Рішення № 26476399, 09.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/7088-2012

09.10.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Інвестмент»

Про

стягнення 52 469,69 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Приватного акціонерного товариства «Адамант Інвестмент»47 700 грн. неоплачених лізингових платежів, 3 671,64 грн. пені, 380,20 грн. інфляційних нарахувань, 717,85 грн. 3 % річних, а всього 52 469,69 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 241/0610/М від 08.06.2010р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 58 700 грн. неоплачених лізингових платежів, 5 734,08 грн. пені, 380,20 грн. інфляційних нарахувань, 1130,33 грн. 3% річних, а всього 65 944,62 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 241/0610/М від 08.06.2010р.

Заява Позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 65 944,62 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник Відповідача в судове засідання 09.10.2012р. не з’явився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»та Закритим акціонерним товариством «Мегаполіс Капітал»було укладено Договір фінансового лізингу №241/0610/М від 08.06.2010 р..

В подальшому Закрите акціонерне товариство «Мегаполіс Капітал»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Адамант Інвестментс»(Угода про внесення змін до Договору фінансового лізингу №241/0610/М від 08.06.2010 р.).

Відповідно до п.1.1. договору лізингодавець зобов’язується придбати на замовлення лізингоодержувача майна: меблеві вироби, вказане у лізинговій заявці та специфікації (додаток № 1 до договору) та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов’язується прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 3 роки з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток № 3 до договору).

Пунктом 1.2. договору вартість предмету лізингу на дату укладення договору складає 141 193,20 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.1.3. договору лзіингодержувач зобов’язаний користуватись предметом лізингу виключно за цільовим призначенням, для потреб лізингоодержувача.

Пунктом 3.1. договору предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингові лізингових платежів користування предметом лізингу.

Відповідно до п.3.2. договору лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, компенсації відсотків за кредитом та комісійної винагороди лізингодавція, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконання цього договору.

Лізингові платежі складаються з Авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Позивач зазначає, що починаючи з червня 2011р. відповідач припинив здійснювати сплату лізингових платежів по договору лізингу.

Відповідно до п.8.3 п.п.8.3.2. договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов’язань згідно даного договору, а саме за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню, яка нараховується наступним чином:

- п. 8.3.2.1. при простроченні до 15 днів (включно) нараховується 1% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення;

- п. 8.3.2.2. починаючи з 16 дня до 30 дня нараховується 2 % від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення;

- п. 8.3.2.3. починаючи з 31 дня нараховується 4% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення.

Сплата пені не звільняє від виконання основного зобов’язання за договором.

18.05.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу вих.. № 377 від 18.05.2012р., з вимогою погашення простроченої заборгованості.

Відповідач заборгованість не погасив, відповіді на вимогу позивача не направив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»та Закритим акціонерного товариства «Мегаполіс Капітал»(в подальшому Приватне акціонерне товариство «Адамант Інвестментс») було укладено договір фінансового лізингу № 241/0610/М від 08.06.2010р., відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язується придбати на замовлення лізингоодержувача майна: меблеві вироби, вказане у лізинговій заявці та специфікації (додаток № 1 до договору) та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов’язується прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 3 роки з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток № 3 до договору).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно умов договором лізингу відповідач взяв на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів у розмірі та строки визначені договором лізингу, а саме додатком № 2 до договору та графіками лізингових платежів.

Однак, Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 241/0610/М від 08.06.2010р. у сумі 58700,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачами не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідачів солідарно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п.8.3 п.п.8.3.2. договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов’язань згідно даного договору, а саме за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню, яка нараховується наступним чином:

- п. 8.3.2.1. при простроченні до 15 днів (включно) нараховується 1% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення;

- п. 8.3.2.2. починаючи з 16 дня до 30 дня нараховується 2 % від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення;

- п. 8.3.2.3. починаючи з 31 дня нараховується 4% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п.8.3 Договору фінансового лізингу № 241/0610/М, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 5734,08 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 380,20 грн. індекс інфляції та 1130,33 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Адамант Інвестменст»(01004, м. Київ, вул.. Червоноармійська, 5, оф. 27А, код ЄДРПОУ 34540328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(79013, м. Львів, вул.. Єфремова, 32а, код ЄДРПОУ 33951781) 58 700 (п’ятдесят вісім тисяч сімсот) грн.. несплачених лізингових платежів, 5 734 (п’ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн.. пені, 380 (триста вісімдесят) грн.. 20 коп. інфляційних нарахувань, 1 130 (одну тисячу сто тридцять) грн.. 33 коп. 3% річних, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн.. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: