Рішення № 26475714, 17.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.12 Справа № 36/5005/7214/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Промсільінвест", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 25 949, 64 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Гемонова О.Л.. довіреність № 74/011 від 02.02.2012

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Будівельні матеріали та будівництво", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Промсільінвест", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область про стягнення 24 824, 46 грн., з яких: 18 357, 54 грн. основної заборгованості, 6 270, 77 грн. пені, 196, 15 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 28 нерухомого майна оренди від 06.02.2012 нерухомого майна в частині здійснення оплати орендної плати та відшкодування витрат по сплаті електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 06.09.2012.

08.10.2012 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 25 949, 64 грн., з яких: 24 807, 54 грн. основної заборгованості, 950,63 грн. пені, 191, 47 грн. 3% річних. Заява прийнята судом до розгляду.

08.10.2012 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача на суму заборгованості.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на тривалий період несплати відповідачем суми боргу без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи те, що позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не подано жодного доказу наявності фактичних обставин для застосування забезпечення позову, суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судових засіданнях 06.09.2012 та 27.09.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів, для надання додаткових документів до матеріалів справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у призначені на 06.09.2012, 27.09.2012 та 16.10.2012 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в позовній заяві, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.09.2012, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В судовому засіданні 16.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "Будівельні матеріали та будівництво" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Промсільінвест" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № 28 оренди нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та використання наступний об'єкт: частину механічного цеху загальною площею 215м2, інвентарний номер 007001. Об'єкт, що є предметом оренди, розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ, 2 Волчанський провулок, 2.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди складає з 21.02.2012 до 31.12.2012.

Згідно п. 5.1. розмір орендної плати за один місяць складає 3 225,00 грн., в т.ч. ПДВ - 537, 50 грн.

Згідно п. 5.2. орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця або вноситься в касу підприємства готівкою.

Пунктом.7.2 договору сторони визначили, що орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо сплати комунальних послуг в повному обсязі із спеціалізованими організаціями або відшкодовує витрати по оплаті за комунальні та інші послуги по рахункам, окремо виставленим орендодавцем по фактичним витратам та по тарифам підприємств постачальників.

Позивач надавав відповідачеві послуги з оренди частини механічного цеху з 21.02.2012 по 01.10.2012 загальною вартістю 26 800, 86 грн. та виставив йому рахунки № 40 від 08.02.2012 на суму 1 000, 86 грн., № 61 від 01.03.2012 на суму 3 225, 00 грн., № 86 від 02.04.2012 на суму 3 225, 00 грн., № 111 від 03.05.2012 на суму 3 225, 00 грн., № 135 від 01.06.2012 на суму 3 225, 00 грн., № 155 від 29.06.2012 на суму 104, 78 грн., № 171/1 від 03.07.2012 на суму 3 225, 00 грн. № 180 від 01.08.2012 на суму 3 225, 00 грн.

Для відшкодування вартості електричної енергії позивачем були виставлені рахунки № 51 від 29.02.2012 на суму 753, 94 грн., № 75 від 30.03.2012 на суму 4 145, 69 грн., № 99 від 28.04.2012 на суму 3 352, 75 грн., № 155 від 29.06.2012 на суму 104, 78 грн.

Відповідач частково платіжними дорученнями № 1462 від 19.04.2012 на суму 3 225, 00 гри., № 1469 від 26.04.2012 на суму 2 145, 69 грн., № 26 від 08.02.2012 на суму 1 000, 85 грн., №№ 39, 38 від 07.03.2012 на суми 753, 94 грн., 3 225, 00 грн. перерахував суму заборгованості.

На адресу відповідача направлялась вимога позивача № 224/01 від 09.07.2012 про сплату заборгованості за орендну плату та відшкодування витрат за сплачені орендодавцем послуги (електричну енергію) в сумі 11 907, 55 грн. станом на 06.07.2012, яка залишилась без реагування відповідача.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за неналежне виконання зобов'язань по договору, у тому числі за несвоєчасну сплату орендної плати, винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що за прострочення платежу платники сплачують на користь одержувачів коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було нараховано до сплати відповідачу пеню з урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів по подвійній обліковій ставці Національного банку України.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 25 949, 64 грн., з яких: 24 807, 54 грн. основної заборгованості, 950,63 грн. пені, 191, 47 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивачем були виконані належним чином умови вказаного договору та надано відповідачу в оренду частину механічного цеху.

Відповідачем не була сплачена орендна плата та не відшкодовано витрати по сплаті електричної енергії в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок основної суми заборгованості, судом було встановлено, що заборгованість з орендної плати та витрат по сплаті електричної енергії становить 24 807, 53 грн., а не 24 807, 54 грн., як було нараховано позивачем до сплати відповідачу.

Доказів оплати орендної плати за спірний період відповідачем не надано.

За вказаних обставин підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з орендної плати та витрат по сплаті електричної енергії в сумі 24 807, 53 грн.

Щодо стягнення пені судом встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 950, 63 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що по-перше, позивач нарахував пеню з 5 числа відповідного місяця, в той час, як за умовами договору (п.п. 5.2, 9.2), нарахування пені мало здійснюватись з 6 числа відповідного місяця; по-друге, позивачем необгрунтовано здійснено нарахування пені в сумі 367, 47 за заборгованість, яка виникла внаслідок несплати відповідачем рахунків на відшкодування витрат за електричну енергію, оскільки договором не передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за відшкодування таких витрат.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 572, 30 грн.

Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 148, 45 грн., виходячи з того, що по-перше, позивач нарахував пеню з 5 числа відповідного місяця, в той час, як за умовами договору (п. п. 5.2, 9.2), нарахування 3% річних мало здійснюватись з 6 числа відповідного місяця; по-друге, нарахування 3% річних за заборгованість по відшкодуванню витрат за електричну енергію здійснено позивачем з дня, наступного за днем, яким датовано відповідний рахунок, в той час, як період нарахування мав бути визначений відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме з 17.07.2012 (вимога про оплату була отримана відповідачем 09.07.2012, отже, останній повинен був здійснити оплату заборгованості по відшкодуванню витрат за електричну енергію в строк до 16.07.2012 включно).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 807, 53 грн. основного боргу; 572, 30 грн. пені; 148, 45 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказів сплату судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

В пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи те, що в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, суд вважає за необхідне сплату судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову покласти на позивача, стягнувши судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. в дохід державного бюджету.

Керуючись викладеним, ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Промсільінвест" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Прохідний тупик, 3; код ЄДРПОУ 24608211; р/р 26002051800182 в ДФ КБ Приватбанк м.Дніпродзержинськ, МФО 305965) на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво" (51900, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Дорожня, 64; код ЄДРПОУ 01235047; р/р 2600530240958 у філії "Відділення ПАТ "Промінвестбнк" в м. Дніпропетровську, МФО 305437) 24 807, 53 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сім грн. 53 коп.) основного боргу; 572, 30 грн. (п'ятсот сімдесят дві грн. 30 коп.) пені; 148, 45 грн. (сто сорок вісім грн. 45 коп.) 3% річних; 1 583, 37 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три грн. 37 коп.) судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дорожня, 64; код ЄДРПОУ 01235047; р/р 2600530240958 у філії "Відділення ПАТ "Промінвестбнк" в м.Дніпропетровську, МФО 305437) в дохід державного бюджету України (одержувач - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891) 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Видати накази.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.10.2012.

Суддя А.Є. Соловйова