Рішення № 26472459, 26.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа№ 5015/2976/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок Львівської області

про: стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №LC3100-10/08 від 02.11.2010 року в сумі 144 400,17 грн.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники:

від позивача: Самокиша В.Ю. (довіреність № 07-05/12 від 07.05.2012 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 26.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок Львівської області про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №LC3100-10/08 від 02.11.2010 року в сумі 144 400,17 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.08.2012 року. Ухвалою суду від 07.08.2012 року розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року. В судовому засіданні 14.08.2012 року оголошено перерву до 04.09.2012 року для надання можливості сторонам врегулювати спір у добровільному порядку. Ухвалою суду від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року. Ухвалою суду від 18.09.2012 року строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено на 26.09.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав. На адресу суду 24.09.2012 року надійшло пояснення за вх. № 21259/12 та заперечення на клопотання відповідача про застосування судом при прийнятті рішення розстрочення/відстрочення його виконання за вх. № 21262/12, заперечення позивача судом задоволено. 25.09.2012 року представник позивача подав через канцелярію суду узагальнююче клопотання за вх. № 21360/12 про часткове припинення провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52 048,65 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. На адресу суду 24.09.2012 року надійшов лист за вх. № 21317/12, в якому відповідач просить розрахувати судовий збір пропорційно до зменшеної ціни позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №L3100-10/08 (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р3100-10/08 від 15.10.2008р. зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного Договору позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 28.11.2008 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

У зв'язку з наявністю у Лізингоодержувача (відповідача) простроченої заборгованості за Договором фінансового лізингу № L3100-10/08 від 15.10.2008р. та враховуючи, що Лізингоодержувачем (відповідачем) було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, про що укладено відповідну Угоду від 01.11.2010р.

Відповідно до п. 2 Угоди сторони погодили внести зміни до Договору, погодивши його та Додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції. Ця Угода набрала чинності з дня її підписання. З моменту підписання Угоди та Договору в новій редакції попередня редакція договору втратила чинність (п.6 угоди).

02.11.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди (фінансового лізингу) №LC3100-10/08 (в новій редакції) та підписані додатки 1, 2 та 4 до нього (надалі -Договір від 02.11.2010р.).

Відповідно до п.4.1 договору в новій редакції Лізингоодержувач за договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Згідно п.4.2. договору від 02.11.2010р. Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати Лізингоодержувачем заборгованості Лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3M плюс 11% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (Розділ 1 «Визначення»Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.

Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії Лізингодавця. (п.4.3. Договору від 02.11.2010р.).

Відповідно до п.4.5 Договору від 02.11.2010 р. перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошову еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль»з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Оплата всіх платежів за Договором здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця (п.4.6. договору від 02.11.2010р).

Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі в новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.п.5.3., 5.4. Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору від 02.11.2010 р.).

Відповідачу на оплату лізингових платежів за період з лютого 2012р. по липень 2012р. було виставлено рахунки №LC3100-10/08/16-035 від 01.02.2012р. на суму 12 634,46 грн., №LC3100-10/08/17-037 від 01.03.2012р. на суму 26 105,95 грн., №LC3100-10/08/18-039 від 02.04.2012р. на суму 25 942,70 грн., №LC3100-10/08/ev-040 від 03.04.2012р. на суму 2 850,00 грн., №LC3100-10/08/19-042 від 03.05.2012р. на суму 25 729,09 грн., №LC3100-10/08/20-044 від 01.06.2012р. на суму 25 687,01 грн. та №LC3100-10/08/21-046 від 02.07.2012р. на суму 25 450,96 грн.

Відповідач своїх зобов'язань за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 144 400,17 грн. станом на день звернення з позовною заявою до суду.

25.09.2012 р. представником позивача через канцелярію суду подано узагальнююче клопотання за вх. № 21360/12 про часткове припинення провадження у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у сумі 52 048,65 грн.; просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92 351,52 грн.

24.09.2012 р. відповідачем через канцелярію суд подано клопотання вх. № 21317/12, в якому відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 92 351,52 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 52 048,65 грн. боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з статтею 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 92 351,52 грн. боргу. В частині стягнення 52 048,65 грн. боргу провадження слід припинити.

Розглядаючи клопотання відповідача (лист за вх. № 21317/12 від 24.09.2012 року), в якому просить розрахувати судовий збір пропорційно до зменшеної ціни позову, суд виходить з такого.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача (абз. 5 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р.

№ 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За обставинами, що розглядаються, відповідач визнає непогашену заборгованість (лист за вх. № 21317/12). Одночасно, частину заборгованості у розмірі 52 048,65 грн., що була предметом спору відповідач оплатив, а позивач підтверджує цей факт (узагальнююче клопотання за вх. № 21360/12). Разом з тим, позивач не подавав клопотання про зменшення позовних вимог до розгляду справи по суті. Враховуючи наведене та факт виникнення спору з вини відповідача (яка полягає у несвоєчасному виконанні умов договору), судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання за вх. № 20761/12 від 18.09.2012 року про розстрочку виконання рішення суду до 31.03.2013 року слід зазначити наступне.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.96 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України»визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Беручи до уваги доводи позивача, викладені у запереченні (вх. № 21262/12 від 24.09.2012 року) на клопотання відповідача про застосування розстрочки виконання рішення суду, суд вважає, що відповідачем не доведено жодними доказами наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений господарським судом.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та керуючись п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 193, ч. 2 ст. 218, ст. 219, ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 530, 610, 625, 806 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2г (код ЄДРПОУ 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101 (код ЄДРПОУ 34480657) 92 351,52 грн. боргу та 2 888,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 52 048,65 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.10.2012 р.

Суддя Кидисюк Р.А