Постанова № 26473094, 18.10.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.10.2012 р. справа №5006/20/85/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Чернота Л.Ф., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:не з»явивсявід відповідача: третьої особи 1: третьої особи 2: третьої особи 3: третьої особи 4:Лук»янова М.В., представник за дов. від 15.10.12р. № 01/02-2147 Ястребова І.В., представник за дов. від 15.10.12р. № 01/02-2147 не з»явився не з»явився Морокко Г.С., представник за дов. від 15.02.12р. № 14/03-19-568 Карацюб В.Л., представник за дов. від 17.01.11р. № 05-43-01 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької областівід06.09.2012 рокуу справі№5006/20/85/2012 (суддя Огороднік Д.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25»м.Маріупольдо відповідача Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради м.Маріупольза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:1. Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області м. Донецьк 2. Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації м. Донецьк 3. Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі 4. Маріупольської міської ради м. Маріупольпро стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23440грн.09коп.ВСТАНОВИВ:

22.06.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-25»м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради м.Маріуполь про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 42691,32грн., інфляційних витрат у розмірі 372,91грн., процентів за користування коштами у розмірі 1668,15грн., пені у розмірі 13631,45грн. та штрафу у розмірі 5772,50грн. (т.1, а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. у справі №5006/20/85/2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25» 3% річних у розмірі 2041,53грн., інфляційних у розмірі 838,42грн. та 197,75грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.96-111).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем порушені зобов»язання за договором №95 від 04.01.2011р. щодо перерахування коштів субвенцій з державного (місцевого) бюджету, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2041,53грн. та інфляційних у розмірі 838,42грн. підлягають задоволенню. У задоволенні стягнення пені та штрафу відмовлено, оскільки обов»язок відповідача по оплаті послуг наданих населенню, що має право на отримання пільг та субсидій, на підставі договору №95 від 04.01.2011р. є грошовим, та до спірних правовідносин частина 2 ст.231 ГК України застосуванню не підлягає.

Відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2012р., та прийняти рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі у задоволенні позовних вимог (т.4, а.с. 3-8).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, договором про відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню на отримання пільг та субсидій № 95 від 04.01.2011р. передбачено два порядки проведення розрахунків, однак, в порушення умов договору позивачем умисно не були відкриті рахунки в ГУДКСУ у Донецькій області для зарахування субвенції.

Апелянт зауважив, що субвенції відносяться до державної програми соціального захисту населення, а управління праці та соціального захисту населення засноване та фінансується за рахунок місцевої ради.

Крім того, скаржник зазначає, що судом порушені процесуальні норми права, оскільки спір виник з приводу виконання договору про відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню на отримання пільг та субсидій та який, на його думку, відноситься до адміністративних договорів та розгляд справи повинно бути здійснено в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представники позивача та третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації у судове засідання не з»явилися., про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте своїм право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.

Представник третьої особи -Головного управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, надав пояснення від 15.10.2012р. № 14/03-16-3944, які розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи -Маріупольської міської ради м.Маріуполь у судовому засіданні зауважив, що рішення господарського суду не відповідає вимогам законодавства, підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши уповноважених представників відповідача та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за мотивами, викладеними у постанові, та встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-25»є юридичною особою (ідентифікаційний код 31891569) згідно довідки з ЄДРПОУ, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (т.1, а.с.48-64). Згідно до Статуту основною метою товариства є надання робіт та послуг юридичним та фізичним особам. Товариство є самостійною, незалежною, недержавною, госпрозрахунковою організацією.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради є юридичною особою (ідентифікаційний код 26010964), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та діє на підставі Положення про управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району міської ради (т.1, а.с.121-128).

Згідно Положення, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 20.09.2011р. №6/11-971, Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради -є виконавчим органом Маріупольської міської ради, підзвітним та підконтрольним міській раді міському голові, голові районної адміністрації міської ради та головному управлінню праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, здійснює свої повноваження у Жовтневому районі м.Маріуполя.

Відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради в новій редакції, копія якого є в матеріалах справи, остання є виконавчим органом Маріупольської міської ради, підзвітна та підконтрольна міській раді, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні та реєстраційні рахунку в установах Державного казначейства. Серед основних напрямків роботи зазначено призначення та виплати державної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива.

Утримання апарату здійснюється за рахунок коштів міського бюджету (п.1.3 Статуту).

Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами КМУ, Бюджетним Кодексом України, наказами, розпорядженнями та іншими нормативними актами Міністерства праці та соціальної політики України, головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, рішенням міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, голови районної адміністрації, а також цим Положенням.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2012р. до участі у справі №5006/20/85/2012 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (т.1, а.с.158).

Ухвалою господарського суду від 14.08.2012р. до участі у справі №5006/20/85/2012 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне фінансове управління Донецької облдержадміністрації м. Донецьк, Управління державної казначейської служби м. Маріуполя Донецької області та Маріупольську міську раду, м. Маріуполь (т.2, а.с.36-37).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради (за договором -платник, далі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилье-25" (за договором - виконавець, далі - позивач) укладено договір №95 про відшкодування витрат за послуги, надані населенню, що має право на отримання пільг та субсидій (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є відносини сторін щодо організації роботи по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням послуг населенню, що має право на отримання пільг та субсидій.

В Преамбулі договору зазначено, що сторони керуються постановою КМУ від 04.03.2002р. № 256 із змінами та доповненнями, постановою КМУ від 21.10.1995р. № 848 із змінами та доповненнями, постановою КМУ від 29.01.2003р. № 117 із змінами та доповненнями, постановою КМУ від 11.01.2005р. № 20 із змінам и та доповненнями

Пунктом 1.2 договору визначено, що згідно з умовами договору виконавець надає послуги населенню, що має право на пільги та субсидію, а платник здійснює відшкодування пільг та субсидій, пов'язаних з наданням послуг населенню, що має відповідні пільги та субсидії в межах субвенцій з державного бюджету та коштів місцевого бюджету, згідно з Законом України: "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та рішенням Маріупольської міської "Про міський бюджет м. Маріуполя" на відповідний рік.

Згідно п. 2.1.1 договору виконавець зобов'язався надавати послуги населенню, що має право на отримання пільг та субсидій.

Відповідно до п. 2.1.2 договору виконавець зобов'язався щомісяця до 22 числа, що йде за звітним, подавати платнику списки та розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-Пільга" на електронних носіях в алфавітному порядку на українській мові та в паперовому вигляді.

Пунктом 2.1.3 договору визначено, що виконавець зобов'язаний щомісяця до 15 числа, що йде за звітним, надавати платнику списки та розрахунки, необхідні для фінансування пільг за рахунок місцевого бюджету, а по субсидії -всі зміни, що стосуються розрахунків вартості послуг.

Виконавець зобов'язаний щомісяця до 3 числа, що йде за звітним, подавати платнику акти звіряння дебіторської та кредиторської заборгованості, які відображають споживання наданих послуг населенню, що має право на пільги та субсидії (п. 2.1.5 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору платник зобов'язався звіряти інформацію, що знаходиться в реєстрі, з інформацією, яка надходить від виконавця. В разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються розбіжностей до уточнення цієї інформації.

Пунктом 2.2.2 договору визначено, що платник зобов'язаний протягом п'яти банківських днів з моменту отримання субвенцій з державного (місцевого) бюджету на розрахунковий рахунок платника здійснювати перерахування коштів, передбачених на відповідні витрати, пов'язані з наданням пільг та субсидій, або проводити розрахунки іншими механізмами, передбаченими відповідно до чинного законодавства.

Платник зобов'язався передбачити кошторисом доходів та витрат кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг та субсидій, що відповідатимуть витратам виконавця, в межах виділених платнику субвенцій з державного (місцевого) бюджету (п. 2.2.3 договору).

У випадках неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спір передається на вирішення господарського суду і розглядається у встановленому законодавством порядку згідно з умовами цього договору (п. 6.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків щодо відшкодування витрат за надані пільги та субсидії -до їх повного виконання (п.7.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивачем було надано послуги населенню, що має право на пільги та субсидію, на загальну суму 84069,39грн., що підтверджується актами звіряння заборгованості станом на кожний місяць 2011 року: "КФК 090405, КЕКВ 1343" на суму 25031,02 грн.; "КФК 090201, КЕКВ 1343" на суму 47594,32грн.; "КФК 090204, КЕКВ 1343" на суму 7087,15грн.; "КФК 090215, КЕКВ 1343" на суму 1469,40грн.; "КФК 090207, КЕКВ 1343" на суму 2887,50грн., які підписані сторонами, скріплені печатками сторін (т.1, а.с. 40-44).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов»язання за договором не виконав, у зв»язку з чим позивач 02.04.2012 року звернувся до відповідача з претензією №34, в якій пропонував останньому виконати взяті на себе зобов»язання за договором №95 від 04.01.2011р. та сплатити суму боргу за надані послуги у розмірі 82464,34грн. (т.1, а.с. 45).

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію №03вх.012-0369-01 від 20.04.2012р., в якій зазначив, що погашення кредиторської заборгованості передбачено двома способами: проведенням централізованих розрахунків згідно Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»та згідно Постанови КМУ від 04.03.2002 №256 «Порядок видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету». У відповіді на претензію відповідач зазначив, що для реалізації договірних відносин у повному обсязі необхідно відкриття рахунків для проведення централізованих розрахунків в Управлінні Державної казначейської служби у м. Маріуполі.

На момент звернення із позовом до суду сума заборгованості склала 42 691,32 грн. (а.с.12).

Головне фінансове управління Донецької обласної державної адміністрації у письмових пояснення №05-07-1610-6 від 03.09.2012р. зазначає, що перерахування субвенції здійснюється за механізмом згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій та компенсацій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою КМУ від 11.01.2005 №20. Крім того, заборгованість з пільг та субсидій перед ТОВ "Жилье-25" жодного разу не включалася до зведених реєстрів актів звіряння для погашення заборгованості з пільг і субсидій населенню з квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), які подає до Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації ПАТ "Донецькобленерго" для здійснення централізованих розрахунків згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 шляхом погашення заборгованості підприємств-постачальників енергоносіїв і комунальних послуг перед вказаною енергопостачальною компанією. В результаті неповного відшкодування з державного бюджету у грошовій формі наданих пільг та субсидій кредиторська заборгованість місцевих бюджетів області перед підприємствами, по яких неможливо провести клірингові розрахунки, щороку неухильно зростає (т.2, а.с.99-101).

У запереченнях проти позову №1227 від 05.09.2012р. Маріупольська міська рада зазначає, що предметом договору є відносини сторін щодо організації роботи по відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню, що має право на отримання пільг та субсидій. За умовами договору №95 від 04.01.2011р. платник зобов»язується протягом п»яти днів з моменту отримання субсидій з державного бюджету (місцевого бюджету) на розрахунковий рахунок платника здійснювати перерахування коштів, передбачених на відповідні витрати, пов»язані з наданням пільг та субсидій, або проводити розрахунки іншими механізмами, передбаченими відповідно до чинного законодавства. З огляду на те, що ТОВ «Жилье-25»неодноразово пропонували стовідсоткове погашення заборгованості бюджету перед підприємством шляхом проведення централізованих розрахунків, але позивач умисно не приймав виконання зобов»язання (т.3, а.с.15-18).

Відповідач оплату по відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню, що має право на отримання пільг та субсидій за період з січня 2011р. по грудень 2011р. у розмірі 42691,32грн. не здійснив, посилаючись на те, що позивач належним чином не виконує умов договору, а саме принципово відмовляється від застосування механізму централізованих розрахунків, що і призвело до виникнення заборгованості.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті заборгованості за договором про відшкодування витрат за послуги, надані населенню, що має право на отримання пільг та субсидій за відповідачем утворилась заборгованість за період з січня 2011 року по грудень 2011 року у розмірі 42691,32грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача втрат від інфляції у сумі 372,91грн., процентів за користування коштами у сумі 1668,15грн., пені у сумі 13631,45грн. та штрафу у сумі 5772,50грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 42691,32грн. за договором №95 від 04.01.2011р., втрат від інфляції у сумі 372,91грн., процентів за користування коштами у сумі 1668,15грн., пені у сумі 13631,45грн. та штрафу у сумі 5772,50грн.

04.09.2012р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 04.09.2012р., в якій у зв»язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 42691,32грн., зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 865,98грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2096,78грн., пеню у розмірі 14704,83грн та штраф у розмірі 5772,60грн., а загалом 23 440,09 грн.(т.2 а.с.104-118).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення втрат від інфляції, 3% річних, пені та штрафу за несвоєчасне виконання умов договору про відшкодування витрат за послуги, надані населенню, що має право на отримання пільг та субсидій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010р. №2857-VI (далі -Закон №2857), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256 (зі змінами та доповненнями), Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою КМУ від 11.01.2005 №20 (зі змінами та доповненнями) .

Згідно ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відносини, що регулюються нормами Бюджетного кодексу України, є частиною фінансово-правових норм, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням основних централізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування. Його норми встановлюють принципи бюджетної діяльності, склад бюджетної системи, регулюють відносини при розподілі доходів і видатків між ланками бюджетів, об'єднаних у бюджетну систему України, а також визначають порядок складання і розгляду проектів бюджетів і затвердження їх у формі закону про Державний бюджет України або рішень відповідних місцевих рад, виконання всіх видів бюджетів.

Згідно приписів п.7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов»язання -будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Розпорядник бюджетних коштів -бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов»язань та здійснення витрат бюджету (п. 47 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Одержувач бюджетних коштів -суб»єкт господарювання, громадська чи інші організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Стаття 2 Бюджетного кодексу України визначає також поняття «субвенції»- міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Перелік повноважень головних розпорядників бюджетних коштів визначений статтею 23 Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч.3 п.4 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

За приписами п.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов»язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп..»б»п.4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1.1 договору № 95 від 04.01.2011р. предметом його є відносини сторін щодо організації роботи по відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню, що має право на отримання пільг та субсидій.

Згідно з умовами договору виконавець надає послуги населенню, що має право на пільги та субсидію, а платник здійснює відшкодування пільг та субсидій, пов»язаних з наданням послуг населенню, що має відповідні пільги та субсидії в межах субвенцій з державного бюджету та коштів місцевого бюджету, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та рішенням Маріупольської міської ради «Про міський бюджет м. Маріуполя»на відповідний рік (п.1.2 договору).

Отже, з огляду на вищенаведені приписи законодавства та положення укладеного між сторонами договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов»язання між сторонами щодо відшкодування витрат за послуги, надані населенню, що має право на отримання пільг та субсидій, є бюджетними, а не грошовими.

Грошовим зобов»язанням у розумінні ч.1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов»язана сплатити гроші на користь другої сторони

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки зобов»язання за укладеним договором по відшкодуванню витрат, пов»язаних з наданням послуг населенню, що має право на отримання пільг та субсидій, є бюджетними, то правила ст. 625 ЦК України на них не розповсюджуються, а відтак висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині є помилковим.

Крім того, колегія суддів вважає зазначити про таке.

Згідно з умовами договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків у два способи: платник зобов»язується протягом п»яти днів з моменту отримання субвенцій з державного (місцевого) бюджету на розрахунковий рахунок платника здійснювати перерахування коштів або проводити розрахунки іншими механізмами, передбаченими відповідно до чинного законодавства.

Так, згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005р. № 20 в редакції згідно із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 19.05.2010р. № 348, від 24.01.2011р. № 38, яким , до речі, сторони повинні керуватися при виконанні цього договору ( преамбула договору), передбачено для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку, всі учасники відкривають рахунки в органах Державної казначейської служби, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства «Енергоринок», які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що в свою чергу облдержадміністрації розподіляють перераховану відповідно до п. 2 цього Порядку субвенцію між бюджетами районів і міст обласного значення згідно із загальними плановими обсягами субвенцій, визначених бюджетам районів і міст обласного значення у рішеннях про затвердження бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і бюджетів м. Києва та Севастополя.

Райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками кошті місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг. Отже, саме облдержадміністрація визначає порядок розподілу субвенцій.

Відповідно до п. 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2022р. № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків.

Позивач не навів обґрунтованих доводів щодо неможливості відкриття розрахунків в органах Державного казначейства та впровадження централізованих розрахунків, не дивлячись на неодноразові звернення відповідача, оскільки кошти, що надходять готівкою з державного бюджету, надходять не в повному обсязі від наданої заявки (т. 1 а.с. 71, 91, 96).

Ця обставина підтверджується листами електронної пошти «Про перерахування коштів субвенцій»(т.1 а.с.98-103).

Доводи апелянта про те, що даний спір відноситься до компетенції адміністративних судів, колегія суддів відхиляє, оскільки в даних правовідносинах між сторонами відсутні владні управлінські функції, крім того, умовами договору передбачено, що у разі виникнення спору між сторонами він передається на вирішення до господарського суду і розглядається у встановленому законодавством порядку та згідно з умовами цього договору (п. 6.3 договору).

Висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу з посиланням на ч.2 ст. 231 ГК України є правильним, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню в даних правовідносинах взагалі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду прийнято з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, тому є підстави для його скасування в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. у справі № 5006/20/85/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. у справі № 5006/20/85/2012 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради на користь ТОВ «Жилье-2005»3% річних у розмірі 2041,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 838,42грн. -скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25»м.Маріуполь до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради м.Маріуполь про стягнення витрат від інфляції у розмірі 865,98грн., 3% річних у розмірі 2096,78грн., відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. у справі № 5006/20/85/2012 -залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25»м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 31891569) на користь Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 26010964) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1609,50грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Л.Ф.Чернота

О.А.Марченко

Надр.9 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;4 - третім особам, 1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.