Рішення № 26476506, 16.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.12 Справа № 1/5014/1898/2012

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 9085 грн. 72 коп.

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и :

від позивача - Коцюба В.В., довіреність від 01.08.12 № 85-д;

відповідач - не прибув;

Суть спору: про стягнення з відповідача 8478 грн. 26 коп. боргу, 7 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 107 грн. 25 коп. 3 % річних та 492 грн. 40 коп. пені за договором на постачання теплової енергії від 14.11.05 № 586.

У відзиві на позов за листом від 01.10.12 відповідач проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що договір вважає розірваним, а тому підстав для нарахування йому коштів за теплову енергію немає.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.

Так, правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання" .

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Основними обов'язками споживача теплової енергії та теплопостачальної організації є своєчасне укладання договору на постачання теплової енергії.

При розгляді справи судом встановлено, що між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" /позивачем/ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 /відповідачем/ було укладено договір № 586 на поставку теплової енергії від 14.11.05, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію у відповідних обсягах та якості, а останній - зобов'язався оплачувати поставлену теплову енергію на підставі виданих рахунків згідно умов розділу 6 договору з кінцевим строком розрахунків не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Поставку теплової енергії позивачем відповідачеві на виконання умов зазначеного договору за період з серпня 2011 року по червень 2012 року на загальну суму 8478 грн. 26 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема, оформленими позивачем рахунками з теплопостачання за спірні періоди.

Як свідчать матеріали справи, оплату теплової енергії у спірний період відповідач не здійснював у встановлений договором строк, вважаючи договір розірваним, тому утворилась заборгованість та позивач звернувся до суду з позовною заявою.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Тому наданими позивачем доказами підтверджено та господарський суд встановлює факт прострочення сплати відповідачем та наявності з його боку заборгованості перед позивачем у сумі 8478 грн. 26 коп.

Щодо факту розірвання договору № 586 на поставку теплової енергії, то у якості доказів відповідачем надані листи з відповідними заявами від 02.11.09 та від 24.11.10 з відмітками про їх вручення ЛМКП "Теплокомуненерго".

Позивач наполягає на існуванні договірних відносин теплопостачання з відповідачем та суд погоджується з цим з огляду на наступне.

Так, п. 10.1 договору передбачено, що він діє до 14.11.09 та згідно п. 10.4 є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін. Тобто про розірвання договірних відносин заінтересованій стороні слід заявити до 14.10.10 або 14.10.11 і так далі.

Як передбачено ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому законодавець визначив, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Укладаючи спірний договір, його сторони застосували пролонгацію дії правочину -це продовження дії договору понад передбачені при його укладанні строки, а у даному випадку -шляхом включення умови щодо продовження дії договору безпосередньо в його текст.

Таким чином, оформлені відповідачем заяви від 02.11.09 та від 24.11.10 не мали юридичних наслідків, оскільки вже 14.10.10 та 14.10.11 відповідно відбулась пролонгація договору на наступний рік (опалювальний сезон), яка не має зворотної дії.

Тому суд робить висновок, що у спірний період позивач та відповідач знаходились у договірних правовідносинах теплопостачання.

Доводи відповідача про неналежну якість теплоносія, у зв'язку з чим проводилось регулярне замірювання температури приміщення, не знайшли свого документального підтвердження.

Щодо стягнення 107 грн. 25 коп. 3% річних /за період з 11.09.11 по 18.07.12/ та 7 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань /з вересня 2011 року по квітень 2012 року/, то вимоги позивача також є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами п. 7.2.6 укладеного договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що за належним розрахунком позивача складає 492 грн. 40 коп. за спірні періоди прострочення щодо кожного місяця окремо /з урахуванням ст. 232 ГК України щодо періоду прострочення у 6 місяців/.

Таким чином позов підлягає повному задоволенню на суми 8478 грн. 26 коп. боргу, 7 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 107 грн. 25 коп. 3 % річних та 492 грн. 40 коп. з віднесенням судового збору на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23а, ідент. код 24047779 -8478 грн. 26 коп. боргу, 7 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 107 грн. 25 коп. 3 % річних та 492 грн. 40 коп. пені, 1609 грн. 50 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 19.10.12.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова