Ухвала суду № 26474603, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Київ К-25810/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Краснодонська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 2а-28569/10/1270

за позовом закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Агрегат»(далі -Товариство)

до Краснодонської ОДПІ

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі - Управління)

про стягнення бюджетної заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду віл 28.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010, позов задоволено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за лютий 2009 року в сумі 123 843 грн. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що право Товариства на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Краснодонська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не було досліджено правильності формування позивачем від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Краснодонської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року позивачем було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, у розмірі 193 077 грн. Достовірність нарахування зазначеної суми була предметом позапланової виїзної перевірки Краснодонської ОДПІ, оформленої актом від 22.04.2009 № 695/23-00231290, за наслідками якої було підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 115385 грн. та зазначено про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування в розмірі 8458 грн. до отримання результатів зустрічних перевірок постачальників позивача.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено у пункті 7.7 статті 7 названого Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

Існування ж обставин, які є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди (як-от відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування) податковим органом виявлено не було.

У розглядуваній справі суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на неотримання від органу державної податкової служби вищого рівня інформації щодо включення спірної суми бюджетного відшкодування до реєстру про відшкодування ПДВ як на підставу для ненедання висновку в порядку підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк такої вимоги наведений Закон не містить. Питання ж взаємодії органів державної податкової служби не може бути підставою для позбавлення платника права на отримання належних йому сум з бюджету.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 у справі № 2а-28569/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько