Рішення № 26475300, 16.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.12р. Справа № 1/5005/7763/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружик-70", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору поставки та стягнення 422 051 грн. 11 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Пацессор О.А., дов. № б/н від 01.08.2012р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денза" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить:

- розірвати Договір поставки № ПТ2302 від 23.02.2012р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружик-70";

- стягнути з відповідача заборгованість в сумі 422 051 грн. 11 коп., з яких: 122 051 грн. 11 коп. попередньої оплати за договором та 300 000 грн. 00 коп. збитків, понесених позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ПТ2302 від 23.02.2012р.

Відповідач явку свого повноважного представник в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою, що направлялася на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення: „Повернуто за закінченням строку зберігання".

Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що позовна заява з доданими до неї документами і ухвала суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у Свідоцтві про державну реєстрацію. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружик-70" (постачальник) укладений договір № ПТ2302 (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає та продає, а покупець купує меблі ТМ Маzuvo (надалі - Товар) у кількості, асортименті та за цінами, які вказуються в Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Загальна вартість товару вказується в Додатку №1 (специфікація) та становить 169 515,43 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 33 903,09 грн., всього з ПДВ 203 418,52 грн. (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 2.3 Договору строк поставки, визначений сторонами, становить 90 календарних днів з моменту отримання передплати постачальником.

Покупець проводить оплату наступною схемою (п. 3.2 Договору):

3.2.1. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 60% від загальної вартості

товару згідно Специфікації.

3.2.2. Покупець здійснює остаточний розрахунок у розмірі 40% від загальної вартості

товару згідно Специфікації протягом 2-х банківських днів по прибуттю товару в порт Одесапісля отримання повідомлення та рахунку-фактури від постачальника.

Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 3.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 60% передплату вартості товару в сумі 122 051 грн. 11 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1313791 від 29.02.2012р. (а.с. 42)

В порушення умов Договору відповідач обумовлений Договором товар у визначені Договором строки, тобто до 30.05.12р., не поставив.

09.07.2012р. на адресу ТОВ Денза" від відповідача надійшов лист №25/06-12 від 25.06.2012 р., яким «повторно»повідомлено про надходження 21.06.2012 р. партії товару згідно договору поставки №ПТ2302 від 23.02.2012 р., але як зазначає позивач, до 09.07.2012 р. позивач не отримував жодного підтвердження щодо поставки замовленого товару.

У відповідь на лист №25/06-12 від 25.06.2012 р. позивач направив відповідачу лист №218 від 10.07.2012р., яким повідомив про відмову від прийняття товару у відповідності до ст. 612 ЦК України (внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора) та розірвання договору поставки № ПТ2302 від 23.02.2012р., а також пред'явив вимогу про повернення сплаченого авансу у розмірі 122 051 грн. 11 коп. та відшкодування завданих збитків в розмірі 300 000 грн. 00 коп. (а.с. 44, 45)

Оскільки вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся до господарського суду із позовом про розірвання договору № ПТ2302 від 23.02.2012р. та стягнення з відповідача передплати за умовами Договору у розмірі 122 051 грн.11 коп., збитків в сумі 300 000 грн. 00 коп.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки відповідач не виконав у передбачений Договором термін взяті на себе зобов'язання щодо поставки обумовленого сторонами у Договорі товару, вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати за умовами договору № ПТ2302 від 23.02.2012р. у розмірі 122 051 грн.11 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою №218 від 10.07.2012р. про розірвання договору № ПТ2302 від 23.02.2012р., повернення грошових коштів сплачених за договором та відшкодування збитків, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

За умовами ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На підставі викладеного, господарський суд вважає вимогу позивача щодо розірвання договору № ПТ2302 від 23.02.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружик-70", обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 300 000 грн. 00 коп., суд вважає, що в цій частині вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги в частині нарахування збитків в сумі 300 000 грн. 00 коп. ТОВ „Денза" обґрунтовує тим, що спірний договір поставки укладався позивачем з метою виконання укладеного ТОВ «Денза»(генпідрядник) з ТОВ «ФКМ-4»(замовник) договору генерального підряду №ОТ1404 від 14.04.2011р., предметом якого є виконання робіт на об'єкті - приміщення номерного фонду, коридорів вздовж номерного фонду з 3 по 10 поверх, розташованих в багатофункціональному торговельному центрі з готелем та адміністративними приміщеннями за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2, в тому числі поставка меблів.

Листом № 80 від 11.06.2012р. ТОВ «ФКМ-4»повідомило ТОВ «Денза», що станом на 11.06.2012р. порушуються строки поставки ротангових меблів для зон тераси Скай-бар на 11 календарних днів. З огляду на початок проведення чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012 і неможливості функціонування ресторану Скай-бар без ротангових меблів ТОВ «ФКМ-4»відмовився від здійснення ТОВ «Денза»поставки цих меблів і самостійно замовив дані позиції у інших постачальників, сума понесених витрат склала 300 000 грн. вказані затрати були вираховані із суми договору генерального підряду (на підставі п. 14.1 та 15.1).

За таких обставин, позивач втратив можливість отримання прибутку за договором генерального підряду №ОТ1404 від 14.04.2011р., у зв'язку з прострочкою виконання відповідачем договору поставки № ПТ2302 від 23.02.2012р.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, позиваче не надані належні докази на підтвердження понесення ним збитків у вигляді неотриманого прибутку саме в сумі 300 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір поставки № ПТ2302 від 23.02.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Денза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ружик-70".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружик-70" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, б. 15, кв. 10, код ЄДРПОУ 37148956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, б. 359, код ЄДРПОУ 31811682) 122 051 грн. 11 коп. (сто двадцять дві тисячі п'ятдесят одну грн. 11 коп.) попередньої оплати, 2 441 грн. 02 коп. (дві тисячі чотириста сорок одну грн. 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Рішення підписано -16.10.12р.