Ухвала суду № 26474757, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-21226/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі № 8/258-АП-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроссоюз»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроссоюз»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006712301/0 від 10 грудня 2007 року, № 0006722301/0 від 10 грудня 2007 року, № 0006722301/1 від 21 лютого 2008 року, № 0000822301/1 від 21 лютого 2008 року.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006712301/0 від 10 грудня 2007 року та № 0000822301/1 від 21 лютого 2008 року. В решті позову відмовлено. Відшкодовано ТОВ «Укрроссоюз»3,40 грн. судових витрат з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Укрроссоюз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3262/23-4/32809700 від 27 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006712301/0 від 10 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 48 800,71 грн. (16 153,57 грн. -основний платіж, 32 647,14 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0006722301/0 від 10 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 2 196,65 грн. (156,65 грн. -основний платіж, 2 040,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000822301/1 від 21 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 48 460,71 грн. (16 153,57 грн. -основний платіж, 32 307,14 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0006722301/1 від 21 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 2 196,65 грн. (156,65 грн. -основний платіж, 2 040,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «в»пункту 13.1 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неоподаткуванням за ставкою 15 відсотків доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, у вигляді доходів від послуг типу «інжиніринг».

Крім того, встановлено порушення ТОВ «Укрроссоюз»пунктів 5, 13 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), з огляду на несплату в охоплений перевіркою період збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення.

Крім того, судами встановлено, що в 2005 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройпрогресс»(Російська Федерація) в статутний фонд позивача внесено іноземну інвестицію у вигляді лінії з виробництва глазурованих сирків, виробником якої є Закрите акціонерне товариство «Рикон»(Російська Федерація).

Відповідно до умов контракту № 6/У-2005 від 30 січня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 31 січня 2006 року, укладених між позивачем та ЗАТ «Рикон»(Російська Федерація), останнє зобов'язалось виконати роботи з монтажу, запуску і пусконалагоджування обладнання для виробництва глазурованих сирків.

Виконання обумовлених контрактом № 6/У-2005 від 30 січня 2006 року та додатковою угодою № 1 від 31 січня 2006 року робіт підтверджується актом виконаних робіт від 18 квітня 2006 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту «в»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Згідно з пунктом 1.36 статті 1 Закону № 334/94-ВР інжиніринг - це надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не надано доказів того, що ЗАТ «Рикон»(Російська Федерація) надавало позивачу послуги типу «інжиніринг», зокрема, передавало ТОВ «Укрроссоюз»відповідну документацію чи будь-які відомості на паперовому, магнітному чи іншому носії у вигляді технічного завдання, наукового дослідження, проектних пропозицій, техніко-економічного обстеження та інженерно-розвідувального висновку з будівництва об'єктів, технічної документації, проектного та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, а також консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт або консультації економічного, фінансового чи іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що роботи, виконані ЗАТ «Рикон»(Російська Федерація) для позивача, є монтажними або пусконалагоджувальними та не підпадають під визначення пункту 1.36 статті 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки, відсутні докази того, що ЗАТ «Рикон»(Російська Федерація) є не тільки виробником, а й автором лінії з виробництва глазурованих сирків, а також того, що під час монтажу представник ЗАТ «Рикон»(Російська Федерація) здійснював авторський нагляд.

Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в їх задоволенні, з огляду на таке.

Статтею 49 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ВК України) передбачено, що спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до статті 30 ВК України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Як встановлено судами, позивач є вторинним спеціальним водокористувачем.

При цьому, пунктом 16 Порядку передбачено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що вода на підприємстві використовується виключно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб працівників, та не використовується для промислових потреб ТОВ «Укрроссоюз».

Адже, згідно з роз'ясненнями Державного комітету України по водному господарству, наданими листами № 3312/9/11-07 від 11 вересня 2007 року та № 4427/2/11-07 від 10 грудня 2007 року, до поняття «питних та санітарно-гігієнічних потреб»належить використання води для побутових цілей для забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини (питні, використання для цілей особистої гігієни, користування туалетом, для підтримання порядку у приміщеннях тощо).

Однак, судами встановлено, що позивач займається виробництвом харчового продукту, тобто, одночасно використовує певні обсяги води не лише для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб працівників, а й на виробничі потреби, зокрема, для підтримання належного санітарного стану виробничого обладнання, а тому він є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів на загальних підставах та повинен сплачувати збір за весь обсяг використаної води.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Господарського суду Херсонської області від 10 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.