Рішення № 26473016, 04.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3640/12 вх. № 3640/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - ФОП ОСОБА_2

відповідача - Осьмухін С.А. за довіреністю № 2 від 18.06.2012 р.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків

до ТОВ "Агроком", с. Берека, Первомайський район, Харківська область

про стягнення 408592,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь збитків у розмірі 255370,00 грн. та штрафу у розмірі 153222,00 грн. Позивач позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання № 01/01-2012 від 16.01.2012 р.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.08.2012 р. за вх. № 12975, надав відзив на позов, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, в частині стягнення суму збитків у розмірі 255370,00 грн., в решті позову відмовити. При цьому, відповідач у відзиві вказував, що він у повному обсязі використав у своїй господарській діяльності все майно отримане ним на зберігання від позивача за договором відповідального зберігання № 01/01-2012 від 16.01.2012р.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 04.10.2012 р. за вх. № Д 929/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 03.10.2012 р. за вх. № 15551, надав копії документів згідно супровідного листа (докази використання у своїй господарській діяльності всього отриманого на зберігання за договором від позивача майна), які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував частково.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

16.01.2012 р. між сторонами був укладений договір № 01/01-2012 відповідального зберіган ня (надалі - договір).

Відповідно до ст. 1 договору відповідач зобов'язувався зберігати річ, яка передана йому позивачем, і повернути її позивачу у схоронності.

Статтею 2 договору було передбачено, що вартість переданої від поклажодавця на зберігання зберігачеві речі ста новить 255370,00 грн.

Відповідно до ст. 3 договору відповідач був зобов'язаний зберігати річ з 16.01.2012 р. до 23.07.2012 р. вклю чно.

Статтею 5 договору було передбачено, що плата за зберігання за увесь час зберігання становить 2001,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 333,50 грн.

Згідно ст.6 договору строк внесення плати за зберігання становив з 19.07.2012 р. до 23.07.2012 р. включно.

Статтею 10 договору було передбачено, що відповідач зобов'язаний на першу вимогу позивача повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 11 договору, відповідач має право використати річ, передану йому на зберігання, а відтак при припиненні дії цього договору (або на першу вимогу позивач) відповідач зобов'язаний по вернути позивачу відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, які були вико ристані відповідачем.

Згідно ст. 12 договору було передбачено, що збитки, завдані позивачу втратою (нестачею) або пошко дженням речі, відшкодовуються відповідачу наступним чином:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 14 договору, у разі неповернення речі в строк до 23.07.2012 р. з відповідача на користь позивача стягується штраф у розмірі 60 (шістдесят) відсотків від вартості неповернутої речі.

16.01.2012 р. між сторонами був складений акт приймання-передачі, відповідно з яким відповідач прийняв на зберігання річ від позивача, а позивач передав зберігачеві річ на зберіган ня, вартість якої становила 255370,00 грн.

Проте, позивачем оплата за договором була здійсненна тільки 10.08.2012 р. (платіжне доручення № 1 від 10.08.2012 р. на суму 2001,00 грн.).

20.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення речі із зберігання вих. № 1/07-2012/В, у якій вимагав від відповідача:

1) у строк сім календарних днів з дня отримання цієї вимоги передати зі зберігання майно, яке пере лічено у ст. 2 зазначеного договору та у п. 2 акту приймання-передачі від 16.01.2012 р. до договору № 01/01-2012 відповідального зберігання від 16.01.2012 р.;

2) у разі неможливості передання зі зберігання майна, яке перелічене у ст. 2 зазначеного договору та у п. 2 акту приймання-передачі від 16.01.2012 р. до договору № 01/01-2012 відповідального зберігання від 16.01.2012 р., - негайно сплатити збитки, завдані поклажодавцеві нестачею речі, як це і унормовано стат тею 951 Цивільного кодексу України, у розмірі її вартості (255370,00 грн.), а також сплатити штраф у розмі рі 60 відсотків від вартості неповернутої речі, як це і передбачено статтею 14 договору (153222,00 грн.).

24.07.2012 р. відповідач надав відповідь на вимогу позивача, у який просив надати йому розумний строк для сплати збитків, дозволивши сплату збитків у строк з 24 грудня 2012 року до 28 грудня 2012 року, та відмовитись від стягнення штрафу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 255370,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене та враховуючи умови ст.14 договору господарський суд приходить до висновку, що сума штрафу у розмірі 153222,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 8171,84 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549, 629, 936, 951 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (64110, Харківська область, Первомайський район, село Берека, вул. Корнєва, код ЄДРПОУ 30501919, п/р № 26009135291980 в Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» місто Харків, МФО 350697) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61108, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в відділенні № 18 в м. Харків ВАТ «Банк Пер ший», МФО 320995) збитки у розмірі 255370,00 грн., штраф у розмірі 153222,00 грн. та судовий збір у розмірі 8171,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.