Рішення № 26476085, 16.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1166/2012-П-28/81

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І. П.,

при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Волинського транспортного прокурора

в інтересах держави в особі

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України"

Філії управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

в особі структурного підрозділу Волинського лінійного виробничого

управління магістральних газопроводів (Волинське ЛВУМГ)

вул. Драгоманова, 19г, м. Ковель, 45008

вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601

Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01001

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

вул. Рубчака, 3, м. Львів, 79026

вул. М. Левицького, 7, м. Ковель, 45008

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю

цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор"

вул. Галицька, 20/2, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000

про стягнення 85714 грн. 51 коп., з яких: 78166 грн. 81 коп. основного боргу,

59 грн. 75 коп. пені, 859 грн. 83 коп. інфляційних донарахувань,

1156 грн. 44 коп. 3% річних, 5471 грн. 68 коп. штрафних санкцій

За участю представників сторін:

від позивача: Мірук О.В. - юрисконсульт 1-ї категорії,

(довіреність ВРО№752336 від 29.12.11)

від відповідача: представники не з'явились;

Учасник судового засідання: Аверкова Н.О. - помічник прокурора м. Івано-Франківська,

(посвідчення № 29 від 20.08.09)

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України" Філії управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в особі структурного підрозділу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Волинське ЛВУМГ), на підставі покладеного на нього п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництва звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" про стягнення 111874 грн. 84 коп., з яких: 78166 грн. 81 коп. основного боргу, 25326 грн. 05 коп. пені, 781 грн. 56 коп. інфляційних донарахувань, 5471 грн. 68 коп. штрафних санкцій.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві № 1025 вих.12 від 27.08.12 (вх.№ 2189 від 10.09.12; а.с. 3-8) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № В-950-П на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.11 в частині здійснення розрахунку за надані послуги по транспортуванню природного газу, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 78166 грн. 81 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 59 грн. 75 коп. пені, 859 грн. 83 коп. інфляційних донарахувань, 1156 грн. 44 коп. 3% річних та штраф в розмірі 5471 грн. 68 коп. (7%).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.09.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.12 , в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 16.10.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 12.09.12 та від 25.09.12.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 16.10.12 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 12.09.12 надіслана відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Галицька, 20/2, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

25.09.12 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли заява (№ 1269/1 від 21.09.12, вх.№ 6195/2012 свх; а.с. 35-36), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 85714 грн. 51 коп., з яких: 78166 грн. 81 коп. основного боргу, 59 грн. 75 коп. пені, 859 грн. 83 коп. інфляційних донарахувань, 1156 грн. 44 коп. 3% річних, 5471 грн. 68 коп. штрафних санкцій, тобто позивач зменшує розмір позовних вимог.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 6195/2012 свх) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та прокурора, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.04.11 між позивачем (надалі - газотранспортна організація) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір № В-950-П на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 12-14).

Пунктами 1.1. Договору встановлено, що предметом договору є надання газотранспортною організацією послуг по транспортуванню природного газу в об»ємах, закуплених замовником у постачальника (у постачальників), що підтверджується об»єднаним диспетчерським управлінням ДК «Укртрансгаз»(далі ОДУ ДК «Укртрансгаз»), його передача на ГРС (ГРП) «Володимир-Волинський»безпосередньо у газопровід замовника та оплата наданих послуг замовником.

Пунктом 3.2 Договору, газотранспортна організація зобов»язалася надавати послуги замовнику по транспортуванню природного газу в обсягах, зазначених у п.2.2. Даного Договору.

У відповідності до умов Договору, в серпні 2011 року відповідач отримав 2972,319 тис.куб.м. природного газу на суму 910308 грн. 78 коп. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 01 вересня 2011 року (а.с. 24, 25). Зазначені вище акти підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Порядок розрахунків визначений в розділі 6 договору.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі актів прийому-передачі газу у відповідності до тарифу, що зазначений в п.5.1. Даного договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок «Газотранспортної організації»вартості послуг, що були надані останньою у звітному місяці, до 10 числа місяця, наступного за звітним.

В порушення умов договору, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково: в сумі 832141 грн. 97 коп. (08.09.11 - в сумі 300000 грн. та 09.09.11 - в сумі 532141 грн. 97 коп.(а.с. 61), в решті у відповідача перед позивачем, станом на 10.09.11, утворилася заборгованість в сумі 78166 грн. 81 коп.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 78166 грн. 81 коп. за надані послуги по транспортуванню природного газу, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткову сплату заборгованості в сумі 832141 грн. 97 коп., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 78166 грн. 81 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № В-950-П на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.1. Договору № № В-950-П сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг наданих газотранспортною організацією по транспортуванню газу, спожитого на потреби замовника, у строки, зазначені у пункті 6.1. даного договору, замовник сплачує на користь газотранспортної організації, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотків із суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, а також відшкодовує понесені газотранспортною організацією збитки.

Згідно приписів частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 59 грн. 75 коп., сума штрафу - 5471 грн. 68 коп., сума 3% річних - 1156 грн. 44 коп., сума інфляційних втрат - 859 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність розрахунків позивача (а.с. 36) - розрахунки є арифметично вірними та здійсненими у відповідності до чинного законодавства.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № В-950-П на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.11 підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, з урахуванням, що газотранспортна організація є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 59 грн. 75 коп., штрафу в сумі 5471 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 1156 грн. 44 коп., інфляційних втрат в сумі 859 грн. 83 коп. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України" Філії управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в особі структурного підрозділу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Волинське ЛВУМГ) до Товариства з обмеженою відповідальністю цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" про стягнення 85714 грн. 51 коп., з яких: 78166 грн. 81 коп. основного боргу, 59 грн. 75 коп. пені, 859 грн. 83 коп. інфляційних донарахувань, 1156 грн. 44 коп. 3% річних, 5471 грн. 68 коп. штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" (вул. Галицька, 20/2, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000; код 37322617) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії України "Нафтогаз України" Філії управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в особі структурного підрозділу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Волинське ЛВУМГ) ( вул. М. Левицького, 7, м. Ковель, 45008; код 25560823) - 78166(сімдесят вісім тисяч сто шістдесят шість) грн. 81 коп. основного боргу, 59 (п»ятдесят дев»ять)грн. 75 коп. пені, 859(вісімсот п»ятдесят дев»ять) грн. 83 коп. інфляційних донарахувань, 1156(одна тисяча сто п»ятдесят шість) грн. 44 коп. 3% річних, 5471(п»ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 68 коп. штрафних санкцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" (вул. Галицька, 20/2, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000; код 37322617) в доход бюджету - судовий збір в розмірі 1714(одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 28 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 18.10.12