Ухвала суду № 26473784, 19.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14211/11/0170/18

19.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Єланської О.Е. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Північне машинобудівельне підприємство "- Нікітін Олександр Ігорович, довіреність № б/н від 21.02.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби- Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 23/10/10-024 від 23.02.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 13.03.12 у справі № 2а-14211/11/0170/18

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Північне машинобудівельне підприємство " (вул. Аллея Дружби, буд. 66, смт. Заозерне, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97493)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова, буд. 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.12 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Північне машинобудівельне підприємство " до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 17.10.2011 р. №0001122304, яким "Представництву ВАТ "ВО"СЕВМАШ" - оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний" визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4906,66 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь "Представництва ВАТ "ВО"СЕВМАШ" - оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний", судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,23 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.12 та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що "Представництво ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальний центр пансіонат "Северний" є структурним підрозділом ВАТ "Виробниче об'єднання "Північне машинобудівельне підприємство" Російської Федерації, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Євпаторія АР Крим; та у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 25.04.2005 р. № 00301403, індивідуальний податковий номер -165151501059.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторія АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка "Представництва ВАТ "ВО "СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувального центру пансіонату "Северний" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Стар Гоу", з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011р.

За результатам перевірки було складено акт №2214/23-4/16515153 від 04.10.2011 року, за висновками якої встановлено порушення:

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2011р. на суму 4906,66 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснений ОЛЦ Пансіонат "Северний" з зазначеним у акті постачальником.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2011 року №0001122304 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4906,66 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушеннями норм чинного податкового законодавства України, що свідчить про його неправомірність та наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит є оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, "Представництво ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальний центр пансіонат "Северний" (Покупець) мав господарські відносини з ПП "Стар Гоу" (Продавець) на підставі договору купівлі-продажу № 57 від 24.03.2011 року.

На виконання умов договору ПП "Стар Гоу" (інн 366477901244) були виписані рахунок-фактура № 113/03 від 23.03.2011р. року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 гривень, товарно-транспортна накладна № 1 від 14.04.2011 року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 гривень, видаткова накладна №14/04 від 05.04.2011 року на загальну суму 36800,00 гривень, в тому числі ПДВ -6133,33 грн.

Згідно платіжного доручення №1117 від 05.04.2011р. (призначення платежу - за меблі відповідно рахунку №113/03 від 23.03.2011р. у сумі 30666,67 грн., ПДВ-20% ) позивачем була сплачена сума у розмірі36800,00 грн., в тому числі ПДВ -6133,33 грн.

Таким чином, суми податку на додану вартість були сплачені "Представництвом ВАТ "ВО"СЕВМАШ"-оздоровчо-лікувальним центром пансіонатом "Северний", зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок виконавця -ПП "Стар Гоу".

Отже, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період (квітень 2011 року) по взаємовідносинах з ПП "Стар Гоу" (інн366477901244) сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари (виконував роботи), у відповідності до вимог Податкового кодексу України, що зафіксовано в акті перевірки №2214/23-4/16515153 від 04.10.2011 та сторонами по справі не заперечується.

Як вбачається з акту перевірки №2214/23-4/16515153 від 04.10.2011, єдиною підставою для висновків відповідача щодо зменшення позивачу суми податкового кредиту та, як слідство, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення рішення є не відображення контрагентом позивача у податкової звітності податкових зобов'язань відносно позивача. Проте, матеріали справи свідчать, що, зокрема ПП "Стар Гоу" були відображенні податкові зобов'язання у податковому обліку по взаємовідносинам з позивачем, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті.

Разом з тим, слід зазначити, що платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.

З акту перевірки також вбачається, що відповідач посилається на недодержання позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в правочинах, здійснених постачальниками та покупцями, а отже-є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Тобто, відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ПП "Стар Гоу" нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ч.1 ст.203, ст.215, ст.ст.216, 228 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ПП "Стар Гоу" ТОВ підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, оскільки при проведені господарської операції зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку на додану вартість ПП "Стар Гоу".

З огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2011 року №0001122304 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4906,66 грн.

На підставі викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4906,66 грн. у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України.

Отже, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби,- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 13.03.12 у справі № 2а-14211/11/0170/18,-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль