Рішення № 26473010, 27.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р.Справа № 5023/4053/12 вх. № 4053/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.

за участю представників сторін:

позивача - Блюма А.Ю., дов. № 09/195-478 від 05.12.2011 року

відповідача - Сердюк Ю.О., дов. № 20/04/12 від 26.04.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер", м. Харків

про стягнення 5947,09грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер" (відповідач) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5493,35 грн., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 350,00 грн., пеню у розмірі 86,45 грн., 17,29 гир. - 3% річних. Судові витрати в розмірі 1 609,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 серпня 2009 по вул. Раднаркомівській м. Харків сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. АХ7624ВО, під керуванням Гнедина Євгена Сергійовича, та автомобіля CHEVROLET Lacetti, д.н.з. АХ7297ВК під керуванням Валентьєва Віталія Євгеновича.

Транспортний засіб CHEVROLET Lacetti, д.н.з. АХ7297ВК, був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-VR\09-118-08588 від 23.06.2009 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно Довідки ДАІ № 52/1-5720 від 31.08.2009 року дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням Гнединим Є.С. правил дорожнього руху.

Відповідно до звіту № 473 по встановленню суми матеріального збитку, складеному суб'єктом оціночної діяльності Шаповаловим Віталієм Івановичем 02 вересня 2009 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер АХ7297ВК, 2008 року виготовлення, який належить Валентьєва Віталію Євгеновичу на момент ДТП 18.08.2009 року склала 5693,35 грн.

За проведення авто-товарознавчого дослідження позивачем було перераховано суб'єкту оціночної діяльності Шаповалову Віталію Івановичу оплату у розмірі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 236 від 17.09.2009 року.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2009р. за № 3-5764/09/07 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України - порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів було визнано Гнедина Євгена Сергійовича.

Оскільки, транспортний засіб CHEVROLET Lacetti, д.н.з. АХ7297ВК був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-VR\09-118-08588 від 23.06.2009 року в ТДВ СК "Альфа-Гарант", останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 5 493,35 грн., оскільки з розміру збитку в 5693,35 грн. була вирахувана сума франшизи за умовами договору добровільного страхування транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-VR\09-118-08588 від 23.06.2009 року.

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення міститься і у ст. 393 Цивільного Кодексу України.

З огляду на викладене, після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (Позивач) перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Таким чином, товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» отримало право вимагати від Гнедина Євгена Сергійовича суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а саме 5493,35 грн. та витрат на проведення вищезазначеної експертизи у розмірі 350,00 грн., а загалом 5843,35 грн.

Гнедин Є.С. повідомив ТДВ СК «Альфа-Гарант», про те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідно до Полісу № ВС/3122011 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ "СК "Лемма Сіті Сервер".

Таким чином, відповідно ТДВ СК "Альфа-Гарант" отримала право вимагати від ПАТ "СК "Лемма Сіті Сервер" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5843,35 грн.

21 березня 2012 року відповідачем було отримано реєстраційну вимогу позивача на виплату страхового відшкодування.

У наданій відповідачем відповіді (вих. 01/04/12) повідомлено позивача, що для вирішення питання про виплату страхового відшкодування, ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" необхідно адати докази, що підтверджують наявність вини Гнедик Є.С. в ДТП за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, р.н. АХ7624ВО, під керуванням Гнедина Євгена Сергійовича, що сталася 18.08.2009 р. та належним чином засвідчену копію довіреності № 01/042-487 від 20.12.2011 р.

Позивачем, листом № 03/1477, отриманим 02 липня 2012 року, були надані відповідачу витребувані доказ, проте станом на день подання позову так і не отримав відповідного страхового відшкодування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (Позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно рекомендацій дирекції МТСБУ (Протокол № 153 Президії МТСБУ від 27.04.2006 р.) страховик за договором майнового страхування має право звернутися до страховика за договором ОСЦПВВНТЗ (страхування цивільно-правової відповідальності) з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування. Незадоволення такого прохання може розглядатися порушенням страховика за договором ОСЦПВВНТЗ зобов'язань перед своїм страхувальником.

Таким чином, мав місце страховий випадок і Відповідач має відшкодувати Позивачу належним чином оцінену шкоду.

Відповідно до ст. 36 Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у її здійсненні. Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Страховик зобов'язаний також узгодити з собою, що має право на отримання страхового відшкодування його розмір.

На момент звернення до суду відповідач не узгодив з позивачем розмір страхового відшкодування та не сплатив його.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем доказів перерахування страхового відшкодування на рахунок позивача, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 5843,35 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції зі змінами від 14.08.2011 року, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими-прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5. вищезазначеного закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд дослідивши, наданий позивач розрахунок пені, визнає його таким, що відповідає нормам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відносинам, які склались між сторонами, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо перерахування страхового відшкодування на рахунок позивача, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 17,29 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими належними доказами та такими. що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та вважає за необхідне судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 611, 625, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4; код ЄДРПОУ 14075674) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598; п/р 26508063794100 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Київ, МФО 351005) - 5947,09 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.