Рішення № 26471868, 11.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" жовтня 2012 р. Справа № 7/5007/1048/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вороненський В.Ф. - директор;

від відповідача: Живолуп К.С. - довіреність від 10.10.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (с.Бондарівка, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 84784,39 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 83413,21 грн. - пені та 1371,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки №020-12-11 від 20.12.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимог визнав частково, а саме: пеню в сумі - 6439,67 грн. та 1278,89 грн. - 3% річних з підстав, зазначених у письмовому поясненні (а.с. 59-60). Несвоєчасне повернення грошових коштів, перерахованих позивачем в якості попередньої оплати, пояснив складною ситуацією на ринку залізничних перевезень України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (відповідач/постачальник) укладено договір №020-12-11, відповідно до якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець приймати та оплачувати вартість щебню гранітного (товар) номенклатура, якість, кількість, ціни, місце поставки і період поставки якого визначена в даному договорі, специфікаціях і рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору (п.п. 1.1. договору).

Товар згідно цього договору поставляється окремими партіями на підставі заявок покупця (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.5. договору постачальник зобов'язаний здійснювати поставку товару покупцю протягом 5 календарних днів з моменту надходження належно оформленої письмової заявки від покупця та отримання постачальником від покупця 100% попередньої оплати за відповідну партію товару. Якщо після надходження попередньої оплати від покупця постачальник виявить неспроможність поставити товар у вказані вище строки, він зобов'язаний протягом 2-х календарних днів з моменту виявлення неспроможності поставити товар, повернути покупцю у повному обсязі перераховану ним попередню оплату.

Згідно п.п. 4.1. договору покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно даного договору на умовах 100% попередньої оплати за певну партію товару, протягом 5 банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що всі спори та суперечки, що виникли з даного договору, за можливості підлягають вирішенню шляхом переговорів, а при неможливості вирішення їх шляхом переговорів розглядаються у господарському суді, відповідно до чинного законодавства України.

У випадку прострочення поставки, неналежної поставки товару, або несвоєчасного повернення перерахованої передоплати згідно п.п. 2.5. договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення (п.п. 6.4. договору).

На виконання умов договору позивачем перераховано попередню оплату:

- в сумі 125295,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.02.12 р. (а.с. 9);

- в сумі 123619,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.02.12 р. (а.с. 10);

- в сумі 82705,92 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.03.12 р. (а.с. 11);

- в сумі 75400,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.03.12 р. (а.с. 12).

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 203084,92 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладні:

№РН-0000035 від 14.02.12р. на суму 68229,12 грн. (а.с. 13);

№РН-0000036 від 14.02.12р. на суму 51069,40 грн. (а.с. 14);

№РН-0000068 від 02.03.12р. на суму 47454,00 грн. (а.с. 15);

№РН-0000069 від 02.03.12р. на суму 36332,40 грн. (а.с. 16).

В послідуючому відповідач у зв'язку з неспроможністю поставити товар повертав позивачу перераховану ним попередню оплату, а саме:

- 46000,00 грн. згідно банківської виписки від 13.04.12р. (а.с. 21);

- 20000,00 грн. згідно банківської виписки від 19.04.12р. (а.с. 22);

- 20000,00 грн. згідно банківської виписки від 23.04.12р. (а.с. 23);

- 25000,00 грн. згідно банківської виписки від 26.04.12р. (а.с. 24);

- 10000,00 грн. згідно банківської виписки від 16.05.12р. (а.с. 25);

- 15000,00 грн. згідно банківської виписки від 21.05.12р. (а.с. 26);

- 15000,00 грн. згідно банківської виписки від 14.06.12р. (а.с. 27);

- 20000,00 грн. згідно банківської виписки від 28.08.12р. (а.с. 28);

- 15000,00 грн. згідно банківської виписки від 29.08.12р. (а.с. 29);

- 17935,00 грн. згідно банківської виписки від 03.09.12р. (а.с. 30).

Отже, судом встановлено, що станом на дату звернення до суду перерахована попередня оплата повернута позивачу в повному обсязі.

Оскільки при поверненні коштів відповідачем було порушено строки, передбачені п.п. 2.5. договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 83413,21 грн. пені та 1371,18 грн. 3% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 32) розмір пені складає 83413,21 грн., що нарахована позивачем відповідно до 6.4 договору.

Перевіривши зазначений розрахунок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також суд вважає, що позивачем при нарахуванні пені необґрунтовано не взято до уваги те, що п.п. 2.5 договору передбачено 5 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати для поставки товару та 2 календарних дні для повернення сплаченої попередньої оплати в разі виявлення неспроможності поставити товар, отже граничним терміном повернення коштів є сьомий день з дня перерахування коштів, тобто попередню оплату, перераховану 07.02.12р. відповідач мав повернути до 14.02.12р. (включно), а період нарахування пені починається з 15.02.12р.

Перевіривши здійснені позивачем та відповідачем розрахунки пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов договору, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6439,67 грн., нарахованої за періоди та в розмірах, зазначених відповідачем в розрахунку, що міститься в матеріалах справи (а.с.61). В задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 76973,54 грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ст. ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги п.п. 2.5. договору, суд приходить до висновку, що вірним є розрахунок 3% річних (а.с. 61), наданий суду відповідачем.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1287,89 грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 83,29 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6439,67 грн. - пені та 1287,89 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (11500, с. Бондарівка, Коростенський район, Житомирська область, ідентифікаційний код 33201062)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 11, ідентифікаційний код 36203764) 6439,67 грн. - пені, 1278,89 грн. - 3% річних, а також 154,37 грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.10.12

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.