Ухвала суду № 26474579, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-22527/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Повного товариства «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року

у справі № 2-а-38468/09/2070

за позовом Повного товариства «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000701720/0 від 14 червня 2006 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року, в адміністративному позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПТ «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 3615/22-00/31149960 від 06 червня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000701720/0 від 14 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 11 455,86 грн. (3 818,62 грн. -основний платіж, 7 637,24 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пунктів 12.1, 12.3 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб із вартості реалізованих предметів застави.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем здійснювалась видача громадянам сум грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) та товарно-матеріальних цінностей.

В подальшому, у зв'язку з невикупом у вказаний в залоговому білеті термін громадянами предметів застави, ПТ «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський»реалізовано вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) до Державної скарбниці за цінами, які регулюються Національним банком України, та товарно-матеріальні цінності за договірними цінами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк.

При цьому, також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки, вказана сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 12.3 статті 12 Закону № 889-IV передбачено, що якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Таким чином, ломбард є податковим агентом, оскільки, саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах Закону № 889-IV.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Повного товариства «Ломбард «Старе місто»Стуков та Аннопольський» відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.