Загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю визначені сторонами у розділі 5 договору.

У розділі 6 договору сторони визначили умови приймання вугілля за кількістю та якістю спільно з представником Постачальника, відповідача у даній справі.

Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені у пункті 7.1 договору.

Відповідно до пункту 7.2 договору, якщо фактична якість вугілля відрізняється від базової, вартість вугілля визначається з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля в розмірах визначених у пункті 7.2.1 договору.

Відповідальність за порушення зобов'язань за договором сторони визначили у розділі 8 договору.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також підпунктів 3.1.2 та 3.1.3 договору, Постачальник відшкодовує затрати Покупця та Вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу -прибирання вагонів, маневрових робіт та інше.

У пункті 8.6 договору сторони погодили порядок дій по його поверненню.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання.

29.09.2010 сторони підписали додаток № 10/10-3 до цього договору (а.с.18), відповідно до пункту 1 якого Постачальник, відповідач у справі, зобов'язався відвантажити в період з 01.10.2010 по 31.10.2010 включно, а Покупець, позивач у справі, прийняти в жовтні -листопаді 2010 року вугілля наступних вантажовідправників на умовах даного додатку:

Марка, класНазва відправника та залізничної станціїОбсяг, тн (+/- 3 %)Базове значення золи Аd,%Базове значення вологи Wrt,%Ціна 1 тони без ПДВ, грн. АШ збаг. АШ відс.ТОВ «Донуголь-Альянс» (ГЗФ «Міусінська») ст. Кр. Луч, ЗАТ «Краснолучська» ст. Кр. Луч, ЦЗФ «Новопавлівська» ст. Кр. Луч 10 000 19,8 7,6 613,00Загалом 10 000 Сума без ПДВ - 6 130 000,00 грн.

Сума ПДВ - 1 226 000,00 грн.

Сума разом 7 356 000,00 грн.

Реквізити: Вантажоотримувача: Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго», станція: Трипілля Дніпровське Південно - Західної залізниці.

На виконання умов договору постачання вугільної продукції у жовтні 2010 року на адресу Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго»відповідач поставив вугільну продукцію (далі - спірне вугілля) у вагоні № 66042649 за залізничною накладною № 52609971 (а.с.22,23).

На проміжній станції Нижньодніпровський вузол, при перевірці маси вантажу 25.10.2010 у вагоні № 66042649 (вантажовідправник ДП «Донбасантрацит») було виявлено розбіжності між фактичною масою і масою, зазначеною в накладній, про що складено комерційний акт АА № 034367/367/401 від 25.10.2010 (а.с.26).

Відповідно до вимог пункту 25.2 розділу 25 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво № 1) надлишок вантажу з вагону № 66042649 було перевантажено у вагон № 68542257 та видано досилочну накладну № 47096475 (а.с.24).

Факт надлишку вантажу у вагоні № 66042649 у відповідності до вимог пункту 3 Правил складання актів засвідчено актом загальної форми № 1340 (а.с.25).

За вагон № 68542257 була нарахована провізна плата у сумі 4 741,20 грн., згідно з пунктом 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (статті 62 Статуту залізниць України), що підтверджується досилочною залізничною накладною № 47096475 (а.с.24) та довідкою, виданою залізницею «перелік 0711» від 07.11.2010 (а.с.29).

Крім того, на підставі акту загальної форми № 1340 від 03.11.2010 (а.с.25) нараховані додаткові витрати у сумі 8 484,72 грн. (з ПДВ), з яких:

- 3 086,20 грн. (без ПДВ) за користування вагонами;

- 1 170,40 грн. (без ПДВ) за маневрову роботу;

- 2 592,00 грн. (без ПДВ) збір за зберігання вантажу;

- 150,40 грн. (без ПДВ) за зважування на вагах залізниці;

- 53,00 грн. (без ПДВ) за повідомлення;

- 15,90 грн. (без ПДВ) за заповнення документів;

- 2,70 грн. (без ПДВ) плата за бланки.

Внаслідок невідповідності заявленій вазі вугілля в накладній № 47096475 з Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго»(Вантажоотримувач) на користь ДТГО «Південно - Західна залізниця»було стягнуто 13 225,92 грн. (з ПДВ).

За позовом ПАТ «ДЕК Центренерго», як Вантажоотримувача, про стягнення збитків з ДП «Вугілля України», позивача у справі, з останнього рішенням господарського суду міста Києва № 1/172 від 18.07.2011 стягнуто 13 225,92 грн. збитків, державне мито в сумі 132,26 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн, всього 13 594,18 коп. (а.с.20,21). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Під час розгляду справи № 1/172 господарським судом м. Києва відповідач у справі - ДП «Донбасантрацит, був залучений у якості третьої особи та було доведено, що саме ним навантажено вантаж понад вантажопідйомність вагону № 66042649.

На виконання вказаного рішення суду 29.09.2011 сторони за рішенням суду здійснили зарахування зустрічних вимог на суму 799 152,22 грн. до якої ввійшла стягнута сума збитків за рішенням господарського суду м. Києва та підписали заяву про припинення зобов'язань 29/09/2011 № 2261/10.

Позивач сплатив кошти в сумі 13 225,92 грн., стягнуті за рішенням господарського суду м. Києва в рамках справи № 1/172, вважає понесені витрати збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача - ДП «Донбасантрацит», що і стало підставою для звернення до господарського суду Луганської області за захистом порушеного права.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору постачання вугільної продукції № 16-10/1-ЕН від 01.02.2010, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) про купівлю - продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказані норми статті 712 ЦК України кореспондуються з положеннями статті 265 ГК України.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Предметом судового розгляду є заявлена позивачем матеріально -правова вимога про стягнення збитків в сумі 13 225 грн. 92 коп., завданих відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором постачання вугільної продукції № 16-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у статті 224 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За правилами пункту 4 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у частини 2 статті 224 ГК України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У відповідності з правилами статей 43, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами.

Відповідач не виконав зобов'язання перед позивачем визначені у підпункті 3.1.2 договору постачання вугільної продукції № 16-10/1-ЕН від 01.02.2010, на підставі якого заявлено позов та яким встановлено обов'язок відповідача здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться Залізницею.

Відповідно до статті 32 Статуту залізниць України, вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагону.

Факт надлишку вантажу у вагоні № 66042649 підтверджено матеріалами справи.

Відправлення відповідачем вугілля з перевантаженням призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат у сумі 13 225 грн. 92 коп., що складаються: 4 741,20 грн. - провізна плата, що підтверджується досилочною залізничною накладною № 47096475 та 8 484,72 грн. - додаткові витрати згідно акту загальної форми № 1340 від 13.101.2010.

Згідно пункту 8.3 договору постачання вугільної продукції від 01.02.2010 № 16-10/1-ЕН у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, а також підпунктів 3.1.2 та 3.1.3 договору, Постачальник відшкодовує затрати Покупця та Вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу -прибирання вагонів, маневрових робіт та інше.

Згідно зі статтями 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998. № 457, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній.

Відповідач факту перевантаження вугілля у вагоні № 66042649 не спростував, завдані позивачу збитки в сумі 13 225 грн. 92 коп. не відшкодував.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Твердження відповідача про застосування спеціальної позовної давності, встановленої пунктом 6 частини 2 статті 258 ЦК України, судом відхиляються за необґрунтованістю з огляду на правила статті 925 ЦК України.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, буд.10, м. Красний Луч Луганської області, 94506, ідентифікаційний код 32446546 на користь Державного підприємства «Вугілля України», вул. Богдана Хмельницького, буд.4, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 32709929 збитки у сумі 13 225 грн. 92 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення -19.10.2012.

Суддя Р.Є. Якушенко