Рішення № 26473081, 09.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4178/12 вх. № 4178/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Прокопченко К.А., довіреність б/н від 07.08.2012 р.;

відповідача - Повелиці Г.В., довіреність № 16/2315 від 14.09.2012р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш", м. Харків

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 225263,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківхолодмаш", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків, 198239,56 грн. заборгованості, 15291,07 грн. інфляційних витрат, 11732,49 грн. 3% річних та 4505,27 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 282дп від 02.04.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від20 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 жовтня 2012 року.

01 жовтня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 09 жовтня 2012 року.

09 жовтня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, та зазначив, що факт повідомлення відповідача про готовність продукції та відповідно обов"язок сплачувати 50% позивачем не доведено. А також зазначив, що є підстави вважати, що сторони не дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору. Крім того, представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до винесення господарським судом Харківської області по справі № 5023/10655/11 ухвали про затвердження реєстру кредиторів на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, у зв"язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов"язаною з нею справою, що розглядається іншим судом.

09 жовтня 2012 року позивача надав пояснення, в яких зазначив, що договором не було передбачено обов"язкової письмової форми повідомлення про готовність продукції до відвантаження, тому позивач повідомляв відповідача у телефонному режимі, та крім того, про повідомлення та обізнаність відповідача про готовність продукції до відвантаження свідчать зокрема акти виконаних робіт, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд зупинити провадження у справі до винесення господарським судом Харківської області по справі № 5023/10655/11 ухвали про затвердження реєстру кредиторів.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Вищезазначеною статтею встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі. Для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, суд повинен з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Інформація про наявність пов'язаної справи має бути підтверджена судовими актами (ухвалами, рішеннями, постановами), позовними заявами або скаргами.

При цьому господарський суд зупиняє провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, що підтверджується виключно судовими документами.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які судові акти або копії позовних заяв/скарг з штампами вхідної кореспонденції суду про їх прийняття.

Пов'язаність полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Виходячи зі змісту норми статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем обставини не є обставинами, які зумовлюють неможливість розгляду справи по суті, а відповідно підставою для зупинення провадження у справі.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

02 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш", м. Харків, (позивач) та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 282 дп, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується виготовити із матеріалів відповідача і поставити, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити деталі та вузли, вказані в додатку № 1. Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач здійснює поставку по плану-графіку, узгодженому сторонами. Пунктом 6.3 договору передбачені умови платежів, які здійснюються шляхом авансу у розмірі 50%, залишені 50% - на протязі 3-х днів з моменту повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

Сторони уклали до вказаного договору додаткову угоду № 1 від 24.12.2010 р., відповідно до якої продовжили строк дії договору № 282 дп від 02.04.2010 р. до 31 грудня 2011 року та додаткову угоду № 2, відповідно до якої продовжили строк дії договору № 282 дп від 02.04.2010 р. до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем були здійснені роботи на загальну суму 417027,36 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт № № 00-0000826 від 28.05.2010 р., 00-0000836 від 15.06.2010 р., 00-0000838 від 17.06.2010 р., 00-0000840 від 22.06.2010 р., 00-0000841 від 25.06.2010 р., 00-0000842 від 29.06.2010 р., 00-0000967 від 08.07.2010 р., 00-0000971 від 13.07.2010 р., 00-0000973 від 16.07.2010 р., 00-0000974 від 21.07.2010 р., 00-0000976 від 26.07.2010 р., 00-0000977 від 30.07.2010 р., 00-0001103 від 05.08.2010 р., 00-0001107 від 11.08.2010 р., 00-0001109 від 13.08.2010 р., 00-0001111 від 19.08.2010 р., 00-0001235 від 26.08.2010 р., 00-0001243 від 07.09.2010 р., 00-0001367 від 24.09.2010 р., 00-0001378 від 05.10.2010 р., 00-0001517 від 16.11.2010 р., 00-0000356 від 21.03.2012 р., які підписані обома сторонами.

У вказаних актах зазначений договір № 282дп від 02.04.2010 р., що свідчить про те, що роботи були виконані саме на виконання цього договору.

Відповідач роботи прийняв, проте сплатив за них лише частково на суму 218787,80 грн., що підтверджується витягами банку від 01.07.2010 р., від 03.09.2010 р., від 15.03.2012 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено:"оплата зг дог. 282дп від 02.04.2010 р.".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 2 від 19.07.2011 р. та № 5 від 20.09.2011 р., з вимогою погасити заборгованість за договором № 282 дп від 02.04.2010 р. та нараховані інфляційні та річні, що підтверджується платіжними повідомленнями, поштовими чеками та описом вкладення.

Також матеріали справи свідчать про те, що позивачем було неодноразово направлено на адресу відповідача акти звірки супровідними листами № 553 від 19.07.2011 р., № 769 від 21.09.2011 р., проте відповідач не повернув позивачу підписані акти звірки.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати робіт, у відповідача виникла заборгованість у сумі 198239,56 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.12 р., в свою чергу, проти отримання продукції не заперечував, але зазначив, що факт повідомлення відповідача про готовність продукції та відповідно обов"язок сплачувати 50% позивачем не доведено.

Враховуючи письмові пояснення позивача, в яких зазначено, що договором не було передбачено обов"язкової письмової форми повідомлення про готовність продукції до відвантаження, тому позивач повідомляв відповідача у телефонному режимі, крім того, про обізнаність про готовність продукції свідчить підписання відповідачем актів виконаних робіт, тому суд приймає до уваги вищевказані акти, та вважає, що строк для оплати робіт встановлений наступним чином: на протязі 3-х днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 198239,56 грн. грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 15291,07 грн. та 3% річних у сумі 11732,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"(61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р № 260093013373 в ПАТ "Банк Золоті Ворота", м. Харків, МФО 351931; п/р № 26002000113470 в філії ПАТ "Укрексімбанку" м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61035, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, п/р № 260013015063 в АТ "Банк Золоті Ворота", м. Харків, МФО 351931; п/р № 2600531913102 в ПАТ "Діамант Банк", м. Київ, МФО 320854, код ЄДРПОУ 14307966) 198239,56 грн. заборгованості, 15291,07 грн. інфляційних витрат, 11732,49 грн. 3% річних та 4505,27 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.