Рішення № 26476511, 18.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № К8/162-11/21

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В. та Привалова А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до ОСОБА_2, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», Київська обл., смт. Бородянка

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Джиоєва Д.В. (довіреність б/н від 25.11.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 15.07.2011р.)

від третьої особи: Ненада О.А. (довіреність б/н від 01.03.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.10.2011р. Фірма «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю (далі- Фірма «Т.М.М.»-ТОВ/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі-Здебський С.А./відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»від 23.04.2008р. та застосування правил реституції за наслідками визнання зазначеного договору недійсним шляхом визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011р. (суддя Скутельник П.Ф.) порушено провадження у справі №К8/162-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2011р. до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»(далі-ТОВ «Утілсервіс»/третя особа).

Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2011р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012р. рішення господарського суду Київської області від 15.11.2011р. у справі №К8/162-11 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2012р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №К8/162-11/21 та призначено її до розгляду на 07.05.2012р.

07.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі у якості відповідача ТОВ «Утілсервіс». Аналогічні клопотання від позивача надходили 14.05.2012р. та 21.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області.

У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

З огляду наведеного, а також враховуючу відсутність у Фірми «Т.М.М.»-ТОВ позовних вимог до ТОВ «Утілсервіс»в рамках даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення останнього до участі у даній справі у якості відповідача.

В судових засіданнях 07.05.2012р., 14.05.2012р., 28.05.2012р., 11.06.2012р. та 18.06.2012р. оголошувалась перерва до 14.05.2012р., 28.05.2012р., 11.06.2012р., 18.06.2012р. та 02.07.2012р. відповідно.

21.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого останній просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Утилсервіс»від 23.04.2008р., оформленого протоколом №4 від 23.04.2008р. та визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс»від 23.04.2008р.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 07.05.2012р., що підтверджується протоколом судового засідання від 07.05.2012р.

Водночас, у клопотанні про уточнення позовних вимог позивачем заявлено вимогу, а саме: про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Утилсервіс» від 23.04.2008р., оформленого протоколом №4 від 23.04.2008р., яка не була заявлена у первинному позові.

Таким чином, позивачем в порушення вимог ст. 22 ГПК України заявлено додаткову вимогу після початку розгляду даної справи по суті.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про уточнення позовних вимог приймається судом лише в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс»від 23.04.2008р., оскільки така вимога була первісно заявлено позивачем і в подальшому лише змінена позивачем за змістом (формулюванням).

Решта ж уточнень позовних вимог, викладених у зазначеному клопотанні позивача судом не приймається в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012р., на підставі клопотання позивача, яке надійшло 02.07.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області, провадження у даній справі було зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №К8/137-11/6-12 за позовом Фірми "Т.М.М."-ТОВ до ОСОБА_5 та ТОВ "Утілсервіс" про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту зустрічних однорідних вимог, з підстав ст. 79 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2012р. провадження у даній справі поновлено та призначено справу до розгляду на 10.10.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 10.10.2012р. призначено колегіальний розгляд даної справи, яку прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В. та Привалова А.І., розгляд справи призначено на 18.10.2012р.

18.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого останній просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Утилсервіс»від 23.04.2008р., оформленого протоколом №4 від 23.04.2008р. та визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» від 23.04.2008р.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що заявлення позивачем додаткової вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Утилсервіс»від 23.04.2008р., оформленого протоколом №4 від 23.04.2008р., яка не була первісно заявлена останнім, за своєю правовою природою є одночасно зміною предмету і підстав позову у даній справі, що не допускається чинним процесуальним законодавством.

За таких обставин, клопотання позивача від 18.05.2012р. приймається судом лише в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс»від 23.04.2008р. Решта ж уточнень позовних вимог, викладених у зазначеному клопотанні позивача судом не приймається в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

Крім того, 18.10.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України справи №К8/137-11/6-12.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Положеннями п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду Київської області №18 від 26.12.2011р. встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас, враховуючи, що в силу вимог ст. 105 ГПК України, постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі №К8/137-11/6-12 набрала законної сили з дня її прийняття, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі у розумінні ст. 79 ГПК України, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008р. між ОСОБА_2, що є учасником ТОВ «Утилсервіс»(далі-продавець) та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс»(далі-Договір).

Пунктами 1.1, 1.2.2, 2.2 та 5.1 Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця частину своєї частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс», а саме 19,5% від своєї частки, що становить 39 000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цю частину частки.

Розмір частки продавця на момент укладання Договору у відповідності з статутом Товариства складає 43% статутного фонду, що становить 86 000,00 грн.

Покупець набуває прав на частину частки, що уступається з моменту внесення необхідних змін до статуту Товариства.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печаткою покупця.

У якості проведення розрахунків за Договором, 19.02.2009р. сторонами було укладено акт заліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого після виконання заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності з п. 2 даного акту, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором вважається повністю погашеною. Копія зазначеного акту міститься в матеріалах справи.

Натомість, після укладання Договору позивачу стало відомо про існування ТОВ «Утіл-Сервіс», учасником якого також є відповідач, і яке зареєстровано за тією ж адресою що і ТОВ «Утілсервіс».

Використання ж відповідачем комерційної назви ТОВ «Утіл-Сервіс», на думку позивача, вводить в оману контрагентів ТОВ «Утілсервіс», що за своїм наслідком впливає на результати господарської діяльності ТОВ «Утілсервіс», частку у статутному капіталі якого позивач придбав на підставі Договору.

Посилаючись на те, що відповідач, укладаючи Договір, навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме існування товариства, комерційна назва якого за фонетичними ознаками та видами діяльності є тотожною із ТОВ «Утілсервіс», позивач просить визнати Договір недійсним з підстав статей 203, 215, 230 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач зазначив, що відповідач його не проінформував про існування і діяльність на тому ж ринку підприємства з однаковим найменуванням, з тією ж сферою послуг, внаслідок чого позивач неправильно, помилково і неповно сприймав істотні умови Договору при його укладанні.

Приписами статей 202, 215 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами статей 230, 229 ЦК України встановлено, якщо одна сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі №К8/137-11/6-12 за позовом Фірми "Т.М.М."-ТОВ до ОСОБА_5 та ТОВ "Утілсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» від 23.04.2008р., застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту зустрічних однорідних вимог, рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012р. у зазначеній справі скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково. Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» від 23.04.2008р. визнано недійсним, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті зазначеної постанови Київським апеляційним господарським судом було встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ за №139030, виданої 14.03.2008р., основними видами діяльності ТОВ "Утілсервіс" за КВЕД є:

- збирання та знищення інших відходів;

- прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності;

- діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Разом з тим, відповідно до даних вказаних в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ "Утілсервіс" зареєстровано за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, пров. Жовтневий, 9.

Водночас, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.04.1998р. створено ТОВ "Утіл-сервіс", яке також зареєстровано за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, пров. Жовтневий, 9.

Згідно статуту ТОВ "Утіл-сервіс", затвердженого Бородянською районною Державною адміністрацією Київської області №477, предметом діяльності даного товариства є:

- надання суб'єктам господарської діяльності та приватним особам послуг, в т.ч. виробничих, побутових, транспортно-експедиційних, автосервісних, складських, консультаційних, інформаційних, маркетингових, експортно-імпортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних, туристських, сервісних, рекламних, та інших, як в країні, так і за її межами;

- збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів, побутового брухту, експлуатація звалища брухту; збирання, переробка твердих і рідких відходів виробництва, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, та їх брухту та інше.

Тобто, виходячи з наведеного ТОВ "Утілсервіс" та ТОВ "Утіл-сервіс" діють переважно в однакових сферах господарської діяльності та зареєстровані за однією адресою.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" і п. 2 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740, в найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи заборонено використання найменувань тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого фірмового найменування, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта, який має пріоритет на їх використання.

Відповідно до п. 4 ст. 489 ЦК України особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують та послуг, які ними надаються.

До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару та послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

При встановленні "схожості" словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова схожість.

В даному випадку найменування товариств повністю співпадають за фонетичною та смисловою ознакою, різниця у графічному зображенні міститься лише у наявності дефісу в назві "Утіл-сервіс".

У відповідності до статутів підприємств, в ході господарської діяльності обидва надають переважно аналогічні послуги, діючи в межах спільної території, що свідчить про наявність між ними конкуренції на зазначеному ринку.

З врахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про подібність назв "Утілсервіс" та "Утіл-сервіс".

Крім того, колегія суддів зазначає, що обидві назви при їх вживанні (прочитанні) звучать і сприймаються на слух аналогічно, є тотожними за фонетичними, графічними та смисловими ознаками, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 90 ЦК України.

Таким чином, збіг більшості послуг, що надаються підприємствами, яким належать вищевказані найменування та збіг їх місцезнаходження, свідчить про те, що ці комерційні найменування є схожими настільки, що можуть бути сплутані споживачами.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

З огляду на набрання постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі №К8/137-11/6-12 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеною постановою, а саме те, що комерційне найменування "Утіл-сервіс" може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари та надає послуги під комерційним найменуванням "Утілсервіс", а тому у випадку одночасного використання ТОВ "Утілсервіс" та ТОВ "Утіл-сервіс" на ринку України своїх комерційних найменувань, існує ймовірність виникнення у споживачів продукції (послуг), що випускаються (надаються) підприємствами з такими найменуваннями, уявлення про їх походження від одного суб'єкта підприємства, і як наслідок, може викликати асоціативне уявлення у споживачів про "Утіл-сервіс", мають преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребують доказуванню.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі №5010/38/2012-14/1-9/5.

При цьому, як свідчать матеріали даної справи, відповідач є не лише учасником ТОВ "Утілсервіс", частка продажу капіталу якого є предметом спірного Договору, а ще й учасником ТОВ "Утіл-сервіс", і, як наслідок, на момент укладання Договору знав про існування підприємства з подібним найменуванням та однорідними послугами, і про те, що позивач, володіючи такою інформацією, не уклав би Договір, невигідний для нього.

Натомість доказів, що підтверджують факт інформування відповідачем позивача про існування і діяльність на тому ж ринку підприємств з однаковим найменуваннями з тією ж сферою послуг, суду не надано.

Таким чином, неповідомлення відповідачем такої інформації позивачу свідчить про навмисне введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні спірного Договору, що є підставою для визнання Договору недійсним з підстав ст. 230 ЦК України.

Відтак, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючий застосування відповідачем обману при укладанні Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання Договору недійсним з підстав ст. 230 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі №К8/137-11/6-12.

Витрати по сплаті судових витрат, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», укладений 23.04.2008р. між Фірмою «Т.М.М.»- Товариством з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 14073675) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Стягнути зі ОСОБА_2 (03179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2Б, ідентифікаційний код 14073675) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.10.2012р.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді П.В. Горбасенко

А.І. Привалов