Рішення № 26476098, 09.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/41/42пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвання договору №41/2 від 20.01.09р.

Представники сторін:

Від позивача: Затворницька О.М. за дов.

Від відповідача: ОСОБА_2 особисто

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.08.2012р. по 10.09.2012р.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009р. в розмірі 14 390,46 гривень та розірвання договору № 41/2 від 20.01.2009р., укладеного між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення умов Договору від 20.01.2009 №41/2 у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 14 390,46грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, надав заперечення на позовну заяву де зазначив, що фактично договір №41/2 від 20.01.2009г. є неукладеним, оскільки ним підписувався його проект, в якому був відсутній підпис заступника міського голови, другий екземпляр договору йому вручено не було. Оскільки він не вніс плату протягом 3-х днів з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.01.09г. №41/2, вважав, що воно втратило силу, йому не було видано дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, лайтбокси встановлено не було, а, отже, вважає, що у нього відсутній обов'язок з оплати за розміщення спеціальних конструкцій відповідно до договору № 41/2 від 20.01.2009 року.

09.10.2012р. від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній зазначає. що розрахунок за надання рекламного місця на опорі вуличного освітлення в додатку до договору №41/2 від 20.01.2009р. не вірний, з чого вважає, що позовні вимоги не відповідають Закону. Крім цього відповідач зазначає, що його не було ознайомлено з додатком до договору №41/2 від 20.01.2009р. та підпису останнього там не має. В зв'язку з викладеним відповідач просить суд вважати позовні вимоги такими, які не відповідають Закону України «Про рекламу» та п.6.6. Положення «Про порядок розміщення спеціальних конструкції зовнішньої реклами в м. Маріуполі».

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.01.09р. за №41/2 прийнято рішення про надання дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, яким передбачено укладання договору на розміщення рекламної конструкції на підставі наданого дозволу і здійснення платежів за ним до міського бюджету.

На виконання зазначеного рішення 20.01.2009р. позивачем та відповідачем укладено договір №41/2 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого адміністрація (позивач) надає, а розповсюджувач (відповідач) приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: розміщення лайтбоксів розміром 1,2 х 1,8 м. - 5 шт. за адресами: пр.Леніна/ Харлампіївська; вул.Варганова, б.4; пр.Нахімова/ вул.Кронштадська; пр.Металургів, 227; пр.Перемоги, 65.

Термін дії Договору становить 5 років з 20.01.2009 до 20.01.2014 (п.2.1. Договору).

Розділом 4 Договору передбачено, що за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, розповсюджувач зовнішньої реклами протягом всього строку дії договору згідно п.2.1., щоквартально до 20 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету Маріуполя 1027,89грн., загальна сума за весь період становить 20557,8грн. Розрахунок плати наведений у додатках № 1,2 до договору від 20.01.2009 року.

Відповідач протягом всього часу дії договору, належні з нього платежі не здійснював, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 14 390,46 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких було викладено вимогу про виплату заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009 року.

Так, позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія від 22.12.2009 року № 2245 з вимогою про погашення заборгованості за договором у розмірі 4111,56 гривень.

Відповідач листом від 19.01.2010 року просив врахувати тяжкий економічний стан та відсутність попиту на використання рекламних конструкцій, вказував, що не встановлював лайтбокси та зазначив, що оскільки оплату не провів втратив право на використання місць для розміщення спеціальних конструкцій. Водночас, в листі висловив сподівання на продовження співпраці з позивачем.

28.02.12р. на адресу відповідача позивачем надіслана претензія від 24.02.12р. № 261 з вимогою ліквідувати заборгованість із внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 13362,57грн.

Не виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 41/2 від 20.01.2009 року зумовило звернення позивача до суду з позовом про примусове виконання відповідачем обов'язків за договором та стягнення з нього заборгованості, що утворилася за період з 02.02.2009 року по 20.04.2012 року у розмірі 14390,46 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором, а також - у розірванні договору № 41/2 від 20.01.09р.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 14390,46грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 32 Типових правил та п.33 Положення означена плата визначається договором, що укладається з Розповсюджувачем реклами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності у відповідності до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були виконані належним чином грошові зобов'язання із сплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами - належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а Відповідач - таким, що прострочив грошове зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Доводи відповідача, що через не внесення ним плати за розміщення конструкції рішення позивача № 41/2 від 20.01.2009 року припинило свою дію до уваги судом не приймаються, оскільки розмір, строки та умови оплати визначені не зазначеним рішенням, а договором № 41/2 від 20.01.2009 року, який, станом на час розгляду справи, є таким, що діє.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача, бо нібито договір № 41/2 від 20.01.2009 року є неукладеним бо він підписував тільки проект договору, в якому був відсутній підпис заступника міського голови та другий екземпляр договору йому передано не було. Як вбачається з матеріалів справи договір № 41/2 від 20.01.2009 року підписаний, як відповідачем так і повноважним представником позивача. Посилання відповідача, що рекламні конструкції ним фактично встановлено не було, тобто він не використовував місця для їх розміщення не сприймаються судом, як обставина, що звільняє відповідача від обов'язку з внесення плати у строки і розмірах, визначених умовами договору № 41/2 від 20.01.2009 року, оскільки за умовами зазначеного договору обов'язок з оплати не пов'язаний із реалізацією відповідачем права на розміщення рекламних конструкцій.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 41/2 від 20.01.2009 року, що утворилася за період з 02.02.2009 року по 02.04.2012 року у розмірі 14390,46 гривень, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про розірвання договору № 41/2 від 20.01.2009 року то суд приходить до наступних висновків.

Як вже зазначалося, за змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду щодо заборгованості з платежів, умови договору відповідачем порушені, з огляду на що суд вважає за можливе дійти висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст.611 кодексу законодавець визначає розірвання договору.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині розірвання договору № 41/2 від 210.01.2009 року також підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №41/2 від 20.01.09р. у розмірі 14390,46грн.; розірвання договору №41/2 від 20.01.09р. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (87500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м.Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 34686694) заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №41/2 від 20.01.09р. у розмірі 14390,46грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2682,5 гривень.

Розірвати договір №41/2 від 20.01.09р., укладений між Маріупольською міською радою (код ЄДРПОУ 34686694) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.10.12р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.10.2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Колесник Р.М.