Рішення № 26472679, 25.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5023/3427/12 вх. № 3427/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.

за участю представників сторін:

позивача - Косолапов А.А. (дов. від 21.08.2012 року)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 14.08.2012 року)

розглянувши справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт", с. Кірове

до ФО - підприємця ОСОБА_3, с. Олексіївка

про витребування майна із чужого незаконного

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Компакт", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд витребувати із чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 належне ПСП "Компакт" майно, а саме: елементи конструкції будівлі корівника, придбані згідно договору купівлі-продажу № 7 від 14.09.2010 року та зобов'язати відповідача - ФОП ОСОБА_3 звільнити зазначену будівлю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/3427/12 та розгляд справи призначено на 22.08.2012р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2012 р. було відмовлено у задоволенні заяви ПСП "Компакт" про забезпечення позову.

У судовому засіданні 22.08.2012 року було оголошено перерву до 12:30 25.09.2012 року, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позов та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та доповненнях до відзиву, долучених судом до матеріалів справи. Крім того представником відповідача заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі № 5023/3427/12 до вирішення господарським судом Харківської області справи № 5023/4122/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до 1-го відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петровське", 2-го відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт", 3-го відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна біржа "Гермес" про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлової будівлі № 091214-бк від 24.12.2009 року та Договіру купівлі - продажу нежитлової будівлі пташнику № 5 від 22.06.2010 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки заявником не надано доказів неможливості розгляду даної до вирішення господарським судом Харківської області справи № 5023/4122/12.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 14 вересня 2010 року між Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 7, відповідно до умов якого відповідач передав у власність позивача товар: елементи конструкції пташника № 1, елементи конструкції пташника № 4, елементи конструкції будівлі корівника, вузол зерномета ЗМ-60, норія зернова, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити на умовах цього договору. Місцезнаходження товару: с. Кирово, Близнюківський район.

Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу № 7 загальна сума договору становить 30350,00 грн. без ПДВ.

На підставі цього договору, на думку позивача, ПСП "Компакт" було набуто право власності на майно зазначене у договорі № 7 від 14.09.2010 року.

11 липня 2012 року Кіровською сільською радою було прийняте рішення щодо присвоєння елементам конструкції корівника наступну адресу: 64830, АДРЕСА_1.

Мотивуючи свої позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння відповідача, належного ПСП "Компакт" майна, придбаного згідно договору купівлі-продажу № 7 від 14.09.2010 року та зобов*язання відповідача звільнити зазначену будівлю, позивач посилається на те, що позивач не має можливості користуватися придбаним майном, оскільки дану будівлю незаконно займає та веде там підприємницьку господарську діяльність ФОП ОСОБА_3, що перешкоджає позивачу вільному володінню та розпорядженню майном.

На підставі викладеного позивач, вважаючи свої права порушеними, просить їх захистити шляхом задовольняння позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням підстав первісних позовних вимог та заперечень щодо них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В силу ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Позивачем пред'явлено позов про витребування з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_3 майна.

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування (повернення) майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. При цьому позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), а відповідачем незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. Тобто предметом позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника.

Також, суд вважає за необхідне зазначити те, що позов не може бути пред'явлений до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча б були докази того, що ця особа порушила правомочності власника володіти майном. Отже сторонами у віндикашйному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. У процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини. Набувач має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивачем, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, по-перше, набуття права власності позивача на спірне майно, по-друге, фактичне його перебування саме у відповідача у справі.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту існування не забороненої законом підстави набуття права власності, зокрема правочину.

Проте цей тягар доказування позивачем не витриманий - позивачем не надано доказів дійсного виникнення у нього, ПСП "Компакт", підстав права власності на спірне майно.

Так, глава 53 Цивільного кодексу України регулює загальний порядок укладення, зміни та розірвання договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписами частин другої та третьої статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір повинен містити істотні умови притаманні цьому виду договорів, обов'язковість яких передбачена нормами Цивільного кодексу і Господарського кодексу України.

Дослідивши наданий до суду примірник договору купівлі-продажу № 7, судом встановлено, що при його укладенні сторони у належний спосіб не визначили предмет договору, оскільки з розділу 1 спірного договору неможливо встановити адреси знаходження спірного майна, розміру земельної ділянки на якій знаходяться елементи конструкції корівника.

Надане до суду позивачем рішення Кіровської сільської ради, не може бути прийняте належним доказом того, що саме спірним елементам конструкції будівлі корівника було присвоєно адресу: 64830, АДРЕСА_1, оскільки з нього неможливо встановити що саме приміщення за цією адресою були предметом договору купівлі-продажу № 7 від 14 вересня 2010 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірне майно (елементи конструкції будівлі корівника), було придбане за договором купівлі-продажу № 7 від 14.09.2010 року, проте доказів фактичного передання позивачу товару до суду надано не було. А у відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином жодного належного доказу набуття права власності ПСП "Компакт" на спірне майно представником не надано.

Позивачем також не доведено факту вибуття з його володіння спірного майна та факту захоплення та використання його саме відповідачем, як однієї з необхідних умов для задоволення індикаційного позову.

Твердження позивача про неможливість користуватись спірним майном та незаконність зайняття його відповідачем позбавлене будь-якого фактичного обґрунтування.

Клопотання, в порядку ст.38 ГПК України, щодо витребування вказаних доказів, у зв'язку із неможливість їх надання, позивачем також не заявлялось.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Натомість, позивачем, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, обґрунтованості та правомірності заявлених вимог.

З огляду на наведене, враховуючи не доведеність факту набуття права власності на елементи конструкції будівлі корівника, вибуття цього майна з володіння позивача та знаходження його у володінні та користуванні саме відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 77, 82 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.10.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.