Рішення № 26475673, 15.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.12 р. Справа № 5006/25/73/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатюк О.І.;

від відповідача: Матюхіної І.Г.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 599, 625 ЦК України, ст.ст.216,217 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що заявником не надано доказів того, що ДП „ДВЕК" являється правонаступником за спірними відносинами та приймав спірний борг. Крім того відповідач вважає, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу, а оскільки вимога про сплату боргу була предметом розгляду у справі № 23/450, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 01.03.2004р. господарським судом Донецької області по справі № 23/450 винесено рішення, яким стягнуто з ДВАТ "Шахта "Жовтневий рудник" м. Донецьк на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» заборгованість за надані послуги в сумі 434475,50 грн. державного мита - 1170,34 грн. та плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 81,24 грн. та видано відповідний наказ.

У зв'язку з несплатою боржником стягнутої судом заборгованості в сумі 434475,50 грн. позивач, звернувся з позовом до правонаступника ДВАТ "Шахта "Жовтневий рудник" - Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 90805,40 грн. та три відсотки річних у сумі 39102,80 грн.

В обґрунтування своїх заперечень, представник ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" посилається на той факт, що заявником не надано доказів того, що ДП „ДВЕК" являється правонаступником за спірними відносинами та приймав спірний борг.

Крім того відповідач вважає, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу, а оскільки вимога про сплату боргу була предметом розгляду у справі № 23/450, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, суд не приймає вищезазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 58 від 07.02.2003р. ДВАТ Шахту „Жовтневий рудник" ДП ДХК „Донвугілля" реорганізовано у Відособлений підрозділ „Шахта Жовтневий рудник" Державного підприємства „Донецьквугілля".

На підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України № 58 від 07.02.2003р. реорганізовано підприємства вугільної промисловості, в тому числі, шахту „Жовтневий рудник", та створено на їх базі Державне підприємство „Донецьквугілля".

Згідно п. 12 наказу Міністерства палива та енергетики України № 492 від 18.08.2004р. „Про створення ДП „Донецька вугільна енергетична компанія"" припинена діяльність ДП „Донецьквугілля" шляхом реорганізації: приєднання до ДП „Донецька вугільна енергетична компанія".

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 493 від 18.08.2004р. створено ДП „Донецька вугільна коксівна компанія", Відособлений підрозділ „Шахтоуправління ім. М.І. Калініна" вийшов із складу ДП „Донецьквугілля" і увійшов до складу ДП „Донецька вугільна коксівна компанія". У п. 19.2 даного наказу зазначено, що ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП „Донецьквугілля" пов'язаних із діяльністю його відособлених підрозділів, в тому числі, „Шахтоуправління ім. М.І. Калініна".

Наказом ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" № 19 від 24.01.2005р. відокремлено від складу Відособленого підрозділу „Шахтоуправління ім. М.І. Калініна" ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" виробничий структурний підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник" і створено на його базі Відособлений підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник" без статусу юридичної особи (п. 1).

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26.05.2005р. „Про реорганізацію ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" реорганізовано Державне підприємство „Донецька вугільна коксівна компанія" шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі „Шахта „Жовтневий рудник", та приєднано їх до складу ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" (п. 3). У п. 6 зазначено, що ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП „Донецька вугільна коксівна компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів, відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до передатного балансу на 31.05.2005р., підписаного ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" та ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" і затверджений Міністерством палива та енергетики України, ДП „Донецька вугільна коксівна компанія" (ВП Шахта „Жовтневий радник") передала активи та пасиви до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія".

Згідно ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт містить положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюють ся сторонами.

Відповідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу).

Враховуючи наведене, суд вважає, що фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, підтверджені матеріалами справи, отже ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" є правонаступником ВП „Шахта „Жовтневий рудний" по боргу визначеному рішенням у справі №23/450 та є належним відповідачем в даній справі.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому доводи відповідача про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є необґрунтованим.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено за період з 01.09.2009р. по 31.03.2010р., з 01.08.2010р. по 30.06.2011р., з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та з 01.11.2011р. по 31.03.2012р. від простроченої суми 434475,50 грн. розмір інфляційних нарахувань у загальній сумі складає 94715,67 грн. грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних, судом встановлено, що три проценти річних за період з 02.08.2009р. по01.08.2012р. від простроченої суми 434475,50 грн. складають 39138,51 грн.

Оскільки позивач не скористався своїм правом відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних, суд задовольняє заявлені у позові вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань у розмірі 90805,40 грн. та три відсотки річних у сумі 39102,80 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 12 вересня 2011 року № 6/433-42/183 за позовом ДП «Електроважмаш» до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, 100а, код ЄДРПОУ 00153169) суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 90805 (дев'яносто тисяч вісімсот п'ять) грн. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, 100а, код ЄДРПОУ 00153169) три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 39102 (тридцять дев'ять тисяч сто дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, 100а, код ЄДРПОУ 00153169) суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 жовтня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.