Рішення № 26475325, 16.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.12р. Справа № 21/5005/7808/2012

За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Підприємство Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (89)", м. Дніпропетровськ

про стягнення 109 392,06 грн. по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 10113 від 10.04.2007р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Тулінов І.І., дов. № 10/28-06 від 03.01.12р.;

від відповідача - Казмерчук Г.І., дов. № 33 від 24.09.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 106 432,94 грн., 3% річних - 2 377,35 грн., інфляційних втрат - 581,77 грн. по оплаті послуг за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 10113 від 10.04.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладенні у позовній заяві в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов від 12.10.2012р. № 89/10-5759 позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 106 432,94 грн. визнає в повному обсязі, в частині стягнення 581,77 грн. інфляційних втрат та 2 377,35 грн. 3% річних просить суд відмовити, мотивуючи це тим, що ДП "Підприємство Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (89)" створене на базі Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (89) виключно для залучення до роботи засуджених до позбавлення волі згідно КВК України. Обсяги виробництва незначні, оскільки держзамовлення державою не наділяються.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2007р. між Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал", правонаступником якого відповідно до п. 1.1. статуту є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (надалі - Водоканал, Позивач) та Державним підприємством "Підприємство Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (89)" (надалі - Абонент, Відповідач) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 10113 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Водоканал зобов'язався надати послуги водопостачання Відповідачу, а останній, в свою чергу, відповідності з п.5.4. Договору, зобов'язався своєчасно до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, остаточно розрахуватися за наданні послуги.

Позивач належним чином виконував умови договору та надавав Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

На виконання умов договору за період з лютого 2011р. по травень 2012р. Відповідачу Позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 110 829,16 грн. (а.с. 22-42).

Згідно розрахунку основного боргу наданого Позивачем, у Відповідача в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення утворилась заборгованість у сумі 106 432,94 грн. за період з лютого 2011р. по травень 2012р. (а.с. 9).

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на п.5.4. Договору строк остаточного розрахунку за наданні послуги з водопостачання та водовідведення є таким, що настав.

Згідно довідки Позивача, підписаної заступником директора з фінансово-економічних питань-головним бухгалтером, станом на 24.09.2012р. платежі за послуги водопостачання та водовідведення за період з лютого 2011р. по травень 2012р. Абонентом не проводились.

Доказів виконання зобов'язання за договором у цій сумі на момент розгляду спору Відповідач суду не надав, проти наявності боргу не заперечив.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 106 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача за порушення строків оплати інфляційні втрати у розмірі 581,77 грн. та 3% річних - 2 377,35 грн.

Заперечення викладені Відповідачем у відзиві на позов щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність у Відповідача коштів для розрахунку з Позивачем не звільняє його від відповідальності за не виконання зобов'язання за дійсним договором, який є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних розраховано невірно, тому розмір інфляційних втрат за період з березня 2011р. по серпень 2012р. включно становить 111,61 грн., а 3% річних за період з 11.03.2011р. по 20.08.2012р. включно - 2 372,80 грн.

В частині стягнення 470,06 грн. - інфляційних втрат та 4,55 грн. - 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків. Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови договору та вище наведені положення закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вище викладеного позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 78, 82-85, 87, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Дніпропетровської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (89)" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 08679764) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, буд. 21А, код ЄДРПОУ 03341305) основний борг у розмірі106 432,94 грн. (сто шість тисяч чотириста тридцять дві грн. 94 коп.), інфляційних втрат у розмірі 111,61 грн. (сто одинадцять грн. 61 коп.), 3% річних у розмірі 2 372,80 грн. (дві тисячі триста сімдесят дві грн. 80 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 178,35 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім грн. 35 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 470,06 грн. - інфляційних втрат та 4,55 грн. - 3% річних відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 18.10.2012р.